ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.08.2004 Справа N 7/491-ПН
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді
суддів
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився
від відповідача: не з’явився
розглянувши касаційну скаргу Генічеської міжрайонної державної
податкової інспекції у Херсонській області
на рішення Господарського суду Херсонської області від
19.01.2004р.
у справі № 7/491-ПН Господарського суду Херсонської області
за позовом Сільськогосподарського кооперативу ім. Леніна
до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції у
Херсонській області
про спонукання списати безнадійний податковий борг в сумі
262350,23 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Херсонської області від
19.01.2004р. позовні вимоги Сільськогосподарського кооперативу
ім. Леніна задоволено: зобов’язано Генічеську міжрайонну
державну податкову інспекцію у Херсонській області списати з
Сільськогосподарського кооперативу ім. Леніна безнадійний
податковий борг по прибутковому податку в сумі 262350,23 грн.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Херсонської
області від 19.01.2004р. у даній справі, Генічеська міжрайонна
державна податкова інспекція у Херсонській області подала
касаційну скаргу, в якій просить зазначене судове рішення
скасувати. Свою вимогу Генічеська міжрайонна державна податкова
інспекція у Херсонській області мотивує тим, що Господарським
судом Херсонської області неправильно застосовано норми
матеріального права, а саме: п. 1.11 ст. 1 Закону України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, абз. 1 п. 1 ст. 4
Порядку срм платників податків.
Сторони не скористались правом, наданим ст. 22 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та в господарське засідання суду касаційної
інстанції не з’явились. Про час і місце розгляду касаційної
скарги повідомлені.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність
застосування місцевим господарським судом норм матеріального та
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що касаційна скарга Генічеської міжрайонної державної
податкової інспекції у Херсонській області підлягає задоволенню
частково.
Позивач подав позов, який містить дві вимоги, а саме: щодо
зобов’язання відповідача внести відомості до картки його
особового рахунку з податкового зобов’язання з прибуткового
податку у сумі 262350,23грн.; щодо зобов’язання відповідача
прийняти рішення про списання з нього безнадійного податкового
боргу у сумі 262350,23грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якою визначено
зміст рішення, описова частина має містити стислий виклад вимог
позивача, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень і клопотань
сторін та їх представників, інших учасників судового процесу,
опис дій, виконаних господарським судом (огляд та дослідження
доказів і ознайомлення з матеріалами безпосередньо в місці їх
знаходження). Отже, відповідно до приписів даної правової норми,
описова частина, зокрема, має містити стислий виклад вимог
позивача, заяв пояснень і клопотань сторін та їх представників.
Проте, описова частина рішення місцевого господарського суду не
містить стислий виклад усіх вимог позивача.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
резолютивна
частина має містити висновок про задоволення позову або про
відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених
вимог. Проте, із рішення місцевого господарського суду випливає,
що господарським судом не було розглянуто усі вимоги позивача,
що є порушенням вимог даної правової норми.
Згідно ст. 32 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
доказами у справі є будь-
які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у
визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність
обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а
також інші обставини, які мають значення для правильного
вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими
засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових
експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які
беруть участь в судовому процесі. Таким чином, як випливає з
приписів даної правової норми, господарський суд у визначеному
законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на
яких грунтуються вимоги та заперечення сторін на підставі
доказів.
Господарським судом встановлено, що станом на 01.10.2003р. у
позивача склався податковий борг по прибутковому податку в сумі
262350,23грн. по виплаченій натуроплатою заробітній платі та з
доходів за оренду земельних паїв за І, ІІ, ІІІ квартали 2003р.
Проте, у матеріалах справи відсутні докази щодо цього.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у мотивувальній
частині вказуються обставини справи, встановлені господарським
судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких
прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її
досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив
клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або
угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався,
приймаючи рішення; обгрунтування відстрочки або розстрочки
виконання рішення. Отже, у мотивувальній частині рішення має
бути зазначено, зокрема, докази, на підставі яких господарський
суд встановив відповідні обставини. Проте, у судовому рішенні
відсутнє посилання на докази, на підставі яких місцевим
господарським судом зроблено висновок, що позивач має податковий
борг з прибуткового податку у розмірі 262350,23грн.
Правила щодо належності та допустимості доказів встановлені
ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно якої господарський суд
приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути
підтверджені певними засобами доказування, не можуть
підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Декрету Кабінету Міністрів України
“Про прибутковий податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
підприємства,
установи, організації і фізичні особи - суб'єкти підприємницької
діяльності, які провадять виплати зазначених доходів,
зобов'язані протягом 15 календарних днів за останнім календарним
днем звітного (податкового) кварталу надіслати до податкових
органів за місцем державної реєстрації відомості про нараховані
та виплачені суми доходів і суми утриманих з них податків за
формою, встановленою центральним податковим органом. Таким
чином, належним доказом щодо нарахування та утримання з
нарахованих сум податків є відповідні відомості.
Згідно ст. 10 Декрету Кабінету Міністрів України “Про
прибутковий податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
, якою визначено
порядок перерахування податку до бюджету, підприємства, установи
i організації усiх форм власності, фізичні особи - суб'єкти
підприємницької діяльності після закінчення кожного місяця, але
не пізніше строку одержання в установах банків коштів на виплату
належних громадянам сум зобов'язані перераховувати до бюджету
суми нарахованого i утриманого прибуткового податку за минулий
місяць. Зазначені юридичні i фізичні особи одночасно з поданням
чеків на отримання коштів для виплати належних громадянам сум за
другу половину місяця подають до установ банків платіжне
доручення на перерахування до бюджету утриманих сум прибуткового
податку. Отже, належним доказом щодо перерахування до бюджету
сум прибуткового податку є платіжне доручення. Проте, як вже
було зазначено, належні докази щодо наявності у позивача
податкового боргу з прибуткового податку за І-ІІІ квартали
2003р. у розмірі 262350грн. відсутні.
Згідно ст. 36 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
письмовими доказами є
документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають
значення для правильного вирішення спору. Письмові докази
подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Отже, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином
засвідченій копії. Проте, залучені до матеріалів справи
ксерокопії не засвідчені належним чином, тому в розумінні ст. 36
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
доказами не є.
Згідно ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює
докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на
всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Отже,
як випливає з приписів даної правової норми, господарський суд
зобов’язаний всебічно, повно і об’єктивно у судовому процесі
розглянуто обставини справи у їх сукупності, керуючись законом.
Проте, господарським судом було порушено дану правову норму.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського
суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального
чи процесуального права. Оскільки місцевим господарським судом
порушено вищезгадані правові норми, то прийняте зазначеним судом
у даній справі рішення підлягає скасуванню.
Межі перегляду справи в касаційній інстанції встановлені ст. 111-
7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якою визначено, що переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Зважаючи на те, що попередньою судовою інстанцією не було
досліджено доказів та не встановлено обставини справи, які мають
значення для правильного вирішення даного господарського спору,
а касаційній інстанції таке право не надано, то справа підлягає
направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи щодо всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11,
111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Генічеської міжрайонної державної податкової
інспекції у Херсонській області задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Херсонської області від 19.01.2004р.
у справі № 7/491-ПН скасувати, а справу передати на новий
розгляд до Господарського суду Херсонської області.