ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.08.2004 Справа N 5/3250-19/496
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першиков Є.В.
судді
суддів Савенко Г.В.
Ходаківська І.П.
розглянувши
касаційну Державної податкової інспекції у Залізничному
скаргу районі м. Львова
на постанову від 25.02.2004р. Львівського
апеляційного господарського суду
у справі № 5/3250-19/496 Господарського суду Львівської
області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Технохім”
до Державної податкової інспекції у Залізничному
районі м. Львова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
За участю представників сторін: не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Львівської області від
25.12.2003р., яке залишене без змін постановою від 25.12.2004р.
Львівського апеляційного господарського суду, позовні вимоги
Товариства з обмеженою відповідальністю “Технохім” задоволено
повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у
Залізничному р-ні м. Львова від 29.09.2003р. за
№ 0003062320/0/19658/232.
ДПІ у Залізничному районі м. Львова звернулася з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду
Львівської області від 25.12.2003р. та постанову від
25.02.2004р. Львівського апеляційного господарського суду з
підстав неправильного застосування ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та положень Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
та Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Залізничному районі
м. Львова проведено планову документальну перевірку ТзОВ
„Технохім” із застосуванням непрямих методів з питань дотримання
вимог податкового та валютного законодавства ТзОВ „Технохім” за
період з 01.07.2001р. по 31.12.2002р., за наслідками якої
складено акт № 467/23-213/31588477 від 29.09.2003р. На підставі
акту ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийнято податкове
повідомлення-рішення № 0003062320/0/19658/232 від 29.09.2003р.,
яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану
вартість в сумі 96999 грн. та застосовано штрафні (фінансові)
санкції в сумі 96999 грн.
Відповідно до п. 4.3.1 ст. 4 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
якщо контролюючий
орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання
платника податків згідно з підпунктом “а” підпункту 4.2.2 статті
4 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
у зв'язку з невстановленням
фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених
підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням
платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей,
передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити
суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником
податків податкового обліку або відсутністю визначених
законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань
платника податків може бути визначена за непрямим методом.
Податкова інспекція обґрунтовала застосування непрямих методів
фактом відсутності ТОВ “Технохім” за юридичною адресою та
ненаданням документів до перевірки.
З акту обстеження за юридичною адресою ТзОВ „Технохім” від
11.07.2003р., проведеного ДПІ у Залізничному р-ні м. Львова
вбачається, що таке на момент обстеження ТзОВ „Технохім”
відсутнє за юридичною адресою.
Як встановлено місцевим судом, акт про відсутність ТзОВ
„Технохім” за юридичною адресою від 12.08.2003р., складений
посадовими особами ВДП ГВПМ ДПІ у м. Львові після прийняття
рішення ДПІ у Залізничному р-ні м. Львова про застосування
непрямих методів за № 17 від 29.07.2003р., з огляду на що
вказаний акт не може бути взятий до уваги як підстава для
проведення перевірки.
Окрім того, як вбачається з акту обстеження за юридичною від
11.07.2003р. та акту про відсутність ТзОВ „Технохім” за
юридичною адресою від 12.08.2003р., ДПІ встановлювлено
відсутність підприємства лише за юридичною адресою, тоді як
підпункт 4.3.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
визначає підставою застосування
непрямих методів невстановлення фактичного місцезнаходження
підприємства.
Як вбачається з матеріалів справи ДПІ у Залізничному районі
м. Львова було відомо, що фактичне місцезнаходження підприємства
позивача є м. Львів, вул.Дністерська, 27, про що було зазначено
в повідомленнях від 15.01.2002р. та від 29.05.2002р.
(а.с.39-40). Також, в попередньому акті перевірки № 23-2/66 про
результати перевірки ТзОВ “Технохім” з питань взаєморозрахунків
з ПП “Галтехнопром” від 14.01.2003р. податковою інспекцією було
зазначено як юридична адреса ТзОВ “Технохім” (м. Львів,
вул.Квітки-основ’яненка, 9) так і його фактичне місцезнаходження
(м. Львів, вул. Дністерська, 25).
Як вбачається з наявних матеріалів справи, податковою інспекцією
не було вжито жодних заходів щодо перевірки підприємства за
фактичним місцезнаходженням, та не доведено його відсутність за
вказаною адресою, як це вимагається підпунктом 4.3.1 ст. 4
вищевказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Отже, ДПІ неправомірно застосувала непрямі методи для обчислення
податкових зобов’язань без врахування первинних бухгалтерських
та податкових документів.
Як встановлено місцевим господарським судом, в матеріалах справи
наявні докази того, що ДПІ у Залізничному р-ні м. Львова
26.12.2001р. та 28.05.2002р. зверталась до ТзОВ “Технохім” із
запитом про надання інформації та податкових накладних за
серпень та жовтень 2001 року. Також наявні докази того, що ТзОВ
“Технохім” представив Відповідачу такі накладні, відповідно до
отриманих ним звернень, що вбачається з повідомлень Позивача
доданих до метеріалів справи і не заперечується Відповідачем.
Як вбачається з матеріалів справи, будь-яких інших запитів про
надання бухгалтерських та податкових документів, в тому числі
податкових накладних, ДПІ не направляла позивачу, у зв’язку з
цим твердження ДПІ про ненадання необхідних документів, та
відповідно встановлення податкових зобов’язань з ПДВ за
перевіряємий період виходячи з того, що у підприємства взагалі
відсутні податкові накладні, а податковий кредит рівний нулю є
неправомірним.
Місцевим та апеляційним судом встановлено, що в матеріалах
справи наявні всі податкові накладні за період здійснення
перевірки ДПІ у Залізничному р-ні м. Львова та період, який був
взятий до нарахування податкового зобов'язання ТзОВ “Технохім”,
що вказують на наявність у позивача права, згідно з підпунктом
7.4.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, включати до податкового кредиту витрати на сплату
податку на додану вартість.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками
попередніх судових інстанцій про відсутність підстав для
визнання суми податкового зобов'язання, нарахованої ДПІ у
Залізничному р-ні м. Львова та зазначеної в податковому
повідомленні-рішенні за № 0003062320/0/19658/232 від
29.09.2003р.
Окрім того, відповідно до п. 4.3.3. Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
методика визначення
суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується
Кабінетом Міністрів України.
Постановою від 27.05.2002 р. N 697 Кабінету Міністрів України
було затверджено “Методику визначення сум податкових зобов'язань
за непрямими методами” ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
, згідно п. 5 якої рішення
про застосування непрямих методів визначення сум податкових
зобов'язань приймає керівник органу державної податкової служби.
В цьому рішенні обов'язково зазначаються підстави його
прийняття. Згідно п. 9 методики результати перевірки, здійсненої
з метою визначення сум податкових зобов'язань за непрямими
методами, оформляються актом, що затверджується особою, яка
прийняла рішення про застосування непрямих методів.
Як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки від
29.09.2003р. № 467/23-213/31588477 не був затверджений
начальником ДПІ, відповідних доказів про його затвердження ДПІ
не надано, у зв’язку з чим вказаний акт перевірки не може бути
законною підставою для визначення податкових зобов’язань та
застосування штрафних санкцій.
Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про
те, що прийняті у справі судові рішення відповідають нормам
матеріального та процесуального права, а касаційна скарга
податкової інспекції не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному
районі м. Львова залишити без задоволення.
Постанову від 25.02.2004р. Львівського апеляційного
господарського суду у справі № 5/3250-19/496 Господарського суду
Львівської області залишити без змін.