ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.2004 Справа N 22/105
(вступна та резолютивна чистини)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О.,
суддів: Кочерової Н.О., Рибака В.В.,
розглянувши касаційну ДП Придніпровська залізниця
скаргу
на рішення від 06.04.2004 господарського суду
Дніпропетровської області
у справі № 22/105
за позовом ВАТ “Запорізький металургійний комбінат
“Запоріжсталь”
до ДП Придніпровська залізниця
про стягнення 7035,24 грн.,
за участю представників:
- позивача – Ткаченко Л.Л., Плотнікова С.Н.,
- відповідача – Кітченкова м.О.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 06.04.2004 господарського суду Дніпропетровської
області (суддя Пуппо Л.Д.) у справі № 22/105 позов задоволено;
стягнуто ДП Придніпровська залізниця 7035,24 грн. основної суми,
70,35 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення
мотивовано тим, що Відповідач безпідставно списав кошти.
Не погоджуючись з рішенням від 06.04.2004 господарського суду
Дніпропетровської області у справі № 22/105, ДП Придніпровська
залізниця подало до Вищого господарського суду України касаційну
скаргу, у якій просить скасувати зазначене рішення; в позові
відмовити та покласти судові витрати на Позивача. Касаційна
скарга мотивована тим, що господарським судом першої інстанції
порушено норми матеріального права.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши
правильність застосування норм матеріального права, судова
колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Як встановлено господарським судом першої інстанції між ВАТ
“Запорожсталь” і ДП “Придніпровська залізниця” укладено договір
№ ПР/ДН-3-03/173/205/НЮ/20/2003/905 від 17.04.2003 “Про
організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за
перевезення та надані залізницею послуги”.
На підставі п. 3.2 договору з особового рахунку позивача
залізницею списана плата за зберігання вантажів про що йдеться в
накопичувальних картках.
Пунктом 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів
( z0864-00 ) (z0864-00)
передбачено, що списування грошей з рахунку
платника проводиться на підставі перевізних документів,
накопичувальних карток, відомостей плати за користування
вагонами та контейнерами. Усі належні залізниці платежі за
додаткові послуги включаються в накопичувальні картки, які
складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням в них
відомостей при надані послуг і їх вартість. Ці відомості
підтверджуються підписами працівника станції і платника.
Задовольняючи позовні вимоги ВАТ “Запорізький металургійний
комбінат”, господарський суд Дніпропетровської області послався
на те, що відповідно до Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
та Правил перевезення вантажів належні залізниці платежі за
перевезення вантажів і надання послуг вносяться узгодженим
порядком, а не списуються без згоди платника. Позивач на
списання спірної суми згоди не давав про що є його застереження
в накопичувальних картках.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів вважає,
що судом першої інстанції неповно з’ясовані фактичні обставини
справи, що мають значення для правильного вирішення спору.
Зокрема, поза увагою суду залишені мотиви позовної заяви ВАТ
“Запоріжсталь” яка обґрунтована тим, що вина позивача в затримки
вагонів відсутня, оскільки вагони затримувались в очікуванні
митного контролю на станції Запоріжжя-Левоє менш ніж добу,
заперечує позивач факт надання послуг, тому вважає, що списання
збору за зберігання вантажів у вагонах здійснено залізницею
безпідставно. Не взято до уваги і заперечення відповідача щодо
того, що на підставі пункту 3.11 технологічної схеми взаємодії
Запорізької митниці і Запорізької дирекції залізничних
перевезень, затвердженої наказом № 203/95 від 11.06.01
допускається подача на під’їзну колію вагонів без проставлення
на перевізних документах встановлених відміток і відтисків
печатки інспектора Запорізької митниці. Позивач, на думку
відповідача, безпідставно відмовлявся забирати вагони на
під’їзну колію, тому вони були поставлені на станційну колію,
про що свідчать акти загальної форми.
Зазначені питання не були предметом дослідження суду першої
інстанції. На обговорювалось питання щодо залучення до участі у
справі митних органів (не витребувались необхідні документи
пояснення по справі).
З врахуванням викладеного, Вищий господарський суд України,
вважає рішення суду першої інстанції недостатньо обґрунтованим і
таким, що підлягає скасуванню.
При новому розгляді суду необхідно усунути зазначені недоліки,
розглянути справу у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
і прийняти законне обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДП Придніпровська залізниця на рішення від
06.04.2004 господарського суду Дніпропетровської області у
справі № 22/105
задовольнити частково.
Рішення від 06.04.2004 господарського суду Дніпропетровської
області у справі № 22/105 скасувати.
Справу № 22/105 направити на новий розгляд до господарського
суду Дніпропетровської області у іншому складі суду.