ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.08.2004 Справа N 4/609
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Семчука В.В.
суддів Шульги О.Ф.
Рибака В.В.
розглянувши касаційну скаргу Приватно-пайового підприємства
"Прихідьківське"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24
березня 2004 року
у справі №4/609
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго"
(далі - Товариство)
до Приватно-пайового підприємства "Прихідьківське" (далі -
Підприємство)
про стягнення 20 062, 60 грн.
за участю представників:
позивача: Б.Б.Б., В.В.В.;
відповідача: А.А.А.
встановив:
Товариство звернулося до господарського суду Полтавської області з
позовом до Підприємства (враховуючи заяву про уточнення) про
стягнення 5 896,23 грн. ПДВ, 3331,16 грн. боргу за спожиту
електроенеергію, 9911,73 грн. інфляційних, 137,60 грн. пені.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 30 грудня
2003 року (суддя Гетя Н.Г.) в задоволенні позову Товариству
відмовлено, оскільки позивачем необґрунтовано позовні вимоги та
пропущено строк позовної давності.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24
березня 2004 року (судді КарбаньІ.С., Шевель О.В., Твердохліб
А.Ф.) рішення місцевого господарського суду від 30 грудня 2003
року змінено; позов задоволено частково; стягнуто з Підприємства
заборгованість за спожиту електроенергію у сумі 3331,16 грн.,
8768,38 збитків від інфляції, 137,60 грн. пені та судові витрати,
в іншій частині рішення залишено без змін.
Підприємство звернулось з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, в якій просить скасувати постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 24 березня 2004
року, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та
процесуального права та залишити в силі рішення місцевого
господарського суду.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали на предмет їх
юридичної оцінки апеляційним господарським судом, колегія суддів
встановила, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами, 18 липня 1997 року між
Товариством та КСП ім. Чкалова укладено договір №13 на
користування електроенергією, відповідно до умов якого позивач
зобов'язувався постачати електроенергію КСП ім. Чкалова, а
останній своєчасно проводити розрахунок за спожиту електроенергію.
01 червня 2000 року, згідно з листом КСП ім. Чкалова, у зв'язку з
його реорганізацією в приватно-пайове підприємство
"Прихідьківське", договір №13 розірвано та укладено новий на
користування електроенергією між позивачем та відповідачем за
№14-п від 13 грудня 2000 року.
01 червня 2000 року Підприємство направило позивачу лист за
№3Пр-21 з проханням вважати Підприємство правонаступником боргу
КСП ім. Чкалова за спожиту електроенергію в сумі 47 371,72 грн.
Апеляційним судом встановлено, що Підприємство є правонаступником
КСП ім. Чкалова в межах здійснених внесків колишніх членів КСП ім.
Чкалова у майно відповідача.
Судами досліджено, що станом на 1 червня 1999 року у КСП ім.
Чкалова існувала заборгованість перед Товариством у сумі 47371,72
грн.
Апеляційним судом підставно зазначено, що оскільки в платіжних
документах відповідача не зазначався період за який проводиться
оплата тому у позивача були підстави віднести ці платежі в рахунок
попередніх боргів.
Відповідно до ст. ст. 161, 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання
повинні виконуватись належним чином та у встановлений законом або
договором строк; одностороння відмова від виконання зобов'язань не
допускається.
Оскільки апеляційним судом встановлено, що заборгованість
відповідача перед позивачем за спожиту електроенергію станом на 1
жовтня 2002 року склала 3331,16 грн., тому вказана сума боргу
підставно стягнута апеляційним судом.
Крім того, Харківським апеляційним судом правомірно, у
відповідності до норм ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
стягнуто
інфляційні, а також пеню.
Отже, апеляційний суд підставно прийшов до висновку про часткове
задоволення позовних вимог.
Матеріали справи свідчать про те, що апеляційний суд в порядку ст.
43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об'єктивно дослідив
матеріали справи в їх сукупності і підставно застосував норми
процесуального та матеріального права. Як наслідок, прийнята у
справі постанова відповідає вимогам постанови Пленуму Верховного
Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення"
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
із змінами і доповненнями.
Протилежні доводи оскаржувача не приймаються колегією суддів до
уваги з огляду на приписи ст.111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Виходячи з наведеного, судова колегія не вбачає підстав для
скасування чи зміни оскаржуваного судового акту.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватно-пайового підприємства "Прихідьківське"
залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24
березня 2004 року по справі №4/609 залишити без змін.
Головуючий суддя В. Семчук
Судді: О. Шульга
В. Рибак