ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.08.2004 Справа N 7/460
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді
суддів
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився
від відповідача: не з’явився
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
м. Херсоні
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
24.02.2004р.
у справі № 7/460 Господарського суду Херсонської області
за позовом Приватного підприємства “П”
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні
до Управління Державного казначейства у Херсонській області
про стягнення 508431,20 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство “П” звернулося до Господарського суду
Херсонської області з позовом до Державної податкової інспекції
у м. Херсоні та Управління Державного казначейства у Херсонській
області про стягнення з Державного бюджету України
508431,20грн., в тому числі: заборгованість з податку на додану
вартість у сумі 483907грн. та процентів за несвоєчасне
відшкодування бюджетної заборгованості у сумі 20352,96 грн.
Приватне підприємство “П” звернулося з заявою про збільшення
позовних вимог в частині заявленої до відшкодування суми на
4171,24грн.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від
20.11.2003р., залишеним без змін постановою Запорізького
апеляційного господарського суду від 24.02.2004р., позовні
вимоги Приватного підприємства “П” задоволено: стягнуто з
державного бюджету на користь приватного підприємства “П” борг з
невідшкодованого податку на додану вартість у сумі 488078,24грн.
та 20352,96грн процентів; стягнуто з Державної податкової
інспекції у м. Херсоні на користь Приватного підприємства “П”
витрати по сплаті держмита у сумі 1700,00 грн. та витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі
118,00 грн.
Не погодившись з постановою Запорізького апеляційного
господарського суду від 24.02.2004р., Державна податкова
інспекція у м. Херсоні подала касаційну скаргу, в якій просить
зазначене судове рішення скасувати. Свою вимогу Державна
податкова інспекція у м. Херсоні мотивує тим, що апеляційним
господарським судом неправильно застосовано норми матеріального
права, а саме п. п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність
застосування апеляційним господарським судом норм матеріального
та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що касаційна скарга Державної податкової інспекції у
м. Херсоні задоволенню не підлягає.
Господарським судом встановлено, що позивачем було подано
відповідачу декларації та розрахунки експортного відшкодування з
податку на додану вартість з зазначенням способу бюджетного
відшкодування:
- за вересень 2002р. підлягало відшкодуванню 15149грн. протягом
трьох наступних звітних періодів після погашення податкових
зобов’язань; за жовтень 2002р. підлягало відшкодуванню
282709грн., з яких 195240грн. експортного відшкодування
підлягали відшкодуванню протягом 30 календарних днів з дня
подачі декларації, 87469грн. протягом трьох наступних звітних
періодів після погашення податкових зобов’язань. Але після
проведення взаємозаліку в рахунок сплати податку на прибуток,
відшкодовано 15149грн. податку на додану вартість за вересень
2002 року та частково у сумі 16079,76грн. за жовтень 2002 року,
після чого від’ємне значення невідшкодованого податку на додану
вартість за жовтень 2002 року склало 266629,24 грн.; за листопад
2002р. підлягало відшкодуванню 61847грн., з яких 48748грн.
експортного відшкодування підлягали відшкодуванню протягом 30
календарних днів з дня подачі декларації, решта протягом трьох
наступних звітних періодів після погашення податкових
зобов’язань; за грудень 2002р. підлягало відшкодуванню
143012грн., з яких 15884грн. експортного відшкодування підлягали
відшкодуванню протягом 30 календарних днів з дня подачі
декларації, решта підлягала відшкодуванню протягом трьох
наступних звітних періодів після погашення податкових
зобов’язань позивача. Після подання розрахунків корегування
податку на додану вартість у грудні 2002р., січні 2003 року
від’ємне значення податку на додану вартість згідно за
декларацією за грудень 2002р. становило 130417грн.; за січень
2003р. підлягало відшкодуванню 24555грн. протягом трьох
наступних звітних періодів після погашення податкових
зобов’язань; за лютий 2003 року підлягало відшкодуванню 4630грн.
протягом трьох наступних звітних періодів після погашення
податкових зобов’язань.
-Всього після проведення часткового заліку та коригування сум
податку на додану вартість позивачу підлягало до відшкодування з
державного бюджету 488078,24грн.
Відповідно до п. 4 Указу Президента України від 07.08.1998р.
№ 857/98 “Про деякі зміни в оподаткуванні” ( 857/98 ) (857/98)
якщо сума
вўд'ємного значення податку не погашається сумами податкових
зобов'язань, що виникли протягом трьох наступних звітних
періодів, така сума підлягає відшкодуванню з Державного бюджету
України на умовах, визначених законодавством, протягом місяця,
що настає після подання декларації за третій звітний період
після виникнення від'ємного значення податку. Отже, як випливає
з приписів даної правової норми, непогашена сумами податкових
зобов’язань, що виникли протягом трьох наступних звітних
періодів, сума від’ємного значення податку відшкодовується з
Державного бюджету України протягом місяця, що настає після
подання декларації за третій звітний період. Проте, як вже було
зазначено, у встановлені даною правовою нормою строки позивачу
не було відшкодовано від’ємне значення податку на додану
вартість, отже невідшкодована у встановлені строки сума податку
на додану вартість набула статусу бюджетної заборгованості.
Особливості оподаткування операцій з вивезення (пересилання)
товарів (робіт, послуг) за межі митної території України
визначені ст. 8 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Згідно п. 8.6 ст. 8 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
експортне відшкодування
надається протягом 30 календарних днів, наступних за днем
подання розрахунку експортного відшкодування. Таким чином,
приписами даної правової норми на відповідні органи покладено
обов’язок надати платнику податку протягом 30 календарних днів
за днем подання розрахунку експортного відшкодування експортне
відшкодування. Проте, як вже було зазначено, експортне
відшкодування податку на додану вартість протягом 30 календарних
днів за днем подання розрахунку експортного відшкодування
відшкодовано позивачу не було. Отже, після збігу вищезгаданого
терміну експортне відшкодування набуло статусу бюджетної
заборгованості.
Як вже було зазначено, бюджетна заборгованість з податку на
додану вартість, що підлягає сплаті позивачу становить
488078,24грн.
Частиною 5 п. п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено загальне правило
щодо відшкодування бюджетної заборгованості, а саме: “На суму
бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120
відсотків від облікової ставки Національного банку України,
встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії,
включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який
момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до
суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до
відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному
відшкодуванні надмірно сплачених податків.”. Таким чином,
імперативом даної правової норми на відповідні органи покладено
обов’язок у випадку виникнення бюджетної заборгованості
нарахувати на дану заборгованість проценти на рівні 120
відсотків від облікової ставки Національного банку України та
надано право платнику податку звернутись до суду з позовом щодо
стягнення коштів бюджету в погашення бюджетної заборгованості та
нарахованих на бюджетну заборгованість процентів.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що сума
процентів, що нарахована на невідшкодовану позивачу бюджетну
заборгованўсть за правилами, встановленими ч. 5 п. п. 7.7.3
п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
становить 20352,96 грн., отже дана сума підлягає
стягненню з Державного бюджету України, про що правомірно
зроблено висновок апеляційним господарським судом.
Посилання відповідача на порушення господарським судом п. 1.8
ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не може бути прийнято судом до уваги. Згідно до п.
1.8 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
бюджетне відшкодування – сума, що підлягає
поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною
сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Як випливає
з приписів даної правової норми, цією нормою визначено значення
терміну “бюджетне відшкодування”. Проте, порядок обчислення,
сплати та відшкодування податку на додану вартість визначені ст.
7 та ст. 8 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Не може бути прийнято до уваги і посилання відповідача на
порушення господарським судом ст. 12 Закону України “Про
Державний бюджет України на 2004р.” ( 1344-15 ) (1344-15)
. Статтею 12
Закону України “Про Державний бюджет на 2004р.” ( 1344-15 ) (1344-15)
визначено: “Здійснити погашення простроченої бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість, яка виникла станом
на 1.06.2004 року і не відшкодована на день введення в дію
Закону України від 17.06.2004 року "Про внесення змін до Закону
України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
(крім заборгованості по товарах, які підпадають під
визначення кодів УКТ ЗЕД 1001 10 00 90, 1001 90 99 00, 1002 00
00 00), шляхом її оформлення облігаціями внутрішньої державної
позики з терміном обігу п'ять років.” Як випливає з приписів
наведеної правової норми, даною нормою передбачено додатковий
спосіб відшкодування платнику податку податку на додану
вартість, який набув статусу бюджетної заборгованості. Проте, як
випливає зі змісту ч. 2 п. п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
на відшкодування
бюджетної заборгованості у спосіб, передбачений ст. 12 Закону
України “Про Державний бюджет України на 2004р.” ( 1344-15 ) (1344-15)
,
необхідне бажання платника податку щодо бюджетного відшкодування
у цей спосіб. Проте, як випливає з судових рішень, позивач згоду
на такий спосіб відшкодування податку на додану вартість не
надавав.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами
для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського
суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального
чи процесуального права. Оскільки апеляційним господарським
судом правові норми порушено не було, то підстави для скасування
прийнятого ним судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні
залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 24.02.2004р. у справі № 7/460 - без
змін.