ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.08.2004 Справа N 33/574
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Подільському районі
м. Києва
на постанову від 27.11.03 Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 33/574 господарського суду м. Києва
за позовом Київської міської організації Всеукраїнської
спілки автомобілістів
до ДПІ у Подільському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
позивача: Недвиженко В.О. (дов. N 15/03 від 16.09.03)
Бондаренко Я.М. (дов. від 30.07.03)
відповідача: Мятков Т.М. (дов. N 8/9/10 від 09.01.04)
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 12.08.04 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Рішенням господарського суду м. Києва (суддя Лосєв А.М.) від
24.09.03 позов задоволено з посиланням на обгрунтованість позовних
вимог.
Постановою колегії суддів Київського апеляційного
господарського суду у складі: Фролової Г.М., Полянського А.Г.,
Шипки В.В. від 27.11.03 рішення місцевого господарського суду
залишено без змін.
ДПІ у Подільському районі м. Києва звернулось до Вищого
господарського суду України із касаційною скаргою на постанову
Київського апеляційного господарського суду, вважаючи, що дана
постанова прийнята внаслідок неправильного застосування та
порушення норм матеріального права, а саме ст. 7 Закону України
"Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
, а тому просить її та рішення
місцевого господарського суду скасувати, в позові відмовити.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Подільському районі м. Києва на
постанову Київського апеляційного господарського суду, заслухавши
представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності їх оцінки судом, а також правильність
застосування норм матеріального та процесуального права відзначає
наступне:
Господарськими судами при розгляді справи було встановлено,
що ДПІ у Подільському районі м. Києва було проведено документальну
перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до
бюджету плати за землю Київської міської організації
Всеукраїнської Спілки автомобілістів за період з 01.01.2000 р. по
01.01.2003 р., за результатами якої складено акт
N 015/26-7/221/05508648 від 20.03.2003 р. На підставі акту
перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення
N 218-26-7-05508648/2442 від 24.03.2003 р., яким позивачу,
відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
та пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про
порядок погашення податкового зобов'язання платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
,
визначено податкове зобов'язання у сумі 66982 грн., в тому числі
53585 грн. - основного платежу та 13397 грн. штрафних (фінансових)
санкцій.
В акті перевірки, зокрема, зазначено, що позивач є
громадською організацією. Громадські організації відповідно Закону
України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
сплачують податок на
землю на загальних підставах, тобто 1% від грошової оцінки, а
позивач сплачував 3% від нарахованого податку, в результаті чого
позивач занизив податок на землю у сумі 53585 грн.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про систему
оподаткування" N 1251-XII ( 1251-12 ) (1251-12)
від 25.06.1991 р. платниками
податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні
особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок
сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Згідно ст. 2 Закону України "Про плату за землю" N 2535-XII
( 2535-12 ) (2535-12)
від 03.07.1992 р. (зі змінами доповненнями)
використання землі в Україні є платним. Плата за землю
справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що
визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку
за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено,
визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим
Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та
землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди
про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Стаття 5 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
передбачає, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також
земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні,
у тому числі на умовах оренди. Ставки земельного податку, порядок
обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись
або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону
(ст. 4 Закону України "Про плату за землю").
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
підставою для нарахування земельного податку є дані
державного земельного кадастру.
Господарськими судами при розгляді справи встановлено, що у
відповідності до Статуту Київської міської організації
Всеукраїнської спілки автомобілістів, зареєстрованим Управлінням
юстиції Київської міської держадміністрації 29.04.1993 р., зі
змінами та доповненнями внесеними 16.01.2001 р., Київська міська
організація Всеукраїнської спілки автомобілістів є громадською
організацією, що на добровільних засадах об'єднує громадян -
власників особистих автомобілів і мотоциклів, самодіяльних
конструкторів і реставраторів старовинних транспортних засобів,
інших громадян - любителів автомототехніки. Згідно п. 2.3 Статуту
Київська міська організація Всеукраїнської спілки автомобілістів
сприяє членам Спілки в створенні кооперативів по будівництву
гаражів і автостоянок, організації будівництва і експлуатації
автостоянок, в зберіганні, технічному обслуговуванні та ремонті
транспортних засобів, наданні транспортно-експедиційних послуг.
Відповідно до ст. 2, ст. 5 Закону України "Про плату за
землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
, Довідок Головного управління земельних
ресурсів про нормативну грошову оцінку земельної ділянки N 80 від
30.01.2003 р., N 77 від 30.01.2003 р., N 79 від 30.01.2003 р.,
позивач є платником податку на землю.
Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
визначено, що ставки земельного податку з земель,
грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного
відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок,
зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині
другій статті 6 цього Закону.
Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом,
кооперативними автостоянками для зберігання особистих транспортних
засобів громадян, гаражно-будівельними, дачно-будівельними
кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян, а також
за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського
виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті
виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і
спорудами, справляється у розмірі трьох відсотків суми земельного
податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї
статті.
Господарськими судами було встановлено, що Статутом позивача
передбачено сприяння членам спілки у організації колективного
зберігання індивідуального власного автотранспорту у встановленому
порядку відведених та спеціально наданих для цих цілей земельних
ділянках, і тому позивач сплачував земельний податок у розмірі
трьох відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до
ч. 1 ст. 7 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
.
Використання позивачем земельних ділянок для розташування
автостоянок підтверджується витягом з Рішення Київської міської
Ради народних депутатів від 23.03.1981 р., Рішенням Київської
міської Ради народних депутатів N 1106 від 14.12.1989 р.,
Довідками Головного управління земельних ресурсів N 80 від
30.01.2003 р., N 77 від 30.01.2003 р., N 79 від 30.01.2003 р.
Статтею 7 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
передбачається застосування різних ставок земельного податку у
залежності від території розташування земельних ділянок, в тому
числі землі природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного
призначення, та функціонального призначення об'єктів, які
знаходяться на земельних ділянках.
Позивач звертався з запитом до Комісії Верховної Ради з
питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів та
соціального розвитку села щодо застосування норм Закону України
"Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
. У відповіді на запит позивача
Заступник Голови Комісії у Листі N 06-13/8-71 від 24.02.1997 р.
зазначив, що у разі, коли земельні ділянки використовуються
громадянами членами Спілки для зберігання особистих транспортних
засобів, податок на ці земельні ділянки повинен обчислюватися
відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 7 Закону України "Про плату за
землю".
Листом N 06-13/8-569 від 17.12.2002 р. Голова Комітету
Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин
повідомив позивача, що ч. 5 ст. 7 Закону України "Про плату за
землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
, на думку Комітету, також поширюється на
земельні ділянки, надані Всеукраїнській спілці автомобілістів, які
використовуються громадянами - членами спілки для зберігання
особистих транспортних засобів.
Міністерство юстиції України в своєму Листі N 21-45-440 від
02.04.2003 р. "Щодо роз'яснення земельного законодавства"
зазначає, що враховуючи те, що оподаткування земельних ділянок
прямо залежить від режиму земель, на яких розміщуються
автостоянки, режим оподаткування, передбачений ч. 5 ст. 7 Закону
України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
, може поширюватись і на
колективні автостоянки позивача.
Господарськими судами було встановлено, що позивач за 2000,
2001, 2002 роки сплачував податок на земельні ділянки у розмірі 3%
суми земельного податку, обчисленого відповідно до ч. 1, ч. 5
ст. 7 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що постанова
апеляційного господарського суду відповідає нормам чинного
законодавства і має бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
Господарського суду України, П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу ДПІ у Подільському районі м. Києва залишити
без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
27.11.03 у справі N 33/574 залишити без змін.