ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.08.2004 Справа N 9/291
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі:
Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Плахотнюк С.О.
Львова Б.Ю.
розглянувши матеріали касаційної скарги Керуючого санацією
ВАТ "Південний електромашинобудівний завод" Лазаренко С.А.
на постанову від 24.02.2004 р. Запорізького апеляційного
господарського суду
та рішення від 30.10.2003 р. господарського суду Херсонської
області
у справі N 9/291 господарського суду Херсонської області
за позовом ТОВ "Виробниче підприємство "Акватон"
до ВАТ "Південний електромашинобудівний завод"
про стягнення 82998,87 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - Шарапа Т.А., довір. від 09.09.2003 р.
N 24-09/03;
від відповідача - Лазаренко С.А., керуючий санацією
В С Т А Н О В И В:
07.09.2000 р. ТОВ "Виробниче підприємство "Акватон"
звернулося з позовом до ВАТ "Південний електромашинобудівний
завод" про стягнення 82998,87 грн. заборгованості за договором
поставки мідного емальпроводу від 22.06.2000 р. N 22-600.
Рішенням господарського суду Херсонської області від
30.10.2003 р. у справі N 9/291 (суддя Клепай З.В.) позов
задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнено
70417,15 грн. основної заборгованості.
Рішення мотивоване тим, що відповідач не виконав свої
зобов'язання по оплаті відвантаженого товару та виконання
зобов'язань по оплаті товару покладено на відповідача в час, коли
він знаходився в процедурі банкрутства, що не звільняло його від
виконання договірних зобов'язань.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
24.02.2004 р. (судді: Радченко О.П. - головуючий,
Кричмаржевський В.А., Коробка Н.Д.) прийняте у справі рішення
залишено без змін, а апеляційна скарга відповідача - без
задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою,
Керуючий санацією ВАТ "Південний електромашинобудівний завод"
Лазаренко С.А. звернувся з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, в якій просить скасувати оскаржувані
судові рішення та провадження у справі припинити.
На думку скаржника, судом апеляційної інстанції не враховано
положення ч. 15 ст. 11, ч. 4 ст. 12, ч. 5 ст. 31 Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
та ч. 3 ст. 79 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Положеннями ст. 1 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
в редакції Закону України від 30.06.1999 р. N 784-XIV
( 784-14 ) (784-14)
(далі - Закон) передбачено, що мораторій на задоволення
вимог кредиторів являє собою зупинення виконання боржником
грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня
введення мораторію.
Відповідно до ст. ст. 11, 12 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
мораторій на
задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушення
справи про банкрутство.
Отже, в силу ст. ст. 1, 12 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
мораторій на
задоволення вимог кредиторів розповсюджує свою дію на
зобов'язання, строки виконання яких настали до дня порушення
провадження у справі.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з
матеріалів справи, ухвалою арбітражного суду від 05.06.2000 р.
було порушено провадження у справі про банкрутство відповідача у
даній справі - ВАТ "Південний електромашинобудівний завод".
Попередніми судовими інстанціями також встановлено, що
22.06.2000 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір
N 22-600 на поставку мідного емальпроводу, згідно умов якого
відповідач зобов'язувався оплатити 50% загальної вартості
продукції у строк до 03.07.2000 р., а залишок суми - до
10.07.2000 р.
Відповідно до укладеного договору позивач виконав взяті на
себе зобов'язання та поставив відповідачу емальпровід, а
відповідач оплатив вартість отриманої продукції частково.
Таким чином, як зобов'язання відповідача перед позивачем, так
і строк їх виконання виникли після порушення провадження у справі
про банкрутство. Грошові зобов'язання, які виникають після
порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами.
При цьому, дія мораторію не поширюється на задоволення вимог
поточних кредиторів.
Таким чином, поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у
вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.
Такі вимоги погашаються в процедурі банкрутства без будь-яких
обмежень, що встановлені Законом для вимог конкурсних кредиторів,
і лише після визнання боржника банкрутом та відкриття
ліквідаційної процедури поточні вимоги переходять у категорію
конкурсних та повинні бути заявлені в порядку, передбаченому
статтею 23 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, з наступним включенням до реєстру
вимог кредиторів.
Суд, який розглядає справу про банкрутство, відмовляє у
прийнятті заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, що
ґрунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення
провадження у справі, оскільки Законом не передбачено розгляд
судом вказаних заяв до винесення судом постанови про визнання
боржника банкрутом, тому спори за такими вимогами підлягають
розгляду у порядку позовного провадження.
Отже, у випадку невиконання боржником грошових зобов'язань,
що мають поточний характер, такі вимоги підлягають задоволенню у
позовному провадженні.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної
інстанції, що оскільки вимоги позивача виникли після порушення
справи про банкрутство, позивач мав право захистити свої порушені
права в позовному проваджені.
Враховуючи викладене суд касаційної інстанції дійшов висновку
про відсутність підстав для скасування прийнятих у справі судових
рішень, а відтак і підстав для задоволення касаційної скарги.
Беручи до уваги наведене та керуючись ст. ст. 1, 11, 12, 23
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" в редакції Закону України від
30.06.1999 р. N 784-XIV ( 784-14 ) (784-14)
та ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Керуючого санацією ВАТ "Південний
електромашинобудівний завод" Лазаренко С.А. на постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 24.02.2004 р. та
рішення господарського суду Херсонської області від 30.10.2003 р.
у справі N 9/291 залишити без задоволення.
2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 24.02.2004 р. та рішення господарського суду Херсонської
області від 30.10.2003 р. у справі N 9/291 залишити без змін.