ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.08.2004 Справа N 33/12-б
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі:
Полякова Б.М., – головуючого (доповідач
у справі),
Плахотнюк С.О.
Львова Б.Ю.
розглянувши матеріали ВАТ “Київхліб”
касаційної скарги
на постанову від 26.08.2003р. Київського апеляційного
господарського суду
та ухвалу від 24.06.2003р. господарського суду
Київської області
у справі № 33/12-б господарського суду Київської
області
за заявою ТОВ “Галс-К ЛТД”
до ДП “Переяслав-Хмельницький хлібзавод”
АТ “Київхліб”
про банкрутство
за участю керуючого санацією Куценка В.П.
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою арбітражного суду Київської області від 07.02.2001 р.
було порушено провадження у справі № 33/12-б про банкрутство
Дочірнього підприємства “Переяслав-Хмельницький хлібзавод” АТ
“Київхліб”.
Ухвалою господарського суду Київської області від 24.06.2003р.
(суддя Шевчук С.Р.) затверджено мирову угоду від 10.06.2003р.,
укладену між керуючим санацією ДП “Переяслав-Хмельницький
хлібзавод” та комітетом кредиторів, з графіком погашення та
припинено провадження у справі.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
26.08.2003р. (судді: Куц м. М. - головуючий, Дзюбко П. О.,
Панова І.Ю.) ухвала від 24.06.2003р. залишена без змін, а
апеляційна скарга – без задоволення.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою та постановою, ВАТ
“Київхліб” звернулося з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, в якій просить скасувати ухвалу
місцевого суду та направити справу на новий розгляд до суду
першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги її заявник посилається на
порушення судом норм матеріального та процесуального права,
зокрема на відсутність всіх учасників процесу при винесені
оскаржуваної ухвали.
Заслухавши пояснення керуючого санацією боржника, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами норм права, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню,
виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 37 Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
(далі – Закон) мирова угода набирає
чинності з дня її затвердження господарським судом.
Згідно з частиною 2 статті 38 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
про дату
розгляду мирової угоди господарський суд повідомляє сторони
мирової угоди: керівника боржника (в процедурі розпорядження
майном) або арбітражного керуючого (в процедурах санації або
ліквідації) та комітет кредиторів.
В судовому засіданні господарський суд заслуховує кожного
присутнього на засіданні кредитора, у якого виникли заперечення
щодо укладення мирової угоди, навіть якщо на засіданні комітету
кредиторів він голосував за укладення мирової угоди, перевіряє
дотримання порядку укладення мирової угоди, встановленого
Законом, а також досліджує умови мирової угоди на предмет їх
відповідності чинному законодавству.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої
інстанції, 12.05.2003 р. керуючий санацією звернувся до суду з
клопотанням про продовження строку процедури санації боржника.
Ухвалою господарського суду Київської області від 19.05.2003 р.
розгляд вказаного клопотання призначено на 10.06.2003 р.
10.06.2003 р. у справі оголошувалась перерва до 20.06.2003 р.
відповідно до ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
20.06.2003 р. також було оголошено перерву у справі до
24.06.2003 р.
В цей час до господарського суду було подано клопотання комітету
кредиторів від 20-24.06.2003 р. про затвердження мирової угоди,
яка 24.06.2003р. була затверджена судом.
Згідно з ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суддя має право
оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку
вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або
ухвалі.
З оголошенням перерви судове засідання є таким, що триває.
Отже, враховуючи, що судом першої інстанції було лише призначено
засідання з розгляду клопотанням про продовження строку
процедури санації боржника та оголошено декілька перерв у
справі, мирову угоду затверджено судом саме у цьому засіданні
суду.
В даному випадку суд зобов’язаний закінчити засідання з розгляду
клопотанням про продовження строку процедури санації боржника та
призначити до розгляду клопотання комітету кредиторів про
затвердження мирової угоди в порядку ст. 38 Закону, для чого
суду необхідно в установленому порядку викликати в судове
засідання сторони мирової угоди, якими є боржник та комітет
кредиторів.
Висновок апеляційного господарського суду щодо належного
повідомлення кредитора про дату засідання суду на якому
розглядалася мирова угода з огляду на те, що представник
останнього брав участь у судовому засіданні 10.06.2003р. після
якого оголошувались перерви, є необґрунтованим та таким, що
суперечить ст. 38 Закону.
Викладене свідчить, що місцевим господарським судом не було
повідомлено належним чином кредиторів та боржника про дату та
час розгляду саме мирової угоди судом, чим порушено порядок
розгляду останньої.
Відповідно до статті 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
порушення норм процесуального права
є безумовною підставою для скасування рішення місцевого
господарського суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності
будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і
місце засідання суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала
мўсцевого суду винесена з порушенням норм чинного законодавства
та підлягає скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції.
При новому розгляді суду першої інстанції необхідно врахувати
викладене та провести судове засідання з розгляду клопотання
комітету кредиторів про затвердження мирової угоди в порядку
ст. 38 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 35, 37, 38 Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 –
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ВАТ “Київхліб” на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 26.08.2003р. та ухвалу
господарського суду Київської області від 24.06.2003р. у справі
№ 33/12-б задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
26.08.2003р. та ухвалу господарського суду Київської області від
24.06.2003р. у справі № 33/12-б скасувати.
3. Справу № 33/12-б передати на новий розгляд до
господарського суду Київської області на стадію санації.