ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2004                              Справа N 4/1/360д-14/4

Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому     Закритого акціонерного товариства

судовому засіданні           “З”, м. Запоріжжя

касаційну скаргу             

на постанову                 від 18.03.2004

                             Запорізького апеляційного

                             господарського суду

у справі                     № 4/1/360д-14/4

господарського суду          Запорізької області

за позовом                   Закритого акціонерного товариства

                             “З”, м. Запоріжжя

до                           Приватної фірми “Т”, м. Запоріжжя

про   визнання недійсним договору купівлі- продажу

                       В С Т А Н О В И В:

ЗАТ  “З”  подало заяву про перегляд рішення господарського  суду

Запорізької області від 13.02.03 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою  господарського суду Запорізької області  від  29.12.03,

залишеною   без   змін   постановою  Запорізького   апеляційного

господарського  суду від 18.03.04, заяву ЗАТ  “З”  залишено  без

задоволення.

Місцевий  та  апеляційний суд мотивували своє  рішення  тим,  що

обставини,  які  наведені заявником як  нововиявлені,  не  мають

істотного   значення   для   справи,  оскільки   відповідно   до

ст.ст. 45, 47 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         факт виконання (невиконання)

грошового  зобов’язання  однією із сторін  не  є  підставою  для

визнання угоди недійсною.

У  касаційній скарзі ЗАТ “З” просить скасувати ухвалу  суду  від

29.12.03, постанову апеляційної інстанції від 18.03.04,  рішення

суду  від  13.02.03 і відмовити ПФ “Т” у задоволенні зустрічного

позову.

ЗАТ  “З” посилається на те, що встановлення обставин про те,  що

рахунок № 2909 не є розрахунковим рахунком ЗАТ “З” свідчить  про

невиконання зобов’язань за договором № 42 від 26.06.2000 з  боку

ПФ  “Т”,  отже  такий  договір не може бути дійсним.  Відповідно

недотримання  обов’язкової нотаріальної форми спірного  договору

№  42  є  підставою для визнання угоди недійсною, відповідно  до

ч. 1 ст. 47 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        .

Заслухавши  учасників  судового  процесу,  перевіривши  юридичну

оцінку  встановлених  судом  фактичних  обставин  справи  та  їх

повноту,  колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає

задоволенню з наступних підстав.

На  підставі ст. 112 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         рішення  може  бути

переглянуто за двох умов: істотність нововиявлених обставин  для

вирішення  спору  та  виявлення їх після  прийняття  рішення  зі

спору. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору

не  можуть  бути  підставою для перегляду рішення  за  правилами

розділу ХІІІ ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .

Предметом позову ЗАТ “З”, за результатом розгляду якого винесено

рішення  від  13.02.03, є визнання недійсним  договору  купівлі-

продажу   за   №  42  від  26.06.2000  з  підстав,  передбачених

ст.ст. 47, 48 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
        .

Обставини,  на  які  посилається  заявник  як  на  нововиявлені,

зокрема,  на  те,  що  кошти за договором  купівлі-продажу  були

перераховані  нібито  не на рахунок продавця  -  ЗАТ  “З”  і  ця

обставина  є  підставою  для визнання  договору  купівлі-продажу

недійсним,  досліджені  місцевим та апеляційним  судом  повно  і

всебічно.

Зазначені  доводи  скаржника відхилені  судом  першої  і  другої

ўнстанцўї   як   неспроможні,   оскільки   матеріалами    справи

встановлено, що кошти за платіжним дорученням № 1 від 29.06.2000

перераховані  ЗАТ “З” саме за базу відпочинку  “Б”,  а  наведені

заявником обставини як нововиявлені не мають істотного  значення

для  справи,  оскільки  факт виконання  (невиконання)  грошового

зобов’язання однією із сторін не є підставою для визнання  угоди

недійсною.

Вищий  господарський  суд України вважає юридичну  оцінку,  дану

місцевим  та  апеляційним  судами обставинам  справи  такою,  що

грунтується  на  матеріалах справи та  чинному  законодавстві  і

підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

Керуючись  ст.ст.  111-9,  111-10 Господарського  процесуального

кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Постанову  Запорізького  апеляційного  господарського  суду  від

18.03.04   залишити  без  змін,  а  касаційну   скаргу   –   без

задоволення.