16/567-04 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - Текст документа

У листопаді 2004 р. Приватне підприємство “Агрофірма “Вітязь” (далі –Підприємство) звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (далі –Інспекція) про визнання недійсним прийнятого на підставі акту перевірки від 11.10.2004 р. № 21/д/26-208 р. сввподаткового повідомлення-рішення від 27.10.2004 р. № 0000012600/0/6525, яким йому визначено суму податкового зобов'язання за платежем “Податок на додану вартість” у розмірі 180 579,23 грн. (у тому числі 120 386,15 грн. –основний платіж, 60 193,08 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

Позовні вимоги Підприємство обґрунтовувало тим, що майно, зазначене в акті перевірки від 11.10.2004 р. № 21/д/26-208 як не розпайоване, є власністю громадян України –власників майнових паїв КСП “Жовтень”, а тому передача його від одного суб'єкта господарювання до інших за бажанням цих громадян не є підставою для нарахування йому податку на додану вартість, і, таким чином, воно не порушувало п. 1.4 ст. 1, п. 3.1 ст. 3, ст. 4, п. 7.7 ст. 7, п. 11.21 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) ; відповідно, податкове повідомлення- рішення від 27.10.2004 р. № 0000012600/0/6525 прийнято Інспекцією безпідставно.

Заявою від 10.12.2004 р. Підприємство уточнило позовні вимоги та просило господарський суд Сумської області залучити до участі належного відповідача –Державну податкову інспекцію в Білопільському р-ні Сумської області.

Господарський суд Сумської області ухвалою від 13.12.2004 р. замінив неналежного відповідача –Інспекцію, та залучив в якості відповідача Державну податкову інспекцію в Білопільському р-ні Сумської області.

Державна податкова інспекція в Білопільському р-ні Сумської області подала заяву від 10.01.2005 р. про заміну неналежного відповідача –Державної податкової інспекції в Білопільському р- ні Сумської області на належного –Інспекцію у зв'язку з реорганізацією органів державної податкової служби в Сумській області та приєднання Державної податкової інспекції в Білопільському р-ні Сумської області до Інспекції.

Господарський суд Сумської області ухвалою від 10.01.2005 р. замінив неналежного відповідача на належного –Інспекцію.

Рішенням господарського суду Сумської області від 20.01.2005 р. (суддя Моїсеєнко В. М.) позовні вимоги Підприємства задоволено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2005 р. (колегія суддів: Філатов Ю.М., Гагін М.В., Сіверін В.І.) рішення господарського суду Сумської області від 20.01.2005 р. залишено без змін.

Вказані судові акти мотивовані тим, що:

— майно, зазначене в акті перевірки від 11.10.2004 р. № 21/д/26- 208 як не розпайоване, є власністю громадян України –власників майнових паїв КСП “Жовтень”, а тому передача його від одного суб'єкта господарювання до інших за бажанням цих громадян не є підставою для нарахування йому податку на додану вартість;

— перевірка Підприємства та оформлення її результатів проведені з порушенням вимог законодавства України, зокрема з порушенням Наказу Державної податкової адміністрації України № 50 від 31.01.2003 р. “Про затвердження форм актів перевірки” (v0050225-03) .

Інспекція звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2005 р., в якій просить зазначену постанову та рішення господарського суду Сумської області від 20.01.2005 р. скасувати. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним господарським судом при вирішенні спору було порушено ст. ст. 44, 43 та 84 ГПК України (1798-12) , п. 1.4 ст. 1, п. 3.1 ст. 3., ст. 4 та п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) .

Підприємство не скористалось правом, наданим ст. 111-2 ГПК України (1798-12) , та відзив на касаційну скаргу не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду рішення місцевого господарського суду, що оскаржується.

У зв'язку зі змінами у складі Судової палати з розгляду справ, що виникають з податкових та інших відносин, пов'язаних з державним регулюванням діяльності господарюючих суб'єктів за розпорядженням голови судової палати Вищого господарського суду України від 10.08.2005 р. справу передано до розгляду Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчука Г.А. –головуючого, Грейц К.В. та Мачульського Г.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та доводи Інспекції, викладені у касаційній скарзі, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарським судом першої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Інспекції підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої ст. 43 ГПК України (1798-12) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В порушення зазначеної норми Харківський апеляційний господарський суд, вирішуючи спір, не дав оцінки доводам Інспекції, які містяться в апеляційній скарзі, про те, що акт перевірки від 11.10.2004 р. № 21/д/26-208 не містить висновку, що не розпайоване майно КСП “Жовтень” є власністю колективу співвласників цього підприємства, та необґрунтовано погодився з місцевим господарським судом щодо цього висновку.

Оскільки будь-яких інших обґрунтувань належності не розпайованого майна КСП “Жовтень” його членам апеляційний господарський суд не навів, то колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи наведені у попередньому абзаці доводи Інспекції, зазначає, що відповідна постанова суду не відповідає вимогам ст. 43 ГПК України (1798-12) , а висновок про те, що не розпайоване майно КСП “Жовтень” є власністю колективу співвласників цього підприємства, за таких обставин є безпідставним.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що встановлення власника (власників) майна КСП “Жовтень”, яке в акті перевірки від 11.10.2004 р. № 21/д/26-208 зазначено як не розпайоване, є необхідним для вирішення даного спору, оскільки тільки після цього можна бути, в залежності від встановленого, визначити, чи є операції з передачі вказаного майна до інших суб'єктів господарювання, враховуючи норми Закону України “Про податок на додану вартість щодо об'єкту оподаткування податком на додану вартість”, такими, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. 111-7 ГПК України (1798-12) ) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішува ти питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних дока зів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення господарського суду Сумської області від 20.01.2005 р. та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2005 р. підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

При новому розгляді справи господарському суду необхідно всебічно та повно з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір відповідно до вимог закону.

За згодою представників відповідача, відповідно до частини другої ст. 85 та частини першої ст. 111-5 ГПК України (1798-12) , в судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частини постанови Вищого господарського суду України.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11 ГПК України (1798-12) , ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2005 р. у справі № 16/567-04 господарського суду Сумської області задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2005 р. та рішення господарського суду Сумської області від 20.01.2005 р. у даній справі скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Сумської області.