ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.08.2004 Справа N 2/734-22/280
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у
P-ському районі м.Львова
на постанову від 26.12.03 p.
Львівського апеляційного господарського суду
у справі №2/734-22/280
господарського суду Львівської області
за позовом Управління Пенсійного фонду України у P-ському районі
м.Львова
до АТЗТ НВО "XXX"
про стягнення 18126,17 грн. і визнання недійсними довідок
а участю представників сторін:
позивача: А.А.А. (дов. №9189/06-10 від 11.08.04 p.)
відповідача: Б.Б.Б. (дов. від 05.07.04 p.)
За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 12.08.04 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Позивачем заявлено позов про визнання недійсними довідок про
науковий стаж роботи та стягнення 18126,17 грн. шкоди у вигляді
різниці у розмірі пенсії між сумою пенсій, призначених згідно з
Законом України "Про наукову та науково-технічну діяльність"
( 1977-12 ) (1977-12)
та сумою пенсій, на які ці працівники мають право за
іншими нормативними актами".
Рішенням господарського суду Львівської області (суддя Мурська
Х.В.) від 07.10.03 припинено провадження у справі в частині
визнання недійсними довідок про науковий стаж, виданих АТЗТ НВО
"XXX", в частині стягнення 18126,17 грн. в позові відмовлено.
Постановою колегії суддів Львівського апеляційного господарського
суду у складі: Зданкевича З.І., Дубник О.П., Бобеляка О.М. від
26.12.03 рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Управління Пенсійного фонду України у P-ському районі м.Львова
звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною
скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду,
вважаючи, що дана постанова прийнята внаслідок неправильного
застосування та порушення норм матеріального права, а саме ст.440
Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
, в зв'язку з чим просить її
скасувати.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у P-ському
районі м.Львова на постанову Львівського апеляційного
господарського суду, заслухавши представників сторін та
перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності
застосування судом норм матеріального права, відзначає наступне:
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про наукову та наукову -
технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
за період роботи в державному
підприємстві 5-ти працівникам відповідача було нараховано суму
пенсій в розмірі 18126,17 грн., як різницю між сумою пенсій,
призначених згідно із Законом України "Про наукову та
науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
та сумою пенсій, на які
ці працівники мають право за іншими нормативними актами.
Частиною 1 статті 24 Закону України "Про наукову та
науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
встановлено, що держава
встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників" які
мають необхідний стаж наукової, науково-технічної,
науково-педагогічної, науково-організаційної роботи (далі - стаж
наукової роботи) на державних підприємствах, в установах,
організаціях пенсії нарівні, який забезпечує престижність наукової
праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.
Тією ж статтею Закону ( 1977-12 ) (1977-12)
встановлено, що різниця між
сумою призначеної пенсії за цим законом та сумою пенсії,
обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має
права дана особа, фінансується для наукових (науково педагогічних)
працівників бюджетних установ і організацій за рахунок державного
бюджету, а для наукових (науково-педагогічних) працівників інших
підприємств і організацій - за рахунок коштів цих підприємств і
організацій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Як
зазначено вище, такий Порядок затверджено постановою Кабінету
Міністрів України від 13.12.2000 року №1826 ( 1826-2000-п ) (1826-2000-п)
.
Пунктами 2 і 3 цього Порядку ( 1826-2000-п ) (1826-2000-п)
, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року №1826
визначено, що фінансування витрат на виплату різниці у розмірі
пенсії працівникам державних бюджетних установ і організацій
здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, що передаються
до Пенсійного фонду на фінансування пенсій, призначених за різними
пенсійними програмами, а фінансування витрат на виплату різниці у
розмірі пенсії працівникам державних не бюджетних підприємств і
організацій здійснюється за рахунок коштів цих підприємств і
організацій, які сплачують Пенсійному фонду кошти на виплату
зазначеної різниці.
При цьому, пунктом 8 цього ж Порядку ( 1826-2000-п ) (1826-2000-п)
встановлено,
що повідомлення про розмір витрат на виплату різниці у розмірі
пенсії, який визначений органами Пенсійного фонду в розрахунку на
рік до 20 січня поточного року, протягом 10 днів після призначення
пенсій згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну
діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
надсилається державним небюджетним
підприємствам і організаціям, які щомісяця до 25 числа вносять до
Пенсійного фонду кошти для виплати різниці у розмірі пенсії,
призначеної в минулих та поточному роках.
Відповідно до вимог п. 6 Порядку ( 1826-2000-п ) (1826-2000-п)
у разі зміни або
ліквідації власника підприємства, установи, організації,
фінансування різниці у розмірі пенсій здійснюється за рахунок
правонаступників. В даному випадку, судами попередніх інстанцій
встановлено, що відповідач у справі не є правонаступником
державного підприємства.
Господарськими судами при розгляді справи було встановлено, що
позивач не довів, у чому саме полягає протиправна поведінка
відповідача, яка призвела до призначення пільгових пенсій
відповідним категоріям працівників, оскільки належними засобами
доказування не спростував відомості, вказані відповідачем у
відповідних довідках, які підтверджували фактичний трудовий стаж
наукової та науково-технічної діяльності осіб, зазначених в цих
довідках, що в свою чергу призвело б до завищення розміру
відшкодувань таких пенсій чи призначення цих пенсій взагалі.
Згідно імперативних вимог ст.ст.111-5, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція на
підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє
рішення місцевого господарського суду чи постанову апеляційного
господарського суду виключно на предмет правильності застосування
згаданими господарськими судами норм матеріального і
процесуального права, тобто, в межах юридичної оцінки фактичних
обставин справи.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що місцевий та
апеляційний господарські суди правомірно дійшли до висновку про
відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 18126,17
грн.
Що стосується позову в частині визнання недійсними довідок про
науковий стаж, то слід зазначити наступне:
Господарськими судами при розгляді справи було встановлено, що в
період 2000 - 2002р.р. відповідачем було видано органам Пенсійного
фонду відповідні довідки про науковий стаж громадян за період їх
трудової діяльності на ліквідованому державному підприємстві.
Вказані довідки були підставою для призначення органами Пенсійного
фонду пенсій відповідно до ст. 24 Закону України "Про наукову та
науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
та обчислення наукового
стажу таких працівників відповідно до Порядку підтвердження
наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності
книжки або відповідних записів у ній ( 637-93-п ) (637-93-п)
, затвердженого
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. за №637.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його
вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції
органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта
недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного
акту прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи
організації, в даному випадку - позивача у справі.
Згідно зі ст. 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарському суду
підвідомчі спори про визнання недійсними лише актів державних та
інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству і поруш
права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій.
Таким чином, не можуть оспорюватися в господарському суді акти
ревізій, документальних перевірок, дії службових вчинені в процесі
чи за результатами перевірок, листи, інформації, роз'яснення,
довідки інші документи, які надсилаються на адресу відповідних
органів, підприємств, установ та організацій з приводу конкретних
випадків чи обставин і носять інформаційних характер, оскільки
такі доку не мають обов'язкового характеру по відношенню до осіб,
яким вони направлені.
Оскаржувані довідки носять інформаційних характер, зокрема
інформацію про трудову діяльність працівника, його стаж роботи та
займану посаду за відповідний період, тобто підтверджують
обставини трудової діяльності такого працівника, його місце роботи
та посаду, яку він займав при виконання своїх трудових обов'язків.
Таким чином, господарські суди правомірно дійшли до висновку, що
спірні довідки не є актом нормативного характеру в розумінні ст.
12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки не мають обов'язкового
характеру, а носять лише інформаційний характер, і припинили
провадження у справі в цій частині позову на підставі п.1 ст. 80
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, так як спір не підлягає вирішенню в
господарських судах України.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
Господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у P-ському
районі м.Львова залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
26.12.03 p. у справі №2/734-22/280 залишити без змін.
Головуючий Є. Першиков
Судді : Г.Савенко
І.Ходаківська