ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.08.2004 Справа N 289/2б-1999
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі:
Полякова Б.М., – головуючого (доповідач
у справі),
Плахотнюк С.О.
Львова Б.Ю.
розглянувши касаційну Міністерства аграрної політики України
скаргу
на постанову від 04.04.2002р. господарського суду
Київської області
у справі № 289/2б-1999 господарського суду
Київської області
за заявою ЗАТ “Торгівельно-енергетична компанія
“Ітера Україна”
до ДП “Яготинський цукровий завод”
про банкрутство
за участю представників сторін:
від боржника – Нарожний С.О., директор;
від Міністерства аграрної політики України – Бочковська С.М.,
довір. від 27.01.2004 р. № 31/7;
від арбітражного керуючого Дяченко С.В. – Грицай С.О., довір.
від 16.09.2003 р. № 399;
від ТОВ “Інвестагропродукт” – Большаков К.В., довір. від
10.08.2004 р. № 10;
та арбітражного керуючого Цимбала П. Д.
В С Т А Н О В И В:
Арбітражним судом Київської області було порушено провадження у
справі № 289/2б-1999 про банкрутство ДП “Яготинський цукровий
завод”.
Ухвалою арбітражного суду Київської області від 05.04.2001 р. до
справи застосовано положення Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
від 30.06.1999 року N 784-XIV.
Постановою господарського суду Київської області від
04.04.2002р. (суддя Шевчук С.Р.) ДП “Яготинський цукровий завод”
визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено
ліквідатора, затверджено комітет кредиторів та членів
ліквідаційної комісії. Крім того, припинено повноваження
власника, органів управління ДП “Яготинський цукровий завод”.
Постанова мотивована тим, що комітет кредиторів звернуся до суду
з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття
ліквідаційної процедури. Крім того, виконані усі необхідні умови
процедури розпорядження майном, здійснена публікація в
офіційному друкованому органі з метою виявлення кредиторів і
санаторів боржника та від боржника не надійшло пропозицій по
відновленню його платоспроможності і погашення заборгованості
кредиторам.
Не погоджуючись з винесеною у справі постановою, Міністерство
аграрної політики України звернулося з касаційною скаргою до
Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати
оскаржуване судове рішення.
В обґрунтування касаційної скарги її заявник вказує, що судом
порушено вимоги ст. 1 Закону України “Про введення мораторію на
примусову реалізацію майна”, а також посилається на те, що в
порушення ст. 4-3 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
постанова прийнята без
повідомлення про день та час слухання.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судом норм права, колегія суддів
дўйшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню,
виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 11 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі – Закон) в засіданні суду, яке повинно
відбутися не пізніше шести місяців після дати проведення
підготовчого засідання суду, має бути розглянуто питання про
санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття
ліквідаційної процедури, чи про припинення провадження у справі
про банкрутство.
Таким чином, підсумкове засідання суду має істотне значення у
справі про банкрутство, оскільки у ньому вирішується остаточна
правова доля боржника: відновлення його платоспроможності або
визнання його банкрутом та ліквідація чи припинення провадження
у справі.
В силу норм процесуального права, які визначають основні засади
судочинства, прийняття судових рішень, що безпосередньо
стосуються прав та обов’язків суб‘єктів господарювання, чи
зачіпають конституційні права і законні інтереси осіб, має
відбуватися за обов‘язковою їх участю.
Жодна судова процедура в справі про банкрутство не тягне такі
правові наслідки для учасників справи, як ліквідаційна
процедура. Найістотніші правові наслідки мають місце при
визнанні боржника банкрутом та відкритті ліквідаційної
процедури.
Так, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання
боржника банкрутом, завершується підприємницька діяльність
банкрута, припиняються повноваження органів управління банкрута
щодо управління банкрутом та розпорядження його майном,
звільняється з роботи керівник банкрута, призначається
ліквідатор, який здійснює звільнення всіх працівників банкрута
тощо (ст.ст. 23 – 25 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
).
Тому, окрім банкрутства відсутнього боржника в порядку ст. 52
Закону, при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом,
яка за своєю суттю є рішенням, в обов’язковому порядку мають
викликатися представники сторін.
Як вбачається, в матеріалах справи відсутня будь-яка ухвала,
якою призначено дату засідання суду, на якому буде винесено
ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом
і відкриття ліквідаційної процедури, чи про припинення
провадження у справі про банкрутство, тобто призначено дату
підсумкового засідання суду у справі.
Також, в оскаржуваній постанові зазначено, що представники
сторін не викликалися.
Таким чином, постанова місцевого суду про визнання боржника
банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури винесена за
відсутності представників сторін, отже судом першої інстанції
істотно порушені норми процесуального права.
Відповідно до ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
порушення норм
процесуального права є безумовною підставою для скасування
рішення місцевого або постанови апеляційного господарського
суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із
сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання
суду.
Крім того, до компетенції комітету кредиторів належить прийняття
рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про
відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом таі
відкриття ліквідаційної процедури (ч. 8 ст. 16 Закону
( 2343-12 ) (2343-12)
).
Колегія суддів зазначає, що під час розгляду клопотання комітету
кредиторів щодо переходу до наступної судової процедури
господарський суд зобов’язаний перевірити правомочність зборів
комітету кредиторів, що є передумовою легітимності прийнятих на
них рішеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції надано
оцінку лише повідомленню всіх кредиторів про час та місце
проведення зборів та не досліджено повноважень кредиторів, які
брали участь у засіданні комітету.
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про
необхідність скасування постанови про визнання боржника
банкрутом та передачі справи на новий розгляд.
При новому розгляді суду першої інстанції необхідно провести
підсумкове засідання з обов’язковим викликом представників
сторін у судове засідання та перевірити правомочність зборів
комітету кредиторів при прийнятті означеного рішення.
З урахуванням зазначеного та керуючись ст.ст. 23 – 25 Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
та ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 –
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Міністерства аграрної політики України на
постанову господарського суду Київської області від 04.04.2002р.
у справі № 289/2б-1999 задовольнити.
2. Постанову господарського суду Київської області від
04.04.2002р. у справі № 289/2б-1999 скасувати.
3. Справу № 289/2б-1999 передати на новий розгляд до
господарського суду Київської області на стадію розпорядження
майном боржника.