ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.2004 Справа N 20/72пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого
суддів:
розглянув закритого акціонерного товариства "Ф", м. Вишневе
касаційну Київська область
скаргу
на рішення від 11.03.2004
та ухвалу від 17.03.2004
господарського суду Донецької області
у справі № 20/72пд
за позовом закритого акціонерного товариства "Ф", м. Вишневе
Київська область
до товариства з обмеженою відповідальністю
"Торгівельна фірма "П", м. Донецьк
про визнання недійсною частини договору
за участю представників сторін:
від позивача
від відповідача
В С Т А Н О В И В:
В лютому 2004 року закрите акціонерне товариство "Ф" пред'явило в
суді позов до товариства з обмеженою відповідальністю "П" про
визнання недійсним п. 6.2 договору поставки товару з відстрочкою
платежу № 10-ПС/1706 від 02.10.2001 з моменту його укладення.
В обгрунтування позову зазначало, що пункт 6.2 договору про
нарахування штрафу не відповідає вимогам Закону України "Про
відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"
( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
, яким був встановлений найвищий розмір пені.
Розпорядженням господарського суду Донецької області від
04.03.2004 Перший заступник голови з урахуванням складності та
категорійності спору на підставі ст. ст. 4-6 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
розпорядився розглянути справу колегіально.
Рішенням господарського суду Донецької області від 11.03.2004 в
задоволені позову ЗАТ "Ф" м. Вишневе Київської області про
визнання недійсною частини договору відмовлено.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.03.2004 на
підставі ст. 89 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
виправлено помилку в
першому реченні резолютивної частини і викладено в наступній
редакції: Відмовити в задоволенні позову ЗАТ "Ф" м. Вишневе
Київської області про визнання недійсним п. 6.2 договору № 10-
ПС/1706 від 02.10.2001 року, укладеного з ТОВ "Торгівельна фірма
"П".
Відмовляючи в позові господарський суд виходив з того, що п. 6.2
договору не суперечить діючому законодавству і невиконання або
неналежне виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у
вигляді визнання угоди недійсною.
В касаційній скарзі ТОВ "Ф" просить скасувати рішення та ухвалу
господарського суду і задовольнити позов, посилаючись на порушення
ст. 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне
виконання грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню виходячи з наступного.
При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог господарським
судом встановлено, що між сторонами у справі укладено договір
№ 10-ПС/1706 від 02.10.01р. на поставку товару з відстрочкою
платежу, за умовами якого фірма прийняла обов'язки передати товар
товариству, вартість якого оплачується відповідно до порядку,
передбаченому розділом 4 договору.
Відповідно до статті 178 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
виконання зобов'язань
може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою
(штрафом, пенею), заставою і поручительством.
Розділом 6 договору про поставку товару з відстрочкою платежу
сторони встановили відповідальність покупця за несвоєчасне
виконання зобов'язань по оплаті товару у вигляді штрафу та пені.
Так, пунктом 6.1 договору сторони передбачили, що в разі
несвоєчасної оплати товару покупець сплачує продавцю пеню в
розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочи
платежу від неоплаченої суми отриманого товару.
Пунктом 6.2 договору сторони встановили, що за прострочу платежу
понад 30 днів покупець сплачує продавцю штраф в розмірі 100
відсотків від неоплаченої суми отриманого товару.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання
зобов'язань" ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
передбачено відповідальність платників
грошових коштів у вигляді пені, розмір якої не повинен
перевищувати розмір подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в
період сплати пені.
Статтею 179 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
неустойкою (яка визначається у
двох видах: пеня та штраф) визнається визначена законом або
договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в
разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в
разі прострочення виконання.
Відповідальність ЗАТ "Ф" за несвоєчасне виконання зобов'язань по
оплаті товару, поставленого за договором № 10-ПС/1706 від
02.10.2001 була предметом розгляду у справі № 8/1-03
господарського суду Київської області за позовом ТОВ "Торгівельна
фірма "П" до ЗАТ "Ф" про стягнення основного боргу в сумі 3245555
грн., у тому числі заборгованості пені та штрафу, на підставі чого
було винесене рішення від 18-21 лютого 2003 року яким встановлено
факт відповідності договору, про стягнення неустойки - штрафу,
пені, діючому законодавству і стягнуто з ЗАТ "Ф" на користь ТОВ
"Торгівельна фірма "П" основний борг та 8071,51 грн. пені і 216
405,97 грн. штрафу.
Постановою Верховного Суду України від 16.12.2003 та постановою
Вищого господарського суду України від 10.07.2003р. рішення
господарського суду Київської області від 21.02.2003р. у справі
№ 8/1-03 залишено без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, факти,
встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який
вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не
доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь
ті самі сторони.
Враховуючи, що факт відповідності договору діючому законодавству,
відносно стягнення неустойки штрафу, пені за умовами договору
№ 10-ПС/1706 від 02.10.2001 встановлений судовим актом у справі
№ 8/1-03, суди обґрунтовано визнали його таким, що не потребує
доведення у даній справі.
Отже, господарський суд підставно прийшов до висновку про те, що
встановлений в п. 6.2 договору № 10-ПС/1706 від 02.10.01 штраф за
прострочення оплати понад 30 днів в розмірі 100 % від вартості
неоплаченої партії товару не суперечить матеріальному праву
України, а невиконання або неналежне виконання угоди не тягне за
собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.
Матеріали справи свідчать про те, що місцевий суд в порядку ст. 43
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об'єктивно дослідив
матеріали справи в їх сукупності і підставно застосував норми
процесуального та матеріального права. Як наслідок, прийняте у
справі рішення відповідає вимогам постанови Пленуму Верховного
Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення"
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
із змінами і доповненнями.
Враховуючи наведене, твердження скаржника, викладені в касаційній
скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм
матеріального та процесуального права при прийняті оскаржуваного
судового рішення не заслуговують на увагу.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Ф", м. Вишневе
Київська область залишити без задоволення, а рішення від
11.03.2004 та ухвалу від 17.03.2004 господарського суду Донецької
області у справі № 20/72пд без змін.