ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
12.08.2004                                      Справа N 37/64
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
головуючого     Першиков Є.В.
судді
суддів          Савенко Г.В.
                Ходаківська І.П.
 
розглянувши
касаційну      Південної   міжрайонної   державної   податкової
скаргу         інспекції у м. Кривий ріг
на             постанову  від  25.02.2004р.  Дніпропетровського
               апеляційного господарського суду
у справі       №  37/64  Господарського суду  Дніпропетровської
               області
 
за позовом     Відкритого  акціонерного  товариства  “Південний
               гірничо-збагачувальний комбінат”
 
до             Південної міжрайонної державної податкової
               інспекції у м. Кривий ріг
 
про   визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
 
За участю представників сторін:
 
позивача – Вовк О.Г., за довіреністю
відповідача – Бобченко А.Є., за довіреністю
Баршуніна Н.В., за довіреністю
 
                        В С Т А Н О В И В:
 
Рішенням  господарського  суду  Дніпропетровської  області   від
07.10.03р. у справі № 37/64 (суддя Кеся Н.Б.), яке залишене  без
змін постановою від 25.02.2004р. Дніпропетровського апеляційного
господарського   суду   (колегія  суддів  І.Л.Кузнєцова),   було
задоволено  позов відкритого акціонерного товариства  “Південний
гірничо  -  збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг  та  визнано
недійсним  податкове  повідомлення № 0000182306/0  від  18.04.03
року.
 
Не  погоджуючись із судовими рішеннями, відповідач по  справі  —
Південна  міжрайонна державна податкова інспекція у  м.  Кривому
Розі  звернулась  з касаційною скаргою у якій просить  скасувати
рішення   господарського  суду  Дніпропетровської  області   від
07.10.03р.  та  постанову  від  25.02.2004р.  Дніпропетровського
апеляційного господарського суду по справі № 37/64,  і  прийняти
нове  рішення,  яким  відмовити позивачу у задоволенні  позовних
вимог.
 
Розглянувши    матеріали    справи   та    касаційної    скарги,
проаналізувавши  на  підставі  встановлених  фактичних  обставин
справи  правильність  застосування судом норм  матеріального  та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
 
Як  встановлено попередніми судовими інстанціями  18.04.03  року
Державною податковою інспекцією в Інгулецькому районі м. Кривого
Рогу  (правонаступником  якої  є  Південна  міжрайонна  державна
податкова  інспекція у м. Кривому Розі) було прийняте  податкове
повідомлення   №  0000182306/0,  яким  відкритому   акціонерному
товариству    “Південний    гірничо-збагачувальний    комбінат”,
м.  Кривий  Ріг,  було визначене податкове зобов'язання  в  сумі
900,0  грн.,  яке складається зі штрафних санкцій  за  порушення
Закону  України  “Про патентування деяких видів  підприємницької
діяльності” ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
        .
 
Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення  став
акт   перевірки   щодо  контролю  за  здійсненням  розрахункових
операцій  у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами
підприємницької діяльності № 000544 від 09.04.03 року.
 
В     ході    перевірки    встановлено,    що    на    території
фізкультурно-оздоровчого цеху відкритого акціонерного товариства
“Південний  гірничо-збагачувальний  комбінат”  знаходяться   три
більярдних  столи, використання яких здійснюється  за  готівкову
плату, яка складає 4 гривні за годину без наявності патенту.
 
Колегія  суддів  зазначає, що законом України “Про  патентування
деких  видів  підприємницької діяльності”  ( 98/96-ВР  ) (98/96-ВР)
          (далі
Закон)  встановлений  перелік видів  діяльності  які  підлягають
патентуванню, а саме: торговельна діяльність за готівкові кошти,
а  також  з  використанням інших форм розрахунків  та  кредитних
карток  на  території  України, діяльність з  обміну  готівкових
валютних  цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними
засобами,   вираженими  в  іноземній  валюті,  та  з  кредитними
картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального
бізнесу та побутових послуг.
 
В  силу п. 2 вказаного Закону ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
         під гральним бізнесом
слід розуміти діяльність, пов'язану з влаштуванням казино, інших
гральних  місць  (домів),  гральних  автоматів  з  грошовим  або
майновим  виграшем,  проведенням  лотерей  (крім  державних)  та
розиграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій
формі.
 
Як  вбачається  з матеріалів справи фізкультурно-оздоровчий  цех
відкритого        акціонерного       товариства       “Південний
гірничо-збагачувальний  комбінат”  жодним  з  перелічених  видів
діяльності   не   займається,   що  підтверджується   наступними
обставинами.
 
Зокрема,  попередніми судовими інстанціями було встановлено,  що
відповідно   до   Положення   про  фізкультурно-оздоровчий   цех
відкритого        акціонерного       товариства       “Південний
гірничо-збагачувальний  комбінат”  основним  завданням  цеху   є
спортивно-масова і оздоровча робота з працівниками  підприємства
та  членами  їх  сімей,  притягнення  їх  до  регулярних  занять
фізичною культурою і спортом. Пунктом третім вказаного положення
передбачена  наявність  секції для занять  більярдом,  а  звідси
вважається  логічним придбання більярдних столів для зайняття  в
цій секції.
 
Окрім  того,  місцевим  та  апеляційним  судом  встановлено,  що
виписки  із  календаря  змагань з  більярдного  спорту,  таблиці
результатів  традиційного  турніру з більярду,  план  спортивних
заходів  на  2003 рік є доказами використання більярдних  столів
лише  для  спортивних аматорських змагань. Відповідно до  Закону
необхідність   отримання   та  оплати   торгового   патенту   на
використання  більярдних  столів  для  аматорських  змагань   не
встановлена.
 
Відповідно  до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         переглядаючи  у
касаційному  порядку  судові  рішення,  касаційна  інстанція  на
підставі   встановлених  фактичних  обставин  справи   перевіряє
застосування   судом  першої  чи  апеляційної   інстанції   норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені  у  рішенні  або постанові  господарського  суду  чи
відхилені  ним,  вирішувати питання про  достовірність  того  чи
іншого  доказу,  про перевагу одних доказів над іншими,  збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
 
Відповідно  до  ст.  33 ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
          кожна  сторона
повинна  довести  ті обставини, на які вона  посилається  як  на
підставу своїх вимог та заперечень. Південна міжрайонна державна
податкова  інспекція в ході розгляду справи  в  суді  першої  та
апеляцўйної  інстанцій  не  довела  факт  використання позивачем
більярдних  столів  для якихось інших цілей ніж  для  спортивних
аматорських змагань чи побутового прокату.
 
Із  пункту  п.  3 ст. 5 Закону України “Про патентування  деяких
видів  підприємницької діяльності” ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
          вбачається,  що
необхідність  придбання патенту не поширюється  на  використання
столів   для   більярду,  що  використовуються  для   спортивних
аматорських змагань.
 
Відповідно до ст. 273 Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
         за договором
побутового  прокату  державні, кооперативні та  інші  громадські
організації надають громадянам у тимчасове користування за плату
предмети  домашнього  вжитку,  музичні  інструменти,  спортивний
інвентар, легкові автомобілі та інше майно.
 
При   наданні  в  прокат  спортивного  інвентарю,  на  території
фізкультурно-оздоровчого цеху відкритого акціонерного товариства
“Південний   гірничо-збагачувальний  комбінат”  в   тому   числі
більярдних   та  тенісних  столів  для  спортивних   аматорських
змагань, збирається плата, оскільки у ст. 274 Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
        
передбачено,   що  зазначені  в  ст.  273  Кодексу   організації
зобов'язані надавати громадянам у користування предмети  прокату
за  плату,  розмір якої визначається відповідно до  встановлених
тарифів.  Договір побутового прокату укладається в усній  формі,
крім  випадків,  коли  типові  договори  вимагають  укладення  в
письмовій формі.
 
З  огляду на викладене застосування до позивача штрафних санкцій
згідно  п.  3 ст. 5 вищевказаного Закону ( 435-15 ) (435-15)
         за порушення
здійснення  операцій з надання послуг у сфері грального  бізнесу
колегія суддів вважає безпідставним.
 
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність
будь-яких  підстав  вважати, що господарським  судом  першої  та
апеляційної   інстанції  невірно  застосовано   матеріальне   чи
процесуальне право.
 
У  зв’язку  з чим, постанова від 25.02.2004р. Дніпропетровського
апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін,  а
касаційна скарга – без задоволення.
 
Відповідно  до  ст.ст.  85, 111-5 Господарського  процесуального
кодексу  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         в судовому  засіданні  за  згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
 
Керуючись,  ст.ст.  111-5, 111-9, 111-7,  111-11  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий  господарський
суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну  скаргу  Південної  міжрайонної  державної  податкової
інспекції у м. Кривий ріг залишити без задоволення.
 
Постанову   від  25.02.2004р.  Дніпропетровського   апеляційного
господарського  суду  у  справі  №  37/64  Господарського   суду
Дніпропетровської області залишити без змін.