ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.2004 Справа N 20/72пд
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кочерової Н.О.
суддів: Плахотнюк С.О. Рибака В.В.
розглянув касаційну скаргу закритого акціонерного товариства
"Фоззі", м. Вишневе Київська область
на рішення від 11.03.2004
та ухвалу від 17.03.2004 господарського суду Донецької
області
у справі N 20/72пд
за позовом закритого акціонерного товариства "Фоззі",
м. Вишневе Київська область
до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма
"Продсервіс", м. Донецьк
про визнання недійсною частини договору
за участю представників сторін:
від позивача Чорна Н.П. дов. N 92 від 06.02.2004
від відповідача Дорошенко О.М. дов. б/н від 05.03.2004
В С Т А Н О В И В:
В лютому 2004 року закрите акціонерне товариство "ФОЗЗІ"
пред'явило в суді позов до товариства з обмеженою відповідальністю
"Продсервіс" про визнання недійсним п.6.2 договору поставки товару
з відстрочкою платежу N 10-ПС/1706 від 02.10.2001 з моменту його
укладення.
В обгрунтування позову зазначало, що пункт 6.2 договору про
нарахування штрафу не відповідає вимогам Закону України "Про
відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"
( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
, яким був встановлений найвищий розмір пені.
Розпорядженням господарського суду Донецької області від
04.03.2004 Перший заступник голови з урахуванням складності та
категорійності спору на підставі ст.ст. 4-6 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
розпорядився розглянути справу колегіально.
Рішенням господарського суду Донецької області від 11.03.2004
(судді: Азарова З.П. - головуючий, Донець О.Є., Діброва Г.І.) в
задоволені позову ЗАТ "ФОЗЗІ" м. Вишневе Київської області про
визнання недійсною частини договору відмовлено.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.03.2004
на підставі ст. 89 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
виправлено помилку в
першому реченні резолютивної частини і викладено в наступній
редакції: Відмовити в задоволенні позову ЗАТ "ФОЗЗІ" м. Вишневе
Київської області про визнання недійсним п. 6.2 договору
N 10-ПС/1706 від 02.10.2001 року, укладеного з ТОВ "Торгівельна
фірма "Продсервіс".
Відмовляючи в позові господарський суд виходив з того, що
п. 6.2 договору не суперечить діючому законодавству і невиконання
або неналежне виконання угоди не тягне за собою правових наслідків
у вигляді визнання угоди недійсною.
В касаційній скарзі ТОВ "ФОЗЗІ" просить скасувати рішення та
ухвалу господарського суду і задовольнити позов, посилаючись на
порушення ст. 4 Закону України "Про відповідальність за
несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку,
Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню виходячи з наступного.
При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог
господарським судом встановлено, що між сторонами у справі
укладено договір N 10-ПС/1706 від 02.10.01 р. на поставку товару з
відстрочкою платежу, за умовами якого фірма прийняла обов'язки
передати товар товариству, вартість якого оплачується відповідно
до порядку, передбаченому розділом 4 договору.
Відповідно до статті 178 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
виконання
зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором
неустойкою (штрафом, пенею), заставою і поручительством.
Розділом 6 договору про поставку товару з відстрочкою платежу
сторони встановили відповідальність покупця за несвоєчасне
виконання зобов'язань по оплаті товару у вигляді штрафу та пені.
Так, пунктом 6.1 договору сторони передбачили, що в разі
несвоєчасної оплати товару покупець сплачує продавцю пеню в
розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочи
платежу від неоплаченої суми отриманого товару.
Пунктом 6.2 договору сторони встановили, що за прострочу
платежу понад 30 днів покупець сплачує продавцю штраф в розмірі
100 відсотків від неоплаченої суми отриманого товару.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне
виконання грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
передбачено
відповідальність платників грошових коштів у вигляді пені, розмір
якої не повинен перевищувати розмір подвійної облікової ставки
НБУ, яка діяла в період сплати пені.
Статтею 179 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
неустойкою (яка визначається
у двох видах: пеня та штраф) визнається визначена законом або
договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в
разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в
разі прострочення виконання.
Відповідальність ЗАТ "ФОЗЗІ" за несвоєчасне виконання
зобов'язань по оплаті товару, поставленого за договором
N 10-ПС/1706 від 02.10.2001 була предметом розгляду у справі
N 8/1-03 господарського суду Київської області за позовом
ТОВ "Торгівельна фірма "Продсервіс" до ЗАТ "ФООЗІ" про стягнення
основного боргу в сумі 3245555 грн., у тому числі заборгованості
пені та штрафу, на підставі чого було винесене рішення від
18-21 лютого 2003 року яким встановлено факт відповідності
договору, про стягнення неустойки - штрафу, пені, діючому
законодавству і стягнуто з ЗАТ "ФОЗЗІ" на користь ТОВ "Торгівельна
фірма "Продсервіс" основний борг та 8071,51 грн. пені
і 216405,97 грн. штрафу.
Постановою Верховного Суду України від 16.12.2003 та
постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2003 р.
рішення господарського суду Київської області від 21.02.2003 р. у
справі N 8/1-03 залишено без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, факти,
встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який
вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не
доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь
ті самі сторони.
Враховуючи, що факт відповідності договору діючому
законодавству, відносно стягнення неустойки штрафу, пені за
умовами договору N 10-ПС/1706 від 02.10.2001 встановлений судовим
актом у справі N 8/1-03, суди обґрунтовано визнали його таким, що
не потребує доведення у даній справі.
Отже, господарський суд підставно прийшов до висновку про те,
що встановлений в п. 6.2 договору N 10-ПС/1706 від 02.10.01 штраф
за прострочення оплати понад 30 днів в розмірі 100% від вартості
неоплаченої партії товару не суперечить матеріальному праву
України, а невиконання або неналежне виконання угоди не тягне за
собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.
Матеріали справи свідчать про те, що місцевий суд в порядку
ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об'єктивно
дослідив матеріали справи в їх сукупності і підставно застосував
норми процесуального та матеріального права. Як наслідок, прийняте
у справі рішення відповідає вимогам постанови Пленуму Верховного
Суду України від 29.12.1976 р. N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове
рішення" із змінами і доповненнями.
Враховуючи наведене, твердження скаржника, викладені в
касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами
норм матеріального та процесуального права при прийняті
оскаржуваного судового рішення не заслуговують на увагу.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Фоззі",
м. Вишневе Київська область залишити без задоволення, а рішення
від 11.03.2004 та ухвалу від 17.03.2004 господарського суду
Донецької області у справі N 20/72пд без змін.