ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.01.2004 Справа N 27/28
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддів
за участю повноважних представників:
від позивача
від відповідачів
прокурора
3-ї особи
розглянувши у Міністерства транспорту України
відкритому засіданні
касаційну скаргу
та касаційне подання Заступника Генерального прокурора
України
на постанову від 13 листопада 2003 року Київського
апеляційного господарського суду
у справі за позовом Заступника Генерального прокурора
України в інтересах Міністерства
транспорту України
третя особа Державне підприємство "Дніпро-Бузький
морський торговий порт"
до Фонду державного майна України,
ВАТ "МГЗ",
Миколаївської міської ради
про визнання права власності на об'єкти
незавершеного будівництва,
В С Т А Н О В И В :
В травні 2003 року Заступник Генерального прокурора України в
інтересах держави в особі Міністерства транспорту України, третя
особа Державне підприємство "ДП" звернувся до господарського суду
м. Києва з позовом до Фонду державного майна України, ВАТ "МГЗ"
про визнання права державної власності на об'єкти незавершеного
будівництва вартістю 3,1 млн.грн. та передачі їх у сферу
управління Міністерства транспорту України.
10.07.2003 року представник Генеральної прокуратури вніс зміни та
доповнення до позову, згідно яких заявлені вимоги про визнання
недійсним наказу ФДМУ № 18-А від 06.08.1997 року і додатку до
наказу з переліком майна, що вноситься до статутного фонду ВАТ
"МГЗ", у частині переліку споруд ДніпроБузького морського порту
(інвентарні номери 20000022, 20000023, 20000029, 20000035,
20000036, 20000037), як таких, що не відповідають вимогам ст. 5
Закону України "Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
про
визнання права державної власності на недобудовані причали
Дніпро-Бузького морського порту № 6 (для переробки глинозему) № 7
колію, з'єднувач залізничного полотна, залізничні колії до першого
розгалуження за межами території порту та належність їх до сфери
управління Мінтрансу України.
Рішенням господарського суду м. Києва від 28 липня 2003 року
позовні вимоги задоволено частково. Постановлено визнати недійсним
наказ ФДМУ від 16.07.1997 року № 5-ПП "Про затвердження плану
приватизації ОП "МГЗ" в частині включення до плану приватизації
об'єкту незавершеного будівництва "Реконструкція ДБМП"
(недобудовані причали 6,7,31) вартістю 2805450 грн., визнавши
право державної власності на це майно. Визнати недійсним наказ
ФДМУ від 06.08.1997 року № 18-АТ в частині затвердження додатку в
частині об'єктів Дніпро-Бузького морського порту з інвентарними
номерами: 20000022 (підкранний шлях), 2000023 (з'єднувач
залізничного полотна), 20000024(автошляхи всередині об'єктів ),
20000029 (під'їзні дороги до територій), 20000035 (внутрішні
об'їзні дороги), 20000036 (залізничні шляхи до КГХ), 20000037
(шляхи від залізниці до порту на території заводу), визнавши право
державної власності на це майно.
В задоволенні позовних вимог в частині визначення належності
спірних об'єктів до сфери управління Міністерства транспорту
України - відмовити.
Ухвалою від 22.10.03 року Київського апеляційного господарського
суду до участі у справі залучена, в якості відповідача,
Миколаївська міська рада.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13
листопада 2003 року рішення господарського суду м.Києва від
28.08.2003 року в частині задоволення позовних вимог про визнання
недійсним наказу ФДМУ від 16.07.1997 року № 5-ПП "Про затвердження
плану приватизації ОП "МГЗ" в частині включення до плану
приватизації об'єкту незавершеного будівництва SРеконструкція
ДБМП" вартістю 2805450 грн.,
визнання права державної власності на це майно та визнання
недійсним наказу ФДМУ від 06.08.1997 року № 18-АТ в частині
затвердження додатку, в частині об'єктів Дніпро-Бузького морського
порту з інвентарними номерами: 20000022 (підкранний шлях), 2000023
(з'єднувач залізничного полотна), 20000024(автошляхи всередині
об'єктів ), 20000029 (під'їзні дороги до територій), 20000035
(внутрішні об'їзні дороги), 20000036 (залізничні шляхи до КГХ),
20000037 (шляхи від залізниці до порту на території заводу),
визнання права державної власності на це майно - скасувати та в
задоволенні зазначених позовних вимог - відмовити. В іншій частині
рішення залишити без змін.
У касаційному поданні Заступник Генерального прокурора України
просить постанову апеляційної інстанції скасувати, як прийняту з
неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального
права.
Відповідно до вимог касаційної скарги Міністерства транспорту
України, останнє, також, просить постанову апеляційного
господарського суду скасувати з зазначених вище підстав.
У відзивах на касаційне подання прокурора та касаційну скаргу
Мінтрансу України, ВАТ " МГЗ" просить в їх задоволенні відмовити,
оскільки вважає, що оскаржувана постанова апеляційної інстанції
відповідає вимогам діючого законодавства.
Згідно відзивів Миколаївської міської ради на касаційне подання і
касаційну скаргу, остання просить, також, в їх задоволенні
відмовити так як вважає, що судом апеляційної інстанції не було
допущено норм матеріального і процесуального права.
Відзив від Фонду державного майна України на касаційне подання та
касаційну скаргу до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представників сторін, Генеральної
прокуратури, перевіривши матеріали справи та на підставі
встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши
правильність застосування апеляційним господарським судом при
прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального і
процесуального права, суд вважає, що касаційне подання заступника
Генерального прокурора України підлягає задоволенню, а касаційна
скарга Міністерства транспорту України - частковому задоволенню з
таких підстав.
Приймаючи оскаржувану постанову апеляційний господарський суд
виходив з того, що позивачем не надано доказів того, що спірні
споруди порту мають загальнодержавне значення.
Земельну ділянку під цими об'єктами надано в постійне користування
відповідачу - 2, порт на час приватизації не мав статуту юридичної
особи і не був морським портом, термін якого визначено ст. 73
Кодексу торговельного мореплавства України.
Проте, з вказаними висновками апеляційної інстанції погодитись не
можна, оскільки вони є хибними.
Як вбачається з матеріалів справи ДП "ДП" (надалі - Порт) створено
наказом № 227 від 20.06.1978 року Міністерством кольорової
металургії СРСР із статусом юридичної особи, що входила до складу
виробничого об'єднання МГЗ.
03.10.1991 року Миколаївським міським виконавчим комітетом
зареєстровано ДП " МГЗ", до складу якого порт ввійшов як
структурний підрозділ.
В 1997 році відбулася приватизація ДП "МГЗ" шляхом перетворення
орендного підприємства "МГЗ" у ВАТ "МГЗ", засновниками якого
виступили орендар і ФДМУ.
До початку приватизації ДП "МГЗ" розпочато будівництво трьох нових
причалів: № 6 , 7 (для переробки
червоного шламу), 31 (для переробки патоки та генеральних
вантажів).
Основні будівельні роботи на причалах виконувались до 1995 року за
рахунок державних коштів. Обсяги виконаних робіт по причалу № 31 -
близько 70%, № 6 - близько 30%, № 7 близько - 85%.
Відповідно до вимог ст. 73 Кодексу торговельного мореплавства
України ( 176/95-ВР ) (176/95-ВР)
від 23.05.1995 року, морський порт є
державним транспортним підприємством, призначеним для
обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відведених порту
території і акваторії, а також перевезення вантажів і пасажирів на
суднах, що належать порту.
Згідно зі ст. 74 КТМ територія і акваторія морського порту є
державною власністю і надається порту у користування.
Як зазначалося вище, приватизація цілісного майнового комплексу
"МГЗ" була здійснена у 1997 році, відповідно до Закону України
"Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
.
Згідно із зазначеним Законом цілісний майновий комплекс "МГЗ"
підлягав приватизації, за винятком майнового комплексу його
структурного підрозділу - ДБ МП, оскільки ч. 2 ст. 5 Закону (
2163-12 ) визначено, що не підлягають приватизації об'єкти, що
мають загальнодержавне значення. До об'єктів, що мають
загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси
підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності
яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають
загальнодержавне значення.
Відповідно до п. "Г" ч. 2 ст. 5 цього Закону ( 2163-12 ) (2163-12)
загальнодержавне значення мають об'єкти, які забезпечують
життєдіяльність держави в цілому, зокрема: акваторії портів,
причали всіх категорій і призначень, причальні у портах і
гідрографічні споруди, набережні причалів, захисні споруди та
системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури та
споруд зв'язку, енерговодопостачання та водовідведення,
автомобільні дороги та залізничні колії (до першого розгалуження
за межами території порту), гідрографічний флот, майнові комплекси
судноплавних інспекцій.
Аналіз наведених норм Закону дає підстави зробити висновок, що ДГ
МП має загальнодержавне значення, забезпечує життєдіяльність
держави та не підлягає приватизації.
Об'єкти незавершеного будівництва - причали ДБ ПМ № 31,6, 7 до
введення їх в експлуатацію не можуть виконувати своє функціональне
призначення.
Однак, після завершення їх будівництва вони мають бути введені в
експлуатацію та використовуватись відповідно до функціонального
призначення.
Тому, заборона щодо приватизації причалів встановлена ч. 2 ст. 5
Закону ( 2163-12 ) (2163-12)
поширюється також на об'єкти незавершеного
будівництва - причали ДБ МП № 31,6,7.
Отже, ці причали під час приватизації ОП "МГЗ" мали бути
відокремлені від ЦМК МГЗ, а після створення ДП "Дніпро-Бузький
морський торговельний порт" ввійти до складу його цілісного
майнового комплексу.
За таких обставин, господарський суд м.Києва прийшов до
правильного висновку, що ДП на момент приватизації ОП "МГЗ" був
об'єктом, що не підлягає приватизації, саме, як майновий комплекс
структурного підрозділу ОП "МГЗ", а відсутність у нього статусу
юридичної особи на момент приватизації не є підставою виключення
його з категорії об'єктів, що не підлягають приватизації.
Висновки апеляційної інстанції з зазначених обставин визнати
законними і обґрунтованими не можна, оскільки вони не відповідають
матеріалам справи та вимогам діючого законодавства, що регулює
дані правовідносини.
Не можна погодитись з висновками апеляційної інстанції відносно
того, що розташування спірних споруд на земельній ділянці, яка
була надана в користування МГЗ ще у 1975 році є доказом належності
цих споруд ВАТ "МГЗ", оскільки право користування земельною
ділянкою не надає землекористувачу права власності на споруди,
розташовані на цій земельній ділянці.
Тому, постанова апеляційної інстанції, як прийнята з порушенням
норм матеріального і процесуального права, не може залишатись без
змін і підлягає скасуванню.
Перевіряючи законність і обґрунтованість прийнятого місцевим
господарським судом рішення суд вважає, що господарський суд повно
і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову
оцінку доказам і прийняв правильне рішення, яке відповідає
обставинам справи і вимогам закону, тому його необхідно залишити
без змін.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В :
1.Касаційне подання Заступника Генерального прокурора України
задовольнити, касаційну скаргу Міністерства транспорту України
задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13
листопада 2003 року скасувати.
2.Рішення господарського суду м.Києва від 28 липня 2003 року
залишити без змін.