ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2004 Справа N 10/153
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О.,
суддів: Полякова Б.М.,
Рибака В.В.,
розглянувши касаційну ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”
скаргу
на рішення від 27.04.2004 господарського суду
Рівненської області
у справі № 10/153
за позовом ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”
до ВАТ “Любомирський вапняно-селікатний
завод”
про стягнення 99080,16 грн.,
за участю представників:
- позивача – Клименка Р.В.,
- відповідача – не з’явився,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 27.04.2004 господарського суду Рівненської області
(суддя Юрчук М.І.) у справі № 10/153 позов ДК “Газ України” НАК
“Нафтогаз України” задоволено частково; стягнуто з ВАТ
“Любомирський вапняно-селікатний завод” на користь ДК “Газ
України” НАК “Нафтогаз України” збитки від інфляції в сумі
5584,49 грн., 3% річних в сумі 22398,10 грн., штраф в сумі
5269,33 грн., витрати по сплаті держмита в сумі 885,28 грн.,
витрати на оплату послуг за інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу в сумі 105,43 грн.; в частині стягнення суми
основного боргу (75276,18 грн.) – провадження у справі
припинено; в частині стягнення пені – позивачу в позові
відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням від 27.04.2004 господарського суду
Рівненської області у справі № 10/153, ДК “Газ України” НАК
“Нафтогаз України” подало до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу, у якій просить скасувати зазначене рішення в
частині відмови в стягненні пені; зменшення суми, на яку
збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів та 3%
річних, та задовольнити позовні вимоги повністю. Касаційна
скарга мотивована тим, що господарським судом першої інстанції
порушено норми матеріального (ст.ст. 161, 179, 214 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
) права.
Заслухавши доповідача, представника скаржника, перевіривши
правильність застосування норм матеріального права, судова
колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарським судом першої інстанції встановлено, що 24.01.2003
між сторонами по справі було укладено договір № 06/03-636ТЕ-28
на постачання природного газу для вироблення теплової енергії
для потреб населення, бюджетних установ та організацій. Згідно
договору позивач передав відповідачу протягом січня-.04. 2003
року природний газ на загальну суму 75276,18 грн., що
підтверджується актами прийому-передачі.
Судом встановлено, що відповідно до платіжних доручень № 464,
№ 493, № 497, № 495 відповідачем була проведена сплата суми
основного боргу, отже висновок місцевого господарського суду
щодо припинення провадження по справі у частині стягнення суми
основного боргу на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
правомірне та відповідає нормам чинного
законодавства.
Відповідно до ст.ст. 161, 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та ст.ст. 525,
526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов’язання повинні виконуватися
належним чином та в установлений строк, відповідно до вказівок
закону, акту планування, договору, а при відсутності таких
вказўвок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння
зміна умов договору не допускається. Ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що боржник, який
прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора
зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь період прострочення, а також три
проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір
процентів не встановлений договором або законом. Судом першої
інстанції встановлено, що штраф у розмірі 7%, збитки від
інфляції та 3% річних обраховані правомірно, а отже вірно
зроблений висновок щодо задоволення позову в цій частині.
Що стосується стягнення пені, то господарським судом Рівненської
області встановлено, що позивачем пропущено передбачений ст. 72
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
скорочений строк позовної давності щодо
стягнення пені та відсутнє клопотання про його відновлення, а
тому висновок місцевого господарського суду щодо відмови в
задоволенні позову в частині стягнення пені відповідає вимогам
закону.
Таким чином рішення від 27.04.2004 господарського суду
Рівненської області у справі № 10/153 прийняте з дотриманням
норм матеріального та процесуального права, а тому колегія
суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для
зміни чи скасування вказано рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” на
рішення від 27.04.2004 господарського суду Рівненської області у
справі № 10/153 залишити без задоволення.
Рішення від 27.04.2004 господарського суду Рівненської області у
справі № 10/153 залишити без змін.