ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.08.2004 Справа N 23/252-03-8119
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:
суддів:
розглянула
касаційну скаргу державної податкової інспекції у
м. Іллічівську (надалі ДПІ у м. Іллічівську)
на рішення господарського суду Одеської області
від 05.04.04
у справі № 23/252-03-8119
господарського Одеської області
суду
за позовом Іллічівського морського торговельного порту
(надалі Порт)
до ДПІ у м. Іллічівську
управління Державного казначейства України в
Одеській області (надалі Казначейство)
про повернення з бюджету надлишково сплачених фінансових
санкцій 184 846, 06 грн.
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні 12.08.04 оголошено лише вступну та
резолютивну частини постанови Вищого господарського суду
України.
Рішенням від 05.04.04 господарського суду Одеської області
позовні вимоги Порту було задоволено. Стягнуто з Державного
бюджету України в особі Казначейства на користь Порту пеню за
порушення у сфері ЗЕД на суму 184 846,06 грн. З ДПІ у
м. Іллічівську на користь Порту стягнуто витрати по сплаті
державного мита у сумі 1 700 грн. та витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118
грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДПІ у м. Іллічівську
звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить рішення від 05.04.04 господарського суду
Одеської області скасувати та прийняти по справі нове рішення,
яким в задоволенні позовних вимог Порту відмовити. Свої вимоги
ДПІ у м. Іллічівську обґрунтовує тим, що, як на її думку, при
прийнятті рішення судом було невірно застосовано норми
матеріального права, а саме ст. 4 Закону України “Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
У запереченні на касаційну скаргу Порт вказує на
необґрунтованість доводів ДПІ у м. Іллічівську, вимоги про
скасування рішення від 05.04.04 вважає такими, що не підлягають
задоволенню, у зв’язку з тим, що, на його думку, місцевим судом
було правильно застосовано норми матеріального і процесуального
права.
Від Казначейства відзив на касаційну скаргу не надходив.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заперечення на
касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, пояснення
представників сторін, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла до висновку про відсутність підстав для
задоволення касаційної скарги.
Як встановила попередня судова інстанція, Державна податкова
адміністрація України (надалі ДПА України) здійснила перевірку
Порту з питань дотримання валютного законодавства за ІІ-ге
півріччя 1999 – І-ше півріччя 2000 року, за результатами якої
склала Акт перевірки від 24.10.2000 за № 23/2-2200-1815 (надалі
Акт).
В Акті перевірки та в додатку № 7 до нього (розрахунок пені по
експортним операціям станом на 30.09.2000) зазначено про
здійснення нарахування пені з порушенням у сфері
зовнішньоекономічної діяльності (надалі ЗЕД) по експортним
операціям станом на 30.09.2000, у тому числі по взаємовідносинам
з ЕФА “У” (платник “М”, США).
В Акті вказується про порушення Портом вимог ст. 1 Закону
України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
від 23.09.94 (надалі Закон), оскільки договори та
контракти Порт укладав із резидентами (агентами та
експедиторами) від імені та за дорученням нерезидентів, а оплата
надходила у іноземній валюті безпосередньо від нерезидентів, а
також безпосередньо від резидентів (агентів та експедиторів), а
такі розрахунки згідно ст. 1 Закону України “Про
зовнішньоекономічну діяльність” ( 959-12 ) (959-12)
від 16.04.91 мають
ознаки зовнішньоекономічної діяльності.
Також в Акті зазначено, що за період, який перевірявся, Портом
були надані послуги на експорт згідно виставлених рахунків в
іноземній валюті на суму 1 080 833,4 дол. США, у т.ч. за ІІ-ге
півріччя 1999 року – 527 228,66 дол. США та за І-ше півріччя
2000 року – 553 604,69 дол. США.
При перевірці своєчасності розрахунків в іноземній валюті по
рахунках виставлених Портом за надані на експорт послуги за
період, що перевірявся, ДПА України встановила порушення
термінів передбачених ст. 1 Закону, у зв’язку з чим на підставі
ст. 4 Закону здійснила нарахування пені на суму 741 395,5 грн.
Одночасно, в Акті перевірки зазначено про порушення Портом ст. 2
Закону у зв’язку з чим, на підставі ст. 4 Закону Порту було
нараховано пеню на загальну суму 132 791,09 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою погашення нарахованої
за результатами перевірки пені за порушення у сфері ЗЕД на
загальну суму 774 186,59 грн. Порт звернувся до ДПІ у
м. Іллічівську з листом від 03.11.2000 № Б-5/698 з проханням
зарахувати бюджетну заборгованість з ПДВ по податковим
деклараціям з ПДВ за травень-липень 2000 року.
Враховуючи вказаний лист Порту, ДПІ у м. Іллічівську на підставі
висновку № 229 від 06.11.2000 зарахувала зазначену бюджетну
заборгованість з ПДВ в рахунок погашення нарахованої пені на
суму 774 186,59 грн., з проведенням по обліковій картці Порту по
пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.
Крім того встановлено, що 30.10.2000 платіжним дорученням № 2705
Порт оплатив пеню на суму 100 000 грн., про що зазначено в
обліковій картці Порту по пені за порушення термінів розрахунків
у сфері ЗЕД.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що
відповідно до ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
від 23.09.94,
виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх
валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати
заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90
календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної
вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в
разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з
моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує
виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної
власності. Перевищення зазначеного терміну потребує
індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Стаття 4 названого Закону встановлює, що порушення резидентами
термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, тягне за собою стягнення пені за кожний день
прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми недоодержаної
виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній
валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним
курсом Національного банку України на день виникнення
заборгованості.
У разі прийняття судом або арбітражним судом, Міжнародним
комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією
при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента
про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла
внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених
експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями
1 і 2 цього Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, зупиняються і пеня за їх
порушення в цей період не сплачується.
У разі прийняття судом або арбітражним судом рішення про відмову
в позові повністю або частково або припинення (закриття)
провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни,
передбачені статтями 1 і 2 цього Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
,
поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день
прострочення, включаючи період, на який ці терміни було
зупинено.
У разі прийняття судом або арбітражним судом рішення про
задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених
статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття
позову до розгляду судом або арбітражним судом.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно прийшов до
висновку, що ДПА в порушення вимог ст. 4 Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
при нарахуванні Порту пені за порушення у сфері ЗЕД на суму
184 846,06 грн. по взаємовідносинам з ТОВ ЕФА “У” по рахункам №№
32/1040, 32/1290, 32/1400 від 22.02.2000, № 32/925 від
16.02.2000, № 32/1447 від 11.03.2000, № 32/1675 від 26.03.2000
станом на 30.09.2000, не врахувала рішення від 05.10.2000
арбітражного суду Одеської області по справі №
17-4-11/5524, порушеній за позовом Порту до ТОВ ЕФА “У” про
стягнення з останнього 656 393,12 грн. заборгованості за надані
Портом послуги та пені за несвоєчасне виконання грошових
зобов’язань. Як встановлено, вказаним рішенням від 05.10.2000
суд стягнув з ТОВ ЕФА “У” 509 553,13 грн. боргу по рахункам
№ 32/1040 від 22.02.2000, № 32/925 від 16.02.2000, № 32/1290 від
22.02.2000, № 32/1400 від 22.02.2000, № 32/1447 від 11.03.2000,
№ 32/1675 від 26.03.2000, виставленим по договору № 27 від
01.04.99, що був укладений між Портом та ТОВ ЕФА “У” на
виконання договору комісії № 01/99 від 01.01.99, укладеному між
компанією “М”, США (комітент), Портом та ТОВ ЕФА “У”
(комісіонер), крім того було стягнуто 124 774,05 грн. пені та 1
700 грн. державного мита, у задоволенні іншої частини позовних
вимог Порту суд відмовив.
Посилання ДПІ у м. Іллічівську у касаційній скарзі на
неврахування зазначеного рішення суду у зв’язку з тим, що Порт
звернувся із позовною заявою до резидента – ТОВ ЕФА “У”, а не до
нерезидента, з обґрунтуванням такої позиції статтею 4 Закону
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, не заслуговує на увагу, оскільки, як зазначено
вище, договір № 27 від 01.04.99, був укладений Портом з ТОВ ЕФА
“У” на виконання договору комісії № 01/99 від 01.01.99,
укладеному між компанією “М”, США (комітент), Портом та ТОВ ЕФА
"У” (комісіонер), у зв’язку з чим, власне, ДПА України і
віднесла правовідносини, що виникли між Портом та ТОВ ЕФА “У” до
зовнішньоекономічних із застосуванням до них вимог ст. 1 Закону.
Крім того, колегія суддів вважає, що місцевим судом обгрунтовано
було взято до уваги надані Портом доручення, з додатками до них,
відомості та рахунки, що свідчать про виконання Портом робіт та
надання послуг (вантажно-розвантажувальних робіт вантажів
нерезидента – компанії “М”, США, зберігання цих вантажів, подача
та прибирання вагонів, оформлення коносаментів, оформлення
штурманських розписок, експедирування, зачистка вагонів) не для
резидента ТОВ ЕФА “У”, а для нерезидента – компанії “М”, США.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду
України погоджується з висновком місцевого суду про те, що
здійснене ДПА України нарахування пені Порту за порушення у
сфері ЗЕД на суму 184 846,06 грн. по правовідносинам з ТОВ ЕФА
“У” по рахункам № 32/1040 від 22.02.2000,
№ 32/925 від 16.02.2000, № 32/1290 від 22.02.2000, № 32/1400 від
22.02.2000, № 32/1447 від 11.03.2000, № 32/1675 від 26.03.2000
станом на 30.09.2000 є неправомірним.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла до висновку, що судом першої інстанцій повно
з’ясовано обставини, що мають значення для справи, дав їм
належну правову оцінку та винесли рішення з дотриманням норм
матеріального і процесуального права, що дає підстави для
залишення його без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Іллічівську
від 18.05.04 № 5346/10-007 залишити без задоволення.
Рішення від 05.04.04 господарського суду Одеської області у
справі № 23/252-03-8119 залишити без змін.