ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.08.2004 Справа N 3/401
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першиков Є.В.
судді
суддів Савенко Г.В.
Ходаківська І.П.
розглянувши
касаційну приватного підприємця Воронової Світлани
скаргу Анатоліївни
на постанову від 09.03.2004р. Харківського
апеляційного господарського суду
у справі № 3/401 Господарського суду Полтавської
області
за позовом приватного підприємця Воронової Світлани
Анатоліївни
до Державної податкової інспекції у м. Полтаві
Відділення державного казначейства у
м. Полтаві
про стягнення 85181,85 грн.
За участю представників сторін:
позивача – Матляк О.М., за дорученням
відповідачів – не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Позивачем, ПП Вороновою С.А., подано позов про стягнення з
державного бюджету на його користь 85181,85 грн. відсотків,
нарахованих на бюджетну заборгованість з відшкодування ПДВ.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.01.04
р., яке залишено без змін постановою від 09.03.2004р.
Харківського апеляційного господарського суду в позові
відмовлено.
Не погоджуючись із судовими рішеннями, позивач подав касаційну
скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду
Полтавської області від 20.01.04р. та постанову від 09.03.2004р.
Харківського апеляційного господарського суду у справі № 3/401,
а позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування
господарським судом норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем
за результатами господарської діяльності до органу ДПІ були
подані податкові декларації з ПДВ за травень, червень, липень
2002р. з визначенням експортного відшкодування відповідно 355426
грн., 297701 грн., 343111 грн. Разом з деклараціями були подані
розрахунки експортного відшкодування за вказані періоди, митні
декларації, що підтверджують факт експортування товарів, та
копії платіжних документів, що стверджують оплату підприємцем -
платником податків придбаних товарів у постачальників.
Також, право позивача на експортне відшкодування підтверджено
постановами Харківського апеляційного господарського суду від
04.03.2003 р. по справам № 11/566, № 11/562 і рішенням
господарського суду Полтавської області від 07.11.2002 р. по
справі № 9/338.
Колегія суддів зазначає, що висновки судів першої та апеляційної
інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог зроблені без
урахування всіх обставин справи та вимог законодавства.
Так, ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 3.04.1997 року № 168/97-ВР з наступними
змінами має назву “Порядок обчислення і сплати податку”.
Ця правова норма регламентує всі питання, пов'язані з порядком
обчислення і сплати податку.
Підпункт 7.7.3 ст. 7 зазначеного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, зокрема,
передбачає, що у разі, коли за результатами звітного періоду
сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має
від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику
податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного
після подачі декларації.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На
суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні
120 відсотків від облікової ставки Національного банку України,
встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії,
включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який
момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до
суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до
відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному
відшкодуванні надмірно сплачених податків.
Стаття 8 Закону( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
має назву “Особливості
оподаткування операцій з вивезення (пересилання) товарів (робіт,
послуг) за межі митної території України”.
Питання, пов'язані з нарахуванням процентів на суму бюджетної
заборгованості, вона не регламентує, оскільки це питання
висвітлено у п.п. 7.7.3 ст. 7 названого Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
держава
забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і
господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти
права власності рівні перед законом.
Враховуючи наведене, слід зазначити, що господарюючий суб'єкт,
діяльність якого пов'язана з вивезенням (пересиланням) товарів
(робіт, послуг) за межі митної території України, не може
знаходитись у гіршому становищі, ніж господарюючий суб'єкт, що
працює на внутрішньому ринку, щодо відшкодування податку на
додану вартість, а також суми відсотків за несвоєчасне його
відшкодування.
Вищенаведене не було взято до уваги судом першої та апеляційної
інстанцій при вирішенні спору.
У зв’язку з викладеним прийняті у справі судові рішення
підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд
до місцевого господарського суду.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу приватного підприємця Воронової Світлани
Анатолўївни задовольнити частково.
Постанову від 09.03.2004р. Харківського апеляційного
господарського суду та рішення господарського суду Полтавської
області від 20.01.04р. у справі № 3/401 скасувати.
Справу № 3/401 направити на новий розгляд до Господарського суду
Полтавської області.