ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.08.2004 Справа N 28/37
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першиков Є.В.
судді
суддів Савенко Г.В.
Ходаківська І.П.
розглянувши
касаційну Державної податкової інспекції у Куйбишевському
скаргу районі м. Донецька
на рішення від 06.04.2004р. Господарського суду
Донецької області
у справі № 28/37 Господарського суду Полтавської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Донсплав”
до Державної податкової інспекції у Куйбишевському
районі м. Донецька
Відділення державного казначейства у
Куйбишевському районі м. Донецька
про відшкодування ПДВ
За участю представників сторін: не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Донсплав”
м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з
позовом до Державної податкової інспекції в Куйбишевському
районі м. Донецька та Відділення Державного казначейства в
Куйбишевському районі м. Донецька про стягнення з Державного
бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість в сумі 98 161 грн., обґрунтовуючи свої вимоги даними
податкової декларації з податку на додану вартість за серпень
2003 р.
Рішенням від 06.04.2004р. Господарського суду Донецької області
задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю
„Донсплав” до Державної податкової інспекції в Куйбишевському
районі м. Донецька та Відділення Державного казначейства в
Куйбишевському районі м. Донецька про стягнення з Державного
бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість в сумі 98 161 грн. задоволено.
ДПІ в Куйбишевському районі м. Донецька звернулася з касаційною
скаргою в якій просить скасувати рішення від 06.04.2004р.
Господарського суду Донецької області з підстав неправильного
застосування норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до податкової
декларації Товариства з обмеженою відповідальністю „Донсплав”
м. Донецьк з податку на додану вартість за серпень 2003 р.
від’ємне значення податку складає 211879 грн. З них: 67 524 грн.
- сума бюджетного відшкодування, яка може бути відшкодована
платнику протягом 30 календарних днів з дати подання декларації;
144 355 грн. залишок суми податку на додану вартість, що
підлягає відшкодуванню на умовах та в строки, визначені
п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану
вартість”, про що зроблений відповідний напис в декларації та
подана пояснювальна записка. Листом від 04.11.2003 р.
№ 1104-1/П-ОЗ позивач повідомив Державну податкову інспекцію у
Куйбишевському районі м. Донецька про свій намір змінити порядок
здійснення відшкодування: бюджетне відшкодування у розмірі 32%,
що складає 46 194 грн., відшкодувати шляхом зарахування в
рахунок майбутніх платежів з податку на додану вартість, а 68%,
що складає 98 161 грн., повернути на розрахунковий рахунок в
установі банку. Довідкою про результати тематичної
документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю
“Донсплав” м. Донецьк з питань правомірності відшкодування
податку на додану вартість по декларації за серпень 2003 р. від
31.10.2003 р. № 570/23-1 Державна податкова інспекція у
Куйбишевському районі м. Донецька порушень з боку позивача вимог
податкового законодавства при формуванні податкового кредиту не
зафіксувала. Актом звірки від 01.02.2004 р. Державна податкова
інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька підтвердила факт
наявності перед позивачем бюджетної заборгованості з податку на
додану вартість в сумі 98 161 грн.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7
ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або
відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною
сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким
продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та
сумою податкового кредиту звітного періоду.
Підпункт 7.7.3 ст. 7 зазначеного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, зокрема,
передбачає, що у разі, коли за результатами звітного періоду
сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має
від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику
податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного
після подачі декларації.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю.
Платник податку має право у будь-який момент після виникнення
бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про
стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності
посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно
сплачених податків.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача 1 на
ст. 12 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 р.”
( 1344-15 ) (1344-15)
, щодо погашення бюджетної заборгованості, що виникла
станом на 01.11.2003 р. і не відшкодована станом на 01.01.2004
р., шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з
п’ятирічним терміном обігу за наступних підстав.
Відповідно до ст. 10 Закону України “Про цінні папери і фондову
біржу” ( 1201-12 ) (1201-12)
від 18.06.1991 р. № 1201 облігація - цінний
папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і
підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість
цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою
фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску).
Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і
громадян на добровільних засадах.
Згідно з Основними умовами випуску облігацій внутрішньої
державної позики для погашення простроченої бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість ( 2014-2003-п ) (2014-2003-п)
,
затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від
25.12.2003 р. № 2014, основні умови випуску облігацій є
публічною пропозицією платникам податку щодо оформлення
простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість, яка утворилася на 1.11.2003 р. і не відшкодована до
1.01.2004 р., облігаціями внутрішньої державної позики.
Зазначене свідчить про те, що погашення простроченої бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість шляхом оформлення
облўгацўй внутрішньої державної позики може бути здійснене лише
при наявності згоди платника податку.
Як вбачається з матеріалів справи, бюджетна заборгованість з
податку на додану вартість в: сумі 98 161 грн. облігаціями
внутрішньої державної позики оформлена не була.
Також, необґрунтованим є посилання ДПІ на те, що згідно Наказу
ДПА від 12.11.2002р. № 538 відшкодування ПДВ здійснюється лише
після проведення документальної перевірки платника податків.
Названим наказом обов’язок проведення таких перевірок покладено
на органи державної податкової служби, однак їх не проведення не
змінює порядку та підстав відшкодування ПДВ визначених п. п
7.7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення від
06.04.2004р. Господарського суду Донецької області прийняте у
відповідності з нормами чинного законодавства, а касаційна
скарга ДПІ не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському
районі м. Донецька залишити без задоволення.
Рішення від 06.04.2004р. Господарського суду Донецької області у
справі № 28/37 Господарського суду Полтавської області залишити
без змін.