Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кочерової Н.О.- головуючої,

Рибака В.В.,

Черкащенка М.М.,

за участю представників сторін:

від позивача – не з’явилися;

від відповідача – не з’явилися;

розглянувши ПП “Сінкро”

матеріали

касаційної скарги

на постанову Донецького апеляційного господарського суду

від 16.02.2005р.

у справі № 23/357 господарського суду Донецької області

за позовом ПП “Сінкро”

до ВАТ “Донецькобленерго” в особі Приазовських

електричних мереж

Про стягнення 17 950 грн. та зобов’язання відповідача поновити

поставку електроенергії

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство “Сінкро” м. Маріуполь (в подальшому –ПП “Сінкро”) звернулось з позовом до ВАТ “Донецькобленерго” м. Маріуполь з позовом про стягнення 17950 грн. збитків та зобов’язання поновити поставку електроенергії по договору № 11/772.

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.11.04 у справі № 23/357 позивачу в позові відмовлено з підстав недоведеності позивачем своїх вимог (ст. 33 ГПК).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.02.05 № 23/357 зазначене рішення залишено без зміни.

У поданій касаційній скарзі ПП “Сінкро” просить скасувати рішення та постанову зазначених судових інстанцій; прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов з підстав, які викладені в скарзі.

Судова колегія розглянувши матеріали справи, дослідивши юридичну оцінку судовими інстанціями обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права прийшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги. Матеріалами справи, що було також предметом судових досліджень, підтверджується наступне.

16.08.01 сторони у справі уклали договір № 11/872 на користування електроенергією строком до 31.12.01 р.

Сторони погодили що дія цього договору буде продовжуватись на наступний рік, якщо за місяць до закінчення його дії ні одна із сторін не заявить про припинення його дії або про перегляд його умов.

Керуючись цими умовами договору, судові інстанції прийшли до висновку про пролонгацію сторонами цього договору спочатку до 31.12.02, а потім –до 31.12.03 р.

Позивач 28.11.03 направив відповідачу заяву, у якій просив останнього припинити подачу електроенергії з 01.12.03 у зв’язку з ремонтом та неможливістю оплачувати спожиту електроенергію (а.с. 53).

Ця заява не містить терміну, на який відповідач повинен був припинити подачу електроенергії.

Згідно цієї заяви відповідач відключив споживача від електромережі (а.с.54).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції відносно того, що в цьому випадку мало місце припинення дії договору № 11/872 від 16.08.01 на користування електроенергією; закінчення терміну дії договору № 11/872 від 16.08.01 –31.12.03, оскільки цей лист не містить будь- яких застережень щодо наміру позивача пролонгувати цей договір на новий термін.

Тому суд першої та апеляційної інстанцій обгрунтовано прийшли до висновку про наявність правових підстав для відмови позивачу в позові щодо його вимог про поновлення електроживлення.

Крім цього позивачем була заявлена вимога про стягнення з відповідача 17950 грн., т.я. у вересні 2004 із-за відсутності електричної мережі позивачем достроково був розірваний договір оренди нежитлового приміщення від 21.06.04, який укладався ним з приватним підприємцем Гончаренко С.В. (а.с. 25 - 29).

Відповідно до ст. 224 ГК України (436-15) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Судовими інстанціями досліджено, що на момент укладення договору оренди нежитлового приміщення від 21.06.04 договір на користування (постачання) електричної енергії між сторонами по справі був відсутній і постачати електричну енергію відповідач не повинен був.

За таких умов вина відповідача в заподіянні позивачу зазначених збитків відсутня.

Відповідно до ст. 33 ГПК України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

В даному випадку позивачем недоведене, що збитки спричинені з вини відповідача.

Зазначене свідчить про повноту дослідження судовими інстанціями обставин справи, вірне застосування до них норм матеріального і процесуального права, спростовує доводи касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України (1798-12) Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.02.3005р. у справі № 23/357 залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.