ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2004 Справа N 2-3/14520-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О.- головуюча,
Плахотнюк С.О.,
Рибака В.В.,
за участю представників сторін:
від позивача – не з’явилися;
від відповідача – не з’явилися;
розглянувши матеріали
касаційної скарги Комунального підприємства “Заозерне”
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 01.04.2004р.
у справі № 2-3/14520-2003 господарського суду Автономної
Республіки Крим
за позовом ОП “Кримтеплокомуненерго” в особі
Євпаторійської філії
до КП “Заозерне”
про стягнення суми
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду АР Крим від 11.12.03 у справі
№ 2-3/14520-2003 позов ОП “Кримтеплокомуненерго” задоволено
частково. З КП “Заозерне” на користь позивача стягнуто 231502,07
боргу, 1639434 грн. пені та відповідні суми держмита, витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В частині стягнення 176097 грн. боргу та 111-91,88 грн. пені в
позові відмовлено.
Рішення мотивовано доведеністю позивачем заборгованості
відповідача по оплаті наданої йому теплової енергії та пропуском
позивачем строку позовної давності в відмовленій частині позову.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 01.04.04 рішення суду першої інстанції залишено без зміни з
тих же підстав.
У поданій касаційній скарзі КП “Заозерне” просить скасувати
рішення та постанову зазначених судових інстанцій та відмовити
позивачу в позові з тих підстав, що на його погляд, він не несе
відповідальності за договором № 321 від 01.02.02 за борги
населення по оплаті спожитої теплової енергії і це, належним
чином не було досліджено судовими інстанціями та є порушенням
процесуального законодавства, зокрема ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши
юридичну оцінку судовими інстанціями обставин справи та повноту
їх встановлення, дослідивши правильність застосування ними норм
матеріального та процесуального права до них, прийшла до
висновку про відсутність правових підстав для задоволення
касаційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно з умовами договору № 321 від 01.07.2000 р. ОП
“Евпаторіятеплокомуненергія”, як постачальник, зобов’язувалось
постачати теплову енергію ПЖКХ пгт.Заозерне в т.ч. для
організацій по опаленню 820,1 м2, житлової площі – 30053,7 м2.
Цієї ж дати сторонами був укладений договір поруки під
аналогічним номером. Відповідно з його умовами ПЖКХ пгт.Заозерне
зобов’язувалось здійснювати збір абонентної плати за теплову
енергію з квартиронаймачів та нести відповідальність перед ДП
“Євпаторіятеплокомуненерго” за несвоєчасне проведення ними цих
платежів (а.с.8-12).
В зв’язку з реорганізацією позивача та зміною площ обігрівання,
сторони 01.09.02 переуклали зазначені угоди під тими ж номерами.
Відповідно з їх змістом площа опалення підприємств зменшувалась
до 216,3 м2, а житлова площа збільшувалась до 38047 м2. Зміст
договору поруки залишався незмінним.
При таких обставин судові, інстанції правомірно прийшли до
висновку про наявність у КП “Заозерне” відповідальності за
несвоєчасний розрахунок за теплову енергію, спожиту при обігріві
всўє? площі, зазначеної в цьому договорі; правомірно визначили
її межу з урахуванням строку позовної давності.
Доводи касаційної скарги судова колегія визнає необгрунтованими,
оскільки скаржник всупереч умов зазначених угод вважає, що
повинен нести відповідальність тільки за спожиту ним теплову
енергію, тобто при обігріві 2/6 м2 нежитлових приміщень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України.
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
01.04.04. у справі № 2-3/14520-2003 залишити без зміни, а
касаційну скаргу – без задоволення.