Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кочерової Н.О.

суддів: Рибака В.В.

Черкащенко М.М.

розглянув фізичних осіб Кошелевої Е.Г., Шульженко Т.В.

касаційну скаргу

на рішення від 20.09.04

господарського суду м. Севастополя

у справі № 20-8/084

за позовом військового прокурора ВМС України в інтересах

держави в особі Міністерства Оборони України

до 1997 Відділу морської інженерної служби ЧФ РФ

товариства з обмеженою відповідальністю

третя особа “Донресурси”

Регіональне відділення Фонду державного майна

України по м. Севастополю

Про визнання недійсним договору № 1 купівлі-продажу будинку №

29 на м. Сарич, укладеного між відповідачами

за участю представників сторін:

від позивача не з’явилися

від відповідачів не з’явилися

від третьої особи не з’явилися

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2004 року військовий прокурор ВМС України в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України пред’явив в суді позов до 1997 відділення Морської інженерної служби Чорноморського Флоту Російської Федерації, товариства з обмеженою відповідальністю “Донресурси” про визнання недійсним у повному обсязі договору № 1 купівлі-продажу будинку № 29 (мис Сарич), укладений 14.04.1997 року між відповідачами.

В обгрунтування позовних вимог зазначав, що відчуження будинку № 29 (будинок відпочинку літер “А” з прибудовою літер “а” загальною площею 107,40 кв.м. , їдальнею літер “Б”, 2-х ганків, інших приміщень літер 1), розташованого на мисі Сарич Балаклавського району м. Севастополя відбулося не його власником, без будь-яких повноважень на здійснення такої угоди, отже договір купівлі-продажу укладено з порушенням вимог законодавства України і підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР (1540-06) . Допущенні при укладені договору порушення законодавчих актів України призвели до порушення прав власності народу України.

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 07.06.2004 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Регіональне відділення Фонду державного майна у м. Севастополі. У вересні 2004 року позивач уточнив позовні вимоги і просив визнати недійсним укладений між відповідачами договір купівлі- продажу на підставі ст. 48 ЦК УРСР (1540-06) , та зобов’язати ВАТ “Донресурси” передати зазначений будинок органу управління військового майна –Міністерству Оборони України.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 20.09.2004 (суддя Ткаченко М.І.) позов задоволено.

Визнано недійсним договір № 1 купівлі-продажу будинку № 29 (дім відпочинку літер “А” з прибудовою літер “а” загальною площею 107,40 кв.м. , їдальнею літер “Б”, 2-х ганків, інших приміщень літер 1) розташованого на мисі Сарич Балаклавського району Севастопольської міської ради народних депутатів, укладений 14.04.1997 між 1997 Відділом морської інженерної служби ЧФ РФ та товариством з обмеженою відповідальністю “Донресурси”.

Зобов’язано товариство з обмеженою відповідальністю “Донресурси” передати будинок № 29 (дім відпочинку літер “А” з прибудовою літер “а” загальною площею 107,40 кв.м. , їдальнею літер “Б”, 2- х ганків, інших приміщень літер 1) розташованого на мисі Сарич Балаклавського району Севастопольської міської ради народних депутатів органу управління військового майна –Міністерству оборони України.

Задовольняючи позов і визнаючи укладений між відповідачами договір купівлі-продажу недійсним, господарський суд виходив з того, що відчуження будинку відбулося не його власником, без будь-яких повноважень на здійснення такої угоди.

В касаційній скарзі фізичні особи Кошелева Е.Г., Шульженко Т.В. просять рішення господарського суду скасувати, а справу передати на новий розгляд в суд першої інстанції у зв’язку з порушенням п. 3 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України (1798-12) , посилаючись на те, що судові рішення стосуються його прав і обов'язків, проте, його не притягнуто до участі у справі. Крім того, допущені судовими інстанціями при прийнятті рішення і постанови порушення норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 107 ГПК України (1798-12) сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду. Касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу фізичні особи Кошелева Е.Г. і Шульженко Т.В. зазначали, що 17.05.2002 року між ВАТ “Донресурси” (продавець) і Кошелевою Е.Г. та Шульженко Т.В. (покупці) було укладено договір купівлі-продажу будинку відпочинку № 29 на м. Сарич в м. Севастополі, відповідно до умов якого право власності на об’єкт нерухомого майна перейшло до покупців Кошелевої Е.Г. і Шульженко Т.В. Договір було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом, а право власності оформлено в органах БТІ. Отже, ВАТ “Донресурси” являлось правомочним власником спірного будинку і реалізувало своє право, передбачене ст. 4 Закону України “Про власність” (697-12) , здійснило відчуження спірного об’єкту в порядку, передбаченому цивільним законодавством України. На даний час добросовісними набувачами у розумінні ст. 145 ЦК УРСР (1540-06) , ст. 388 ЦК України (435-15) є Кошелева Е.Г і Шульженко Т.В. у рівних частках.

Вказані обставини не були предметом дослідження суду.

Так, задовольняючи позов і визнаючи договір купівлі-продажу № 1 від 14.04.1997 року, укладений між 1997 Відділом морської інженерної служби ЧФ РФ та товариством з обмеженою відповідальністю “Донресурси”, недійсним, господарський суд виходив з того, що будинок № 29, який входить до складу військового містечка № 296 розташований на м. Сарич, не є власністю 1997 Відділу морської інженерної служби ЧФ РФ, а тому зобов’язав ТОВ “Донресурси” передати будинок органу управління військового майна.

З огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. 111-7 ГПК України (1798-12) , відповідно до якої касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні господарського суду, а доводи касаторів щодо порушення їх прав стосуються саме встановлення обставин справи, постановлені судові рішення не можна визнати обґрунтованими.

Враховуючи, що суд прийняв рішення щодо прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі у справі, а також межі перегляду справи в касаційній інстанції передбачені ст. 111-7 ГПК України (1798-12) відповідно до якої касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду, а доводи касаторів щодо порушення їх прав стосуються саме встановлення обставин справи, судове рішення визнати законним не можна, а тому воно підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Пунктом 1 статті 24 Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) закріплено, що судам підвідомчі цивільні справи по спорах, що виникають з

цивільних, сімейних, трудових і кооперативних відносин, якщо хоча однією з сторін є громадянин.

Якщо господарським судом буде встановлено, що права фізичних осіб Кошелевої Е.Г. і Шульженко Т.В. порушені, суду необхідно, враховуючи ст. 1 і ст. 21 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) вирішити питання щодо підвідомчості даного спору господарському суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене і вирішити спір у відповідності з вимогами закону і обставинами справи.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу фізичних осіб Кошелевої Е.Г., Шульженко Т.В. задовольнити.

Рішення від 20.09.2004 господарського суду м. Севастополя у справі № 20-8/084 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.