ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2004 Справа N 17/383д
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:
розглянув Запорізького колективного будівельного
касаційну скаргу управління "М"
на постанову від 17.03.2004
Запорізького апеляційного господарського
суду
у справі № 17/383д господарського суду Запорізької
області
за позовом Запорізького колективного будівельного
управління "М"
товариства з обмеженою відповідальністю
"Б" с. Матвеєвка
до товариства з обмеженою відповідальністю
"ПС" м. Запоріжжя
третя особа, яка не орендне підприємство Запорізьке міжміське
заявляє самостійних бюро технічної інвентаризації
вимог на предмет
спору на стороні
позивачів
про визнання недійсним договору
за участю представників сторін:
від позивача
від відповідача
від третьої особи не з'явилися
Під час слухання справи 15.07.2004 оголошувалася перерва до
22.07.04. 22.07.2004 справа слуханням відкладалася на 17.08.2004.
Розпорядження про зміну складу колегії суддів міститься в
матеріалах справи.
В С Т А Н О В И В:
В жовтні 2003 року Запорізьке колективне будівне управління "М" і
товариство з обмеженою відповідальністю "Б" пред'явили в суді
позов до товариства з обмеженою відповідальністю "ПС" та третьої
особи, без самостійних вимог на предмет спору, орендного
підприємства Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації
про визнання недійсним повністю договору купівлі-продажу
адміністративного будинку розміщеного в м. Запоріжжі від
29.08.2002 № 9, укладеного між Запорізьким колективним будівним
управлінням "М" і товариством з обмеженою відповідальністю "ПС".
Позов мотивований тим, що договір не відповідає вимогам ст. 48 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки з боку позивача 1 укладений виконуючою
обов'язки директора, яка не була наділена повноваженнями на
укладення подібного роду угод, відчужуваний по договору
купівлі-продажу будинок не приймався відповідачем і як наслідок
право власності на об'єкт купівлі-продажу у нього не настав.
Заявою від 08.12.2003 Запорізьке колективне будівне управління "М"
та товариство з обмеженою відповідальністю "Б" доповнили позовні
вимоги і зазначали, що усе майно підприємства позивача на момент
укладання оскаржуваної угоди знаходилось у податковій заставі,
передбаченою ст. 8 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Позивачами неодноразово заявлялися клопотання про забезпечення
позову.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.12.2003 в
позові відмовлено.
Відмовляючи в позові господарський суд виходив з того, що позовні
вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним по
заявленим підставам є необґрунтованими.
Разом з тим, зазначав, що ТОВ "Б" є неналежним позивачем і позов
ним заявлено безпідставно, оскільки він не є стороною по
оскаржуваному договору та не пред'явив суду доказів,
підтверджуючих яким чином і які його права чи інтереси порушені
укладанням спірного договору.
Заяви позивачів про застосування заходів до забезпечення позову
господарським судом відхилені у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
17.03.2004 рішення залишено без змін з тих же підстав.
В касаційній скарзі Запорізьке колективне будівельне управління
"М" просить скасувати повністю постанову апеляційного
господарського суду і прийняти нове рішення, яким визнати повністю
недійсним договір купівлі-продажу відокремленого адміністративного
будинку, посилаючись на порушення норм матеріального і
процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи і їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відмовляючи в позові і залишаючи рішення без змін, судові
інстанції виходили з того, що спірна будівля, розташована за
адресою: м. Запоріжжя, вул.Перемоги,2 на час укладання 29.08.2002
договору купівлі-продажу між ЗКБУ "М" та ТОВ "ПС", не знаходилась
у податковій заставі.
Проте з цим висновком суду погодились не можна, бо зроблено його
без повного всебічного з'ясування обставин, які мають суттєве
значення для правильного вирішення спору.
Відповідно п. п 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
право податкової застави
виникає у разі:
неподання або несвоєчасно подання платником податків податкової
декларації - з першого робочого дня, наступного за останнім днем
строку, встановленого законом про відповідний податок, збір
(обов'язковий платіж) для подання такої податкової декларації;
несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового
зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у
податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем
зазначеного строку;
несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового
зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного
за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у
податковому повідомленні.
8.2.2 з урахуванням положень цієї статті право податкової застави
поширюється на будь які види активів платника податків, які
перебували в його власності (повному господарському віданні) у
день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на
які латник податків набуде прав власності у майбутньому, до
моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового
боргу.
Згідно довідки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя
№ 11285/24-15 від 28.05.2003 (а.с.311) в серпні 2002 року
підприємство ЗКБУ "М" (код ЄДРПОУ № 05513796) знаходилось у
податковій заставі.
Відповідно до п. 8.3 ст. 8 Закону України № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 в редакції, яка діяла на час укладання договору
купівлі-продажу будівлі платник податків має право безоплатно
зареєструвати податкову заставу в державному реєстрі застав
нерухомого майна за умови строку дії податкової застави більш як
десять календарних днів.
Державний реєстр застав нерухомого майна станом на серпень 2002
року був відсутній і був лише Державний реєстр застав рухомого
майна.
Тому з висновком суду поро відсутність податкової застави на час
укладання договору купівлі-продажу спірної будівлі з посиланням на
її реєстрацію в Державному реєстрі застав рухомого майна
11.04.2003 року погодитись не можна.
Зміни до п. 8.3 ст. 8 Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000
були внесені Законом України № 550-ІV ( 550-15 ) (550-15)
від 20.02.2003 і
він був викладений у наступній редакції: платник податків має
право безоплатно зареєструвати податкову заставу в державних
реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна, а податковий орган
зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у
відповідному державному реєстрі застав за умови строку дії
податкової застави більш як десять календарних днів.
Враховуючи викладене, господарський суд відповідно до ст. 27 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
повинен був вирішити питання щодо залучення до
участі у справі ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя.
Відповідно до п. п 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
відчуження майна та
майнових прав, які знаходяться у податковій заставі, може
здійснюватись лише за письмовою згодою органів державної
податкової служби.
Встановлення цієї обставини, а саме з'ясування наявності такого
дозволу, залишилось поза увагою суду.
Враховуючи викладене, постановлені судові рішення підлягають
скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої
інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і
вирішити спір у відповідності з вимогами закону і обставинами
справи.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Запорізького колективного будівельного управління
"М" задовольнити частково.
Постанову від 17.03.2004 Запорізького апеляційного господарського
суду та рішення від 10.12.2003 господарського суду Запорізької
області у справі № 17/383д скасувати, справу направити на новий
розгляд до суду першої інстанції.