Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Полякова Б.М.

Суддів - Ткаченко Н.Г.

Панової І.Ю.

За участю представників : АКБ “Росток Банк” - Рубан Т.П. ; ЗАТ акціонерної інвестиційно-фінансової компанії “УКРПРИВІНВЕСТ” –Іванченко І.А.; ТОВ “Компанія “Інтер ПіТ лтд” –Томашевської М.О.

розглянувши касаційні скарги АКБ “Росток Банк” та ЗАТ акціонерної інвестиційно-фінансової компанії “УКРПРИВІНВЕСТ” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2005 р. по справі № 14/397 за позовом АКБ “Росток Банк” до ТОВ “Компанія “Інтер ПіТ лтд”

про визнання недійсним договору уступи вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

10.11.2004 р. позивач – АКБ “Росток Банк” звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ “Компанія “Інтер ПіТ лтд” про визнання недійсним договору уступи вимоги № 1/у від 19.12.2003 р.

Рішенням господарського суду м. Києва від 14.02.2005 р. по справі № 14/397 /суддя Калантай Н.Ф./ позов задоволено, визнано недійсним договір уступи вимоги № 1/у від 19.12.2003 р., укладений між АКБ “Росток Банк” та ТОВ “Компанія “Інтер ПіТ лтд”, стягнуто з відповідача на користь позивача 42, 50 грн. –державного мита, та 59 грн. –витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2005 р. по справі № 14/397 /судді Н.В.Кацапин, Л.В.Ковтонюк, Л.П. Зубець/ рішення господарського суду м. Києва від 14.02.2005 р. скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено, стягнуто з АКБ “Росток Банк” на користь ТОВ “Компанія “Інтер ПіТ лтд” 42, 50 грн. –державного мита за подачу апеляційної скарги.

В касаційних скаргах АКБ “Росток Банк” та ЗАТ акціонерної інвестиційно-фінансової компанії “УКРПРИВІНВЕСТ” просять скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2005 р. посилаючись на те, що вона прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, а рішення господарського суду м. Києва від 14.02.2005 р. залишити без змін.

У відзиві на касаційні скарги відповідач - ТОВ “Компанія “Інтер ПіТ лтд” просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, посилаючись на те, що висновки суду відповідають вимогам чинного законодавства.

В судовому засіданні ВГСУ “9”.08.2005р., по даній справі, було оголошено перерву до 12-00 “10”.08.2005 р. для підготовки та оголошення в порядку ст. 85 ГПК України (1798-12) , вступної та резолютивної частини постанови.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Як вбачається із матеріалів справи і було встановлено судами попередніх інстанції, рішенням господарського суду м. Києва від 18.06.2003 р. по справі № 2/310 з Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату “Криворіжсталь” на користь Україно-германського спільного підприємства Компанії “ІнтерПіт лтд”, правонаступником якого є ТОВ “Компанія “Інтер ПіТ лтд”, стягнуто 33 160 903, 64 грн., в тому числі, 33 159 093,50 грн. збитків, 1 692, 65 грн. –державного мита, 117, 49 грн. –витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. На виконання зазначеного рішення суду господарським судом м. Києва був виданий наказ № 2/310.

Також, господарським судом першої та апеляційної інстанції було встановлено, що 19.12.2003 р. між позивачем та відповідачем укладено договір уступки вимоги № 1/у, предметом якого є уступка відповідачем позивачу права вимоги щодо зобов’язання Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату “Криворіжсталь” сплатити відповідачу грошові кошти в сумі 33 160 903, 64 грн., з наступною компенсацією її договірної вартості відповідачу. За умовами даного договору договірна вартість вимоги складає суму 23 525 000 грн. Пунктом 2.5 договору передбачено, що, якщо боржник (Криворізький державний гірничо- металургійний комбінат “Криворіжсталь”) виконає зобов’язання, що є об’єктом вимоги первісному кредиторові, то первісний кредитор зобов’язується в той же день перерахувати отримані кошти новому кредиторові. На виконання умов договору про уступку права вимоги № 1/у від 19.12.2003 р. по акту від 24.12.2003 р. ТОВ “Компанія “Інтер ПіТ лтд” передала АКБ “Росток Банк” рішення господарського суду м. Києва від 18.06.2003 р. по справі № 2/310. За актом від 24.12.2003 р. ТОВ “Компанія “Інтер ПіТ лтд” передала АКБ “Росток Банк” постанови та акти державної виконавчої служби про примусове виконання наказу господарського суду м. Києва від 17.07.2003 р. № 2/310, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2001 р. по справі № 16/124, копію наказу господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2001 р. № 16/124.

Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано тим, що укладання спірного договору відбулося після видачі наказу на виконання господарського суду м. Києва від 18.06.2003 р. по справі № 2/310, отже, фактично на стадії виконання цього судового рішення;

- виконання судового рішення є невід’ємною стадією процесу правосуддя, і заміна сторони у цій стадії може відбуватися за правилами, встановленими ГПК України (1798-12) та Законом України “Про виконавче провадження” (606-14) ;

- ст. 25 ГПК України (1798-12) допускає заміну сторони у разі ?? вибуття у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні, але виключно з тієї підстави, коли це сталося внаслідок реорганізації підприємства чи організації. З правилами цієї ст. кореспондуються положення ч. 4 ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження” (606-14) , відповідно до якої у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником.

Таким чином, господарський суд м. Києва дійшов до висновку, що оскільки матеріали справи не містять наявність обставин, на яких ґрунтуються зазначені норми закону, а відтак спірний договір № 1/у, укладений між позивачем та відповідачем від 19.12.2003 р., є недійсним, відповідно до ст. 48 ЦК України (435-15) (в редакції від 1963 р.), а отже, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, Київський апеляційний господарський суд виходив з того, що позивачем в порушення ст. 33 ГПК України (1798-12) , документально не обґрунтовано, що є предметом спору за рішенням рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2001 р. по справі № 16/124, так як рішення суду з цієї справи не було предметом договору уступки вимоги № 1/у від 19.12.2003 р., крім того сторонами не було доведено порядок і наміри проведення розрахунків за рішеннями господарського суду м. Києва по справі № 2/310 та за рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі № 16/124;

- позивачем, не обґрунтовано на якому зобов’язанні ґрунтується уступка вимоги, а договори укладені між Компанією “Інтер ПіТ лтд” і Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату “Криворіжсталь” в матеріалах справи відсутні, а отже, договір № 1/у, укладений між позивачем та відповідачем від 19.12.2003 р. не має ознак уступки вимоги;

- матеріали справи не містять доказів про уступку права вимоги за рішенням суду по справі № 2/310, а із наданих суду доказів та матеріалів справи випливає, що уступка права вимоги за договором № 1/у від 19.12.2003 р. не відбулася, крім того, після укладання договору № 1/у від 19.12.2003 р. про уступку права вимоги за заявою Компанією “Інтер ПіТ лтд” господарський суд м. Києва видав наказ № 2/310 від 26.03.2004 р. про примусове виконання рішення від 18.06.2003р. по справі № 2/310;

- господарським судом першої інстанції не з’ясовано дійсні правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем за оспорюваним договором та не дана оцінка цьому договору, а апеляційна інстанція, відповідно до ст. 101 ГПК України (1798-12) , не вправі з’ясовувати вищевказані відносини;

- оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження” (606-14) у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником, то, відповідно, на стадії виконання рішення можлива заміна сторони лише правонаступником;

- АКБ “Росток Банк” не є правонаступником Компанією “Інтер ПіТ лтд”, а також заміна сторони по виконавчому провадженню при виконанні рішення суду у справі № 2/310 не здійснювалася, що є підтвердженням факту того, що договір № 1/у від 19.12.2003 р. не є договором уступки права вимоги;

- за умовами спірного договору та іншими доказами по справі, вбачається, що на АКБ “Росток Банк” не покладено виконання рішення суду у справі № 2/310, а саме отримання грошей, які надійдуть від виконання рішення по справі № 2/310;

- згідно з ч. 2 ст. 58 ЦК України (435-15) (в редакції від 1963 р.), якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.

Таким чином, господарський суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що правових підставі для визнання недійсним договору № 1/у від 19.12.2003 р., як договору про уступку права вимоги, не має.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення господарського суду м. Києва, дійшов до вірного висновку, що відповідно до ст. 48 ЦК України (435-15) (в редакції від 1963 р.), по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, але господарським судом першої інстанції в порушення вищезазначених норм не застосовані наслідки визнання угоди недійсною та не наведено мотивів незастосування таких наслідків.

Таким чином, господарський суд апеляційної інстанції, дослідивши всі в сукупності обставини справи, давши належну оцінку зібраним по справі та дослідженим судом доказам, доводам та запереченням сторін, прийшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги АКБ “Росток Банк” до ТОВ “Компанія “Інтер ПіТ лтд” про визнання недійсним договору уступи вимоги № 1/у від 19.12.2003 р. задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2005 р. прийнята судом у відповідності до вимог чинного законодавства та фактичних обставин справи і підстав для її скасування не вбачається.

Доводи касаційних скарг не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваній апеляційні постанові.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7- 111-9, 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги АКБ “Росток Банк” та ЗАТ акціонерної інвестиційно-фінансової компанії “УКРПРИВІНВЕСТ” залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2005 р. по справі № 14/397 залишити без змін.