Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :

Полякова Б.М., –головуючого

Ткаченко Н.Г.,

Панової І.Ю.

розглянувши матеріали ВАТ “Центральний науково-дослідний та

касаційної скарги проектний інститут “Тайфун”

на постанову від 14.12.2004 р. Одеського апеляційного

господарського суду

у справі № 04/19-3983/1 господарсько суду

Миколаївської області

за заявою гр. Бришникова Б.І.

до ВАТ “Центральний науково-дослідний та

проектний інститут “Тайфун”

Про банкрутство

арбітражний керуючий Гончаренко Д.А.

за участю гр. Бришникова Б.І.

В С Т А Н О В И В:

У провадженні господарського суду Миколаївської області знаходиться Справа N 04/14-3983/1 про банкрутство ТОВ “Центральний науково-дослідний та проектний інститут “Тайфун”.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.11.2003 р. (суддя Цвєткова П. В.) відмовлено гр. Бришникову Б.І. в прийнятті заяви про визнання грошових вимог до ТОВ “Центральний науково-дослідний та проектний інститут “Тайфун” та повернуто заяву та додані до неї документи кредитору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2004 р. (судді: Лашин В.В. - головуючий, Єрмілов Г.А., Воронюк О.Л.) задоволено апеляційну скаргу гр. Бришнікова Б.І., скасовано ухвалу господарського суду Миколаївської області від 17.11.2003 р. та заяву гр. Бришнікова Б.І. про визнання його грошових вимог передано на розгляд господарському суду Миколаївської області.

Не погоджуючись з винесеною постановою, ВАТ “Центральний науково- дослідний та проектний інститут “Тайфун” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2004 р. та залишити без змін ухвалу господарського суду Миколаївської області від 17.11.2003 р.

Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням п. 1 ст. 4 Декрету КМУ “Про державне мито” (7-93) , ст. ст. 8, 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) (далі –Закон (2343-12) ).

Заслухавши пояснення кредитора боржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи в прийнятті заяви гр. Бришникова Б.І. про визнання його грошових вимог до боржника, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що заява кредитора подана з пропуском строку, передбаченого ст. 14 Закону (2343-12) , та докази наявності у боржника заборгованості перед кредитором з заробітної плати відсутні.

При цьому, суд вказував на те, що з наданого рішення та ухвали судової колегії судової палати по цивільним справам апеляційного суду Миколаївської області не вбачається яку суму стягнено з боржника на користь кредитора.

Колегія суддів зазначає, що встановлення судом реституції за угодою про відчуження майна боржника в рахунок погашення заборгованості із заробітної плати повертає сторони в первинний стан, в тому числі і по заборгованості із заробітної плати.

В той же час сплив строку, встановленого для подання заяви з грошовими вимогами до боржника, позбавляє кредитора з заробітної плати права стати конкурсним кредитором.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону (2343-12) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Правові наслідки закінчення встановленого Законом (2343-12) строку для подання заяви з грошовими вимогами до боржника визначені положеннями ч. 2 ст. 14 Закону (2343-12) .

Проте, в силу ч. 6 ст. 14 Закону (2343-12) розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимог кредиторів відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати згідно із заявами таких кредиторів та даними обліку боржника.

Наведена норма свідчить про те, що кредитори з вимогами щодо виплати заробітної плати, є привіле йованими, тобто незалежно від того заявили вони свої вимоги до боржника чи ні, їх вимоги включаються арбітражним керуючим згідно з даними облі ку боржника до реєстру вимог кредиторів у другу чергу.

На вимоги привілейованих кредиторів не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів (ч. 6 ст. 12 Закону (2343-12) ) та правові наслідки граничного строку (ч. 2 ст. 14, ч. 5 ст. 31 Закону (2343-12) ).

За таких обставин справи судом апеляційної інстанції правомірно скасовано ухвалу про повернення заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, що становлять заборгованість із заробітної плати, та направлено її на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови та відповідно підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1, 12, 14, 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) та ст. ст.

111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ВАТ “Центральний науково-дослідний та проектний інститут “Тайфун” залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2004 р. у справі № 04/19-3983/1 залишити без змін.