ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.08.2004 Справа N А-03/422-03
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу ДПА у Харківській області
на постанову від 24.11.03 p.
Харківського апеляційного господарського суду
у справі №А-03/422-03
господарського суду Харківської області
за позовом ВАТ "XXX"
до ДПА у Харківській області
до ДПІ у H-ському районі Харківської області
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та рішення
за результатами розгляду скарги
за участю представників сторін:
позивача: А.А.А. (дов. №63/82/177 від 02.10.03 p.)
відповідача: не з'явились
За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 12.08.04 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Подобайло
З.Г.) від 14.10.03 позов задоволено з посиланням на
обгрунтованість позовних вимог.
Постановою колегії суддів Харківського апеляційного господарського
суду у складі: Карбаня І.С., Твердохліба А.Ф., Шевеля О.В. від
24.11.03 рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
ДПА у Харківській області звернулась до Вищого господарського суду
України із касаційною скаргою на постанову Харківського
апеляційного господарського суду, вважаючи, що дана постанова
прийнята внаслідок неправильного застосування та порушення норм
матеріального права, а саме Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
, Закону України "Про судоустрій" ( 3018-14 ) (3018-14)
, а тому
просить її та рішення місцевого господарського суду скасувати, в
позові відмовити.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
касаційну скаргу ДПА у Харківській області на постанову
Харківського апеляційного господарського суду, заслухавши
представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності їх оцінки судом, а також правильність
застосування норм матеріального та процесуального права відзначає
наступне:
Господарськими судами при розгляді справи було встановлено, що
10.02.2003 р. державною податковою інспекцією у H-ському районі
Харківської області був складений акт №8/23-104/05750295 про
результати перевірки ВАТ "XXX" з питання правильності та повноти
нарахування податку за землю за 2002 рік. При перевірці
встановлено, що нарахування земельного податку за 2002 р.
підприємством проведено згідно норм ст. 8 Закону України "Про
плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
у розмірі 5% від грошової оцінки
одиниці площі ріллі по області, як за землі, надані для
підприємств промисловості, транспорту, зв'язку і іншого
призначення. Сума нарахованого підприємством земельного податку за
2002 р. становить 343,0 грн.
За результатами акту перевірки першим відповідачем здійснено
перерахування позивачу податку на землю за 2002 р. виходячи із
ставки 50% грошової оцінки площі ріллі по області як за земельні
ділянки, які надані у тимчасове користування згідно із ст. 9 до
Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
від 19.09.1996 р.
№ 378/96-ВР ( 378/96-ВР ) (378/96-ВР)
, та донараховане земельного податку у
розмірі 3089,05 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки 13.02.03 р. начальником ДПІ
у H-ському районі прийнято податкове повідомлення-рішення №
0004402310/0 про визначення позивачеві суми податкового
зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб у розмірі
3861,31 грн., в тому числі: 3089,05 грн. основний платіж, 772,26
грн. штрафна санкція.
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням
позивач розпочав процедуру апеляційного узгодження суми
податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом та в
порядку ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
направив первинну скаргу №63/82/24 від
21.02.03р. Рішенням ДПІ у H-ському районі від 17.03.03р.
№1804/10/10-028 скарга залишена без задоволення та 17.03.03 р. ДПІ
у H-ському районі м. прийнято податкове повідомлення-рішення №
0004402310/1 про визначення суми податкового зобов'язання по
земельному податку з юридичних осіб у розмірі 3861,31 грн., в тому
числі : 3089,05 грн. основний платіж, 772,26 грн. штрафна санкція.
27.03.03р. в межах апеляційного узгодження позивач направив
повторну скаргу до ДПА у Харківській області. Рішенням ДПА у
Харківській області за результатами розгляду скарги від 21.05.03р.
№2548/10/25-010 скарга залишена без задоволення та 22.05.03 р.
начальником ДПІ у H-ському районі прийнято податкове
повідомлення-рішення № 0004402310/2 про визначення суми
податкового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб у
розмірі 3861,31 грн., тому числі: 3089,05 грн. основний платіж,
772,26 грн. штрафна санкція.
29.05.03р. позивач направив повторну скаргу до ДПА України.
23.06.03р. рішенням ДПА України про результати розгляду скарги
№5551/6/25-1215 скарга залишена без задоволення та 27.06.03 р.
начальником ДПІ у H-ському районі прийнято податкове
повідомлення-рішення № 0004402310/3 про визначення суми
податкового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб у
розмірі 3861,31 грн., в тому числі: 3089,05 грн. основний платіж,
772,26 грн. штрафна санкція.
Господарськими судами також було встановлено, що рішенням
виконавчого комітету P-ської сільської ради H-ського району
Харківської області від 22.11.2001 р. за № 63 ВАТ "XXX" надано в
постійне користування земельну ділянку загальною площею 0,72 га
для обслуговування будівель і споруд нині діючого пансіонату
"SSS". Державним актом на право постійного користування 1-ХР
№005393 2001 року також визначено правове становище зазначеної
ділянки - вона надана саме у постійне користування. 18.01.02 р.
позивачем надано до ДПІ розрахунок земельного податку з
визначенням загальної суми податку, яка підлягає сплаті на 2002 р.
у розмірі 343,0 грн. - за ставкою податку 5% від грошової одиниці.
Пізніше, 03.10.03 р. позивачем надано до ДПІ уточнений розрахунок,
в якому зазначено, що сума земельного податку, яка зменшує
податкові зобов'язання у зв'язку з виправленням помилки складає
343,0 грн., через наявність пільги. Також, до матеріалів справи
позивачем доданий протоколу засідання Ради концерну "QQQ" № 5 від
09.02.2001 р., відповідно до п. 6.1 якого, ВАТ "XXX" прийнято до
складу Концерну, про що до Статуту концерну внесені зміни.
Згідно ст. 8 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
від 3
липня 1992 року N 2535-ХІІ (зі змінами та доповненнями) податок за
земельні ділянки, надані для підприємств промисловості,
транспорту, зв'язку та іншого призначення, за винятком земельних
ділянок, зазначених у частинах другій та третій цієї статті і
частині другій статті 6 цього Закону ( 2535-12 ) (2535-12)
, справляється з
розрахунку 5 відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі по
області.
Статтею 9 названого Закону ( 2535-12 ) (2535-12)
встановлено, що податок за
земельні ділянки, надані в тимчасове користування на землях
природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та
історико-культурного призначення, за винятком земельних ділянок,
зазначених у частині другій статті 6 цього Закону ( 2535-12 ) (2535-12)
,
справляється у розмірі 50 відсотків від грошової оцінки одиниці
площі ріллі по області. Законом України "Про визнання
бронетанкової галузі однією з приоритетних у промисловості України
та заходи щодо надання їй державної підтримки" ( 2211-14 ) (2211-14)
від
11.01.01 р. № 2211 частину 1 ст. 12 Закону України "Про плату за
землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
доповнено пунктом 19 такого змісту : у період з
1 січня 2001 року до 1 січня 2006 року від земельного податку
звільняються підприємства концерну "QQQ" згідно з переліком,
затвердженим Кабінетом Міністрів України.
24.01.2002 р. Кабінет Міністрів України затвердив Постанову № 76
( 76-2002-п ) (76-2002-п)
в якій визначено перелік підприємств концерну "QQQ",
які звільняються від сплати земельного податку та до яких включено
також ВАТ "XXX". У названих вище актах не зазначено, що
підприємства концерну "QQQ", в тому числі і позивач у справі
звільняються від сплати земельного податку лише по певним
категоріям земель.
Закон України "Про визнання бронетанкової галузі однією з
приоритетних у промисловості України та заходи щодо надання їй
державної підтримки" ( 2211-14 ) (2211-14)
від 11.01.01 р. № 2211 взагалі
звільнив підприємства від сплати податку на землю незалежно від
виду земельних ділянок та будь-яких інших критеріїв, крім
належності їх до концерну "QQQ", а тому господарські суди
правомірно дійшли до висновку про те, що за період з 01.01.2001 р.
по 01.01.2006 р. позивач не був платником податку на землю, тому
не повинен був визначати в розрахунку на 2002 рік податкові
зобов'язання щодо сплати податку на землю, оскільки Господарськими
судами також було встановлено. що належність даних земель до
земель рекреаційного призначення, з яких слід здійснювати сплату
податку на землю у розмірі 50% не підтверджена документально,
оскільки спірна земельна ділянка на даний час знаходиться у
постійному користуванні позивача, а стаття 9 Закону України "Про
плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
визначає плату у розмірі 50 % саме з
земельних ділянок, наданих у тимчасове користування на землях, в
тому числі рекреаційного призначення. Відповідні акти щодо надання
позивачеві цієї земельної ділянки у постійне користування не
скасовані та не визнані недійсними. Щодо переоформлення наданої
земельної ділянки у відповідності до норм чинного законодавства -
колегія суддів зазначає, що таке право позивачеві надано до 01
січня 2005 р., тобто, колегія суддів апеляційного суду правомірно
дійшла до висновку, що позивач правомірно використовує надану йому
земельну на праві постійного користування.
Таким чином, здійснюючи донарахування позивачеві податку на землю
у розмірі 45% ( до 50% із врахуванням того, що позивачем
самостійно задекларовано 5%) першим відповідачем порушені норми
чинного законодавства, які регулюють правовідносини позивача щодо
сплати податку (звільнення від сплати податку на землю), а тому
прийняте ним податкове повідомлення рішення про визначення суми
податкового зобов'язання від 13.02.03 р. № 0004402310/0 підлягає
визнанню недійсним, як таке, що прийняте з порушенням норм чинного
законодавства.
Оскільки ДПА в Харківській області безпідставно залишила в силі
податкове повідомлення-рішення ДПІ у H-ському районі №
0004402310/0 від 13.02.03 р. рішення за результатами розгляду
скарги ДПА у Харківській області від 21.05.2003 р. №
2548/10/25-010 правомірно визнано недійсним з тих же підстав, що і
податкове повідомлення-рішення № 0004402310/0 від 13.02.03 р.
Згідно ст.5 п.5.3. Порядку направлення органами державної
податкової служби України податкових повідомлень платникам
податків затвердженого наказом ДПА № 253 від 21.06.2001 р.
( z0567-01 ) (z0567-01)
(зі змінами та доповненнями), якою передбачений
порядок обліку в податкових органах податкових повідомлень,
отриманих платниками податків, з метою доведення до платника
податків граничного строку сплати податкового зобов'язання,
зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі,
якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги
залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не
відкликається), податковим органом складається та надсилається
(вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має
номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб
проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для
першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове
повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового
зобов'язання. Аналогічні дії здійснюються у разі подання платником
податків повторної скарги.
Крім того, господарськими судами правомірно зазначено. що
податкові повідомлення - рішення 0004402310/1 від 17.03.03 р.,
0004402310/2 від 22.05.03 р., 0004402310/3 від 27.06.03 р. є
недійсними, т. я. ними по-друге застосовані ті ж самі санкції за
ті ж самі правопорушення, по тому ж акту, що і повідомлення -
рішення від 13.02.03. Судами було встановлено, відповідач прийняв
податкове повідомлення - рішення від 13.02.03 р., позивач оскаржив
його до ДПІ у H-ському районі, ДПІ залишило повідомленнярішення
без змін. Потім позивач оскаржив повідомлення - рішення до ДПА у
Харківської області і ДПА України, рішеннями про результати
розгляду скарг ДПА у Харківської області і ДПА України залишили
повідомлення-рішення без змін. Не зважаючи на те, що
повідомлення-рішення було залишено без змін, відповідач приймає
повідомлення-рішення № 0004402310/2 від 22.05.03 р., №
0004402310/3 від 27.06.03 р р., застосовуючи ті ж самі санкції, не
скасувавши раніш прийняте повідомлення-рішення. Тобто санкції за
порушення, вказані в акті перевірки застосовані у розмірі, що в
три рази вище ніж передбачає Закон України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, та податок нарахований тричі на
один об'єкт оподаткування. Вище наведене є також підставою для
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №№0004402310/1
від 17.03.03 р., 0004402310/2 від 22.05.03 р., 0004402310/3 від
27.06.03.
З урахуванням наведеного. колегія суддів вважає, що постанова
апеляційного господарського суду відповідає нормам чинного
законодавства і має бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
Господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА
Касаційну скаргу ДПА у Харківській області залишити без
задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
24.11.03 p. у справі №А-03/422-03 залишити без змін.
Головуючий Є. Першиков
Судді : Г.Савенко
І.Ходаківська