ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.08.2004 Справа N 23/88-04-3104
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першиков Є.В.
суддів Савенко Г.В.
Ходаківська І.П.
розглянувши
касаційну Ізмаїльської об’єднаної державної податкової
скаргу інспекції Одеської області
на рішення від 13.05.2004р. господарського суду
Одеської області
у справі № 23/88-04-3104 Господарського суду Одеської
області
за позовом Об’єднання підприємств концерну “АЛМІ”
до Ізмаїльської об’єднаної державної податкової
інспекції Одеської області
про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення
За участю представників сторін:
позивача – Суворова М.Н., за довіреністю
відповідача – Притула Г.Л., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати
недійсним податкове повідомлення-рішення Ізмаільської ОДПІ від
23.04.04р. № 0001322302/0/, вказуючи на неправомірність
застосування штрафних санкцій на підставі п. 6 ст. 17, ст. 22
Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
на суму 43461,85грн. у зв'язку з відсутністю
порушення п. 11, 13 ст. 3 названого закону.
Рішенням від 13.05.2004р. господарського суду Одеської області
позов задоволено, податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської
ОДПІ від 23.04.04р. № 0001322302/0/ визнано недійсним.
Ізмаїльська ОДПІ звернулася до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення
від 13.05.2004р. господарського суду Одеської області по даній
справі, а в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав
неправильного застосування норм матеріального та процесуального
права.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, Ізмаїльською ОДПІ була
здійснена перевірка позивача щодо контролю за здійсненням
розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового
обігу суб'єктами підприємницької діяльності, за результатами
якої був складений акт перевірки № 0440 від 15.04.04р., в якому
зазначено про початок перевірки в 15 год. 34хв.
На підставі цього акту перевірки, Ізмаїльська ОДПІ прийняла
оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.04.04р.
№ 0001322302/0/.
В оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні вказано про
застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пунктів
п. 6 ст. 17, ст. 22 Закону України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
на загальну
суму 43461,85грн. в тому числі: на суму 85грн. за проведення
розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій
без використання режиму попереднього програмування найменування,
цін товарів (послуг) та обліку їх кількості; на суму
43376,85грн. за невідповідність суми готівкових коштів на місці
проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному
звўтў).
В акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. 11 ст. 3
названого закону щодо проведення реалізації товарів у
складі-крамниці, розташованої за адресою: м. Ізмаїл, вул.
Кутузова, 22, без використання режиму попереднього програмування
найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості, а
також про порушення позивачем п. 13 ст. 3 названого закону у
зв'язку з невідповідністю суми готівкових грошових коштів на
місці проведення розрахунків 8675,37грн., встановленої шляхом
співставлення суми готівкових грошових коштів на місці
проведення розрахунків - 3407,77грн. даним денного “х” звіту РРО
- 12083,14грн.
Колегія суддів зазначає, що згідно пунктів 11, 13 ст. 3 Закону
України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
від 06.07.1995р. операції в готівковій формі при продажу товарів
(наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та
послуг зобов'язані проводити розрахункові операції через
реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму
попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та
обліку їх кількості та забезпечувати відповідність сум
готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів,
яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових
операцій, а у випадку використання розрахункової книжки -
загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з
початку робочого дня.
Відповідно до п. 6 ст. 17 названого закону ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, за
порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької
діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари
(послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової
служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі п'яти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення
розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій
без використання режиму попереднього програмування найменування,
цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.
Згідно ст. 22 названого закону ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
у разі
невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення
розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у
випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі
продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку
робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності
застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми,
на яку виявлено невідповідність.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Судом першої інстанції на підставі оцінки наданих сторонами
доказів та матеріалів справи встановлено недоведеність факту
невідповідності сум готівкових коштів на місці проведення
розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному “х” звіті на
суму 8675,37грн., а також зазначено, що на час проведення
перевірки о 15 годин 34 хвилини грошові кошті зазначені у
денному звіті позивача у сумі 12083,14грн. знаходилися на місці
проведення розрахунків, яким у розумінні ст. 2 названого закону
є місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані
товари та зберігаються отримані за реалізовані товари готівкові
кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених
товарів із застосування платіжних карток, платіжних чеків,
жетонів, тощо.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками
господарського суду першої інстанції про неправомірність
застосування відповідачем до позивача фінансових санкцій на
підставі ст. 22 названого закону на суму 43376,85грн.
Стосовно порушення позивачем вимог п. 11 ст. 3 названого закону
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
у зв'язку з невикористанням режиму попереднього
програмування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості
колегія суддів зазначає наступне.
Доказом використання режиму попереднього програмування під час
здійснення продажу товарів є фіскальний касовий чек на товари
(послуги), який згідно п.п. 3.2 п. З Положення “Про форму та
зміст розрахункових документів” ( z0105-01 ) (z0105-01)
, затвердженого
наказом Державної податкової адміністрації України від 1.12.2000
р. N 614 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5.02.2001
р. за N 105/5296, із змінами та доп. ) повинен містити такі
обов'язкові реквізити, як назва господарської одиниці, адреси
господарської одиниці, кількість, вартість придбаного товару,
вартість одиниці виміру товару, найменування товару, тощо.
Судом першої інстанції встановлено, що факт невикористанням
режиму попереднього програмування, цін товарів (послуг) та
обліку їх кількості не підтверджено належними доказами. Крім
того, із наданої позивачем на розгляд суду контрольно касової
стрічка за 15.04.04р. встановлено наявність у фіскальних касових
чеках на товари - найменування, ціни товару та обліку їх
кількості, що спростовує твердження відповідача викладені в акті
перевірки.
З огляду на встановлені фактичні обставини справи колегія суддів
погоджується з висновками місцевого суду про те, що ДПІ
неправомірно застосувала до позивача фінансові санкції на
підставі п. 6 ст. 17 названого закону( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
на суму
85грн.
Також, обґрунтованими є висновки місцевого суду про
неправомірність прийнятого відповідачем оскаржуваного
податкового повідомлення-рішення згідно Закону України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
відносно штрафних
санкцій застосованих на підставі Закону України “Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгўвлў, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
від
06.07.1995р.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що рішення від
13.05.2004р. господарського суду Одеської області прийняте з
додержанням норм матеріального та процесуального права, а
касаційна скарга Ізмаїльської об’єднаної державної податкової
інспекції Одеської області не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Ізмаїльської об’єднаної державної податкової
інспекції Одеської області залишити без задоволення.
Рішення від 13.05.2004р. господарського суду Одеської області у
справі № 23/88-04-3104 залишити без змін.