Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

Перепічая В.С.

(головуючий),

Вовка І.В.,

Гончарука П. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Дочірнього підприємства “Спеціалізоване ремонтно- будівельне управління “ЧЕРКАСИЛІФТ” Акціонерного товариства “Укрліфт” на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.06.2005р. у справі за позовом Дочірнього підприємства “Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління “ЧЕРКАСИЛІФТ” Акціонерного товариства “Укрліфт” до Житлово-експлуатаційної контори по обслуговуванню будинків ЖБК про розірвання угоди

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд

У С Т А Н О В И В :

У березні 2005р. Дочірнє підприємство “Спеціалізоване ремонтно- будівельне управління “ЧЕРКАСИЛІФТ” Акціонерного товариства “Укрліфт” пред’явило в господарському суді позов до Житлово- експлуатаційної контори по обслуговуванню будинків ЖБК про розірвання договору підряду № 208 від 02.12.2004р. на технічне обслуговування і ремонт ліфтів та диспетчерських систем, з підстав ст. 627 ЦК України (435-15) .

Рішенням господарського суду Черкаської області від 12.04.2005р. (суддя Скиба М.Г.) позов було задоволено.

Відповідач оскаржив дане рішення в апеляційному порядку.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.06.2005р. (судді Зеленіна Н.І. –головуючий, Андрейцева Г.М., Сергейчук О.А.) апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління “ЧЕРКАСИЛІФТ” Акціонерного товариства “Укрліфт” було задоволено, рішення господарського суду Черкаської області від 12.04.2005р. скасовано, провадження у справі № 12/1446 припинено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.06.2005р., а рішення господарського суду Черкаської області від 12.04.2005р. залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Скасовуючи рішення господарського суду і припиняючи провадження у справі, суд другої інстанції виходив з того, що між сторонами договір не було укладено, у зв’язку з недосягненням згоди щодо істотних умов договору, зокрема по ціні надання послуг.

Проте з таки висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Як видно з матеріалів справи, предметом спору є розірвання договору № 208 від 02.12.2004р. на технічне обслуговування і ремонт ліфтів та диспетчерських систем, за яким замовником є Житлово-експлуатаційна контора по обслуговуванню будинків Житлово-будівельних кооперативів, а підрядником –Дочірнє підприємство “Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління “ЧЕРКАСИЛІФТ”.

Вказаний договір сторонами був підписаний з протоколом розбіжностей.

Позивач до суду для врегулювання протоколу розбіжностей щодо умов згадуваного договору не звертався.

(а.с. 2)

Зазначене сторонами не заперечується, як і те, що позивач, як господарюючий суб’єкт, займає монопольне становище у місті Черкаси.

(а.с. 2, 94)

Суд другої інстанції на зазначене належної уваги не звернув, тоді як відповідно до ч. 7 ст. 181 ГК України (436-15) , якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов’язковим для сторін на підставі закону, або сторона –виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися не врегульованими, то пропозиції другої сторони вважається прийнятими.

Отже, наведений висновок апеляційного суду, який було покладено в основу прийнятої постанови, є помилковим.

Водночас, як видно з резолютивної частини постанови, суд другої інстанції задовольнив апеляційну скаргу позивача, тоді як з такою скаргою звернувся не він а відповідач.

(а.с. 41- 42, 204 –207)

Не можна погодитись і з рішенням господарського суду, так як суд цієї інстанції не з’ясував з якою конкретно нормою матеріального права позивач пов’язував розірвання договору, маючи на увазі, що ст. 627 ЦК України (435-15) визначає загальний принцип свободи договору, а ст.ст. 651 та 652 ЦК України (435-15) передбачають різне навантаження за своїм змістом для зміни або розірвання договору, які потребують доведення з боку позивача.

Не досліджено судом і те, чи не є за своєю правовою природою спірний договір договором по наданню послуг, як і дотримання сторонами положень ст. 188 ГК України (436-15) стосовно порядку зміни та розірвання господарських договорів.

Таким чином ухвалені судові рішення визнати законними і обґрунтованими не можна.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, з’ясувати дійсні обставини справи, обґрунтованість вимог позивача і заперечень відповідача, і вирішити спір відповідно до встановленого та вимог закону.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства “Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління “ЧЕРКАСИЛІФТ” Акціонерного товариства “Укрліфт” задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.06.2005р. та рішення господарського суду Черкаської області від 12.04.2005р. скасувати і справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншому складі суду.