ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.08.2004 Справа N 28/529
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першиков Є.В.
судді
суддів Савенко Г.В.
Ходаківська І.П.
розглянувши
касаційну Державної податкової інспекції у Подільському
скаргу районі м. Києва
на постанову від 23.03.2004р. Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 28/529 Господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Агроконтракт-Кий”
до Державної податкової інспекції у Подільському
районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
За участю представників сторін:
позивача – Сокол В.С., за довіреністю
відповідача – не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у
Подільському районі м. Києва про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення № 237-23-70-31353812/2769 від 02.04.2003р.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.12.2003 р. у справі
№ 28/529, яке залишене без змін постановою від 23.03.2004р.
Київського апеляційного господарського суду, позов задоволено
повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у
Подільському районі м. Києва № 237-23-70-31353812/2769 від
02.04.2003р. Стягнуто з Державної податкової інспекції у
Подільському районі м. Києва на користь ТОВ “Агроконтракт-Кий”
203,00 грн. судових витрат.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач
звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення
Господарського суду м. Києва від 29.12.2003 р. у справі № 28/529
та постанову від 23.03.2004р. Київського апеляційного
господарського суду з підстав неправильного застосування норм
матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення
про відмову в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції,
податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Подільському районі
м. Києва № 237-23-70-31353812/2769 від 02.04.2003р. позивачу
визначено податкове зобов'язання у сумі 712383,65 грн. за
платежем “фінансові санкції”.
Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем
на підставі акту документальної перевірки № 124/23-704 від
06.03.2003р., відповідно до якого при проведенні розрахунків за
готівку підприємство, згідно звітів РРО, не оформлювало
надходження коштів у встановленому порядку прибутковим касовим
ордером і відповідним записом в касовій книзі в день надходження
коштів: 01.03.03р. - 2 496,26 грн., 03.03.03р. - 63 664,73 грн.,
04.03.03р. - 40 071,54 грн., 05.03.03р.- 36 244,20 грн. На
загальну суму - 142 476,73 грн. Останній запис в касовій книзі
підприємства проведено 28.02.03р. Інспектором зроблена відмітка
в касовій книзі.
За висновками акту, перевіркою встановлено порушення позивачем
п. 2.10 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у
нацўональнўй валюті в Україні ( z0040-05 ) (z0040-05)
, затвердженого
постановою НБУ № 72 від 19.02.2001р.
За вказане порушення оспорюваним податковим
повідомленням-рішенням до позивача застосовані штрафні санкції у
п'ятикратному розмірі у сумі 712 383,65 грн.
Відповідно до п. 2.10 ст. 2 Положення про ведення касових
операцій у національній валюті в Україні ( z0040-05 ) (z0040-05)
,
затвердженого постановою НБУ № 72 від 19.02.2001р., уся готівка,
що надходить до кас підприємств, має своєчасно та в повній сумі
оприбутковуватися в їх касах.
Згідно ч. 3 п. 2.10 ст. 2 Положення ( z0040-05 ) (z0040-05)
при проведенні
розрахунків готівкою підприємств у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг із застосуванням РРО або використанням РК
оприбуткуванням є здійснення підприємствами обліку готівки через
РРО або РК із складанням того самого дня на підставі
розрахункових документів звітів в КОРО та оформлення готівки в
установленому порядку прибутковим касовим ордером і відповідним
записом у касовій книзі в день надходження коштів.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, з матеріалів
справи, а саме: ксерокопій 34-46 аркушів касової книги позивача,
банківських квитанцій про здачу готівки підприємства до
банківської установи, вбачається, що за період з 01.03.2003р. по
05.03.2003р. отримані позивачем готівкові кошти вносились до
касової книги підприємства та у встановленому порядку здавались
до банківської установи.
Таким чином, спростовується твердження відповідача про
відсутність записів у касовій книзі за період з 01.03.2003р. по
05.03.2003р. та порушення позивачем п. 2.10 ст. 2 Положення про
ведення касових операцій у національній валюті в Україні,
затвердженого постановою НБУ № 72 від 19.02.2001р.
Крім того, судом встановлено, що з ксерокопії касової книги за
період з 28.02.03р. по 06.03.03р. вбачається, що в ній відсутні
будь-які відмітки, зроблені інспекторами ДПІ, та містяться лише
виправлення щодо сум, зроблені працівниками підприємства.
Згідно ч. І ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем в суді першої та апеляційної інстанцій не доведено
порушення позивачем, при проведенні розрахунків за готівку,
встановленого порядку оприбуткування готівки.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України
погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у
Подільському районі м. Києва № 237-23-70-31353812/2769 від
02.04.2003р.
За таких, апеляційна скарга Державної податкової інспекції в
Подільському районні м. Києва не підлягає задоволенню, а тому
підстави для скасування рішення Господарського суду м. Києва від
29.12.2003 р. у справі № 28/529 відсутні.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському
районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову від 23.03.2004р. Київського апеляційного
господарського суду у справі № 28/529 Господарського суду міста
Києва залишити без змін.