ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2004 Справа N Б24/194/02
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Закритого акціонерного товариства
судовому засіданні "Е"
касаційну скаргу
на ухвалу Дніпропетровського апеляційного
господарського суду 17.06.2004
у справі № Б24/194/02
господарського суду Дніпропетровської області
за заявою Закритого акціонерного товариства
"Е"
ДПІ в центрально-міському районі м.
Кривого Рогу
до Відритого акціонерного товариства
"КАП"
про банкрутство,
за участю представників від:
заявника не з'явились, були належним чином повідомлені про
час і місце розгляду справи
боржника не з'явились, були належним чином повідомлені про
час і місце розгляду справи
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
15.10.2002р. порушено провадження про банкрутство ВАТ "КАП 14130".
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду, заявник подав
апеляційну скаргу - проте в прийнятті апеляційної скарги
відмовлено.
Заявник скарги не погоджується із ухваленими у справи
процесуальними документами, оскільки останні ухвалені з порушенням
норм матеріального права, а саме: ст. 1 та п. 4.3 ст. 6, ст. 12
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-14 ) (2343-14)
.
Окрім того, заявник вважає, що апеляційний господарський суд,
відмовляючи у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу, порушив
права сторони на оскарження, що протирічить Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників, перевіривши
повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку,
Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлених обставин
судовими інстанціями, порушене скаржником питання щодо незгоди з
ухвалою господарського суду від 15.10.2002 є по суті запереченням
щодо факту порушення справи про банкрутство та зволікання у
розгляді справи по суті.
Оскаржуваний процесуальний документ був переглянутий Вищим
господарським судом України, про що ухвалено постанову від
15.01.2003р. Постанова суду не скасована та не опротестована.
Водночас не заслуговують на увагу посилання скаржника на
порушенням апеляційним судом права на забезпечення апеляційного
оскарження.
Втім, відмовляючи у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу від
15.10.2002 суд апеляційної інстанції правомірно постався на ст.
106 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та приписи ст. 93 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів відмічає, що заборона виявів негативної поведінки в
правовідносинах у сфері банкрутства відбувається шляхом
встановлення юридичної відповідальності, в тому числі кримінальної
(статті 218, 219 кримінального кодексу України) посадових осіб.
Зважаючи на викладене, колегія дійшла висновку про правомірність
застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин
норм чинного законодавства та відсутністю будьяких підстав
вважати, що судом помилково застосовані норми матеріального і
процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Е" від
15.07.2004р. за № 44/2004 залишити без задоволення, а ухвалу
господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2002р. та
ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
17.06.2004р. - без змін.