ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.08.2004 Справа N 2-7/6920-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді
суддів
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача: не з’явився
розглянувши касаційну скаргу Євпаторійської об’єднаної державної
податкової інспекції Автономної Республіки Крим
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 17.06.2003р.
у справі № 2-7/6920-03 Господарського суду Автономної Республіки
Крим
за позовом АП “К”
до Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції
Автономної Республіки Крим
про визнання недійсними рішень,
В С Т А Н О В И В:
АП “К” звернулося до Господарського суду Автономної Республіки
Крим з позовом до Євпаторійської об’єднаної державної податкової
інспекції Автономної Республіки Крим про визнання недійсними
рішень від 19.11.2002р. № 0005082301/0, № 0005092301/0 та
№ 0005102301/0.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06-
20.05.2003р., яке залишене без змін постановою Севастопольського
апеляційного господарського суду від 17.06.2003р., позовні
вимоги АП “К” задоволено: визнано недійсними податкові
повідомлення-рішення від 19.11.2002р. № 0005082301/0, №
0005092301/0 та № 0005102301/0.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями,
Євпаторійська об’єднана державна податкова інспекція Автономної
Республіки Крим подала касаційну скаргу, в якій просить
скасувати постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 17.06.2003р. та направити справу на
новий розгляд. Свою вимогу Євпаторійська об’єднана державна
податкова інспекція Автономної Республіки Крим мотивує тим, що
апеляційним господарським судом неправильно застосовано норми
матеріального права, а саме ст. 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, п. п. “е” п. 3 Указу Президента України “Про
деякў заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”
( 817/98 ) (817/98)
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши заперечення
представника АП “К”, який з’явився в господарське засідання суду
касаційної інстанції, перевіривши правильність застосування
місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом
норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський
суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Євпаторійської
об’єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки
Крим підлягає задоволенню.
Господарським судом встановлено, що відповідач за несплату у
встановлений строк суми узгодженого податкового зобов’зання з
податку на прибуток за 3 квартал 2002р. на підставі п. п. 17.1.7
п. 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
застосував до позивача штрафні
санкції.
Задовольняючи позов, господарський суд попередніх інстанцій
виходив з того, що у відповідача були відсутні правові підстави
для здійснення перевірки. Крім того, акт перевірки, на підставі
якого прийняті оспорювані позивачем податкові повідомлення-
рішення, не відповідає відповідним наказам Державної податкової
адміністрації України. Проте, предметом даного спору є прийняті
відповідачем рішення та їх відповідність чинному законодавству.
Згідно п. п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
контролюючий орган
зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання
платника податків у разі якщо:
а) платник податків не подає у встановлені строки податкову
декларацію;
б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника
податків свідчать про заниження або завищення суми його
податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;
в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки
виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій
платником податків податковій декларації, які призвели до
заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Таким
чином, як випливає з приписів даної правової норми, дана норма
не встановлює порядок щодо перевірки платника податків для
виявлення факту несплати податкових зобов’язань.
Згідно п. 17.3 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
сплата (стягнення) штрафних
санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати
(стягнення) податку та оскарження їх сум.
Згідно п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі коли платник
податкўв не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання
протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий
платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем
граничного строку сплати узгодженої суми податкового
зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми
податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів
включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати
узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти
відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є
більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем
граничного строку сплати узгодженої суми податкового
зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми
податкового боргу. Отже, як випливає із приписів даної правової
норми, у випадку затримки сплати платником податків узгодженої
суми податкового зобов’язання протягом граничного строку до
платника податків застосовується штраф у розмірі, що залежить
від строку прострочення.
Таким чином, для вирішення даного спору, господарський суд у
встановленому законом порядку на підставі відповідних доказів
був зобов’язаний встановити обставини, за наявності яких до
позивача може бути застосовано штраф, передбачений п. п. 17.1.7
п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
. Проте, господарським судом дані обставини
встановлено не було, що є порушенням ст.ст. 32, 34, 36, 38, 43
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського
суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального
чи процесуального права. Оскільки місцевим господарським судом
та апеляційним господарським судом порушено вищезгадані норми
матеріального та процесуального права, то постановлені
зазначеними судовими інстанціями у даній справі рішення
підлягають скасуванню.
Межі перегляду справи в касаційній інстанції встановлені ст. 111-
7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якою визначено, що переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Зважаючи на те, що попередніми судовими інстанціями не було
досліджено доказів та не встановлено обставини справи, які мають
значення для правильного вирішення даного господарського спору,
а касаційній інстанції таке право не надано, то справа підлягає
направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
ўнстанцўї слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи щодо всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11,
111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Євпаторійської об’єднаної державної податкової
інспекції Автономної Республіки Крим задовольнити.
Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06-
20.05.2003р. та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 17.06.2003р. у справі № 2-7/6920-2003
скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського
суду Автономної Республіки Крим.