ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2004                                    Справа N 18/136

    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                       Кочерової Н.О. - головуюча,

                       Рибака В.В.,

                       Плахотнюк С.О.,

                за участю представників сторін:

від позивача           Кириченко Т.О. (дов.№ 2 від

                       09.08.2004р.);

від відповідача        Левченко О.В. (дов.№ 133430 від

                       08.06.2004р.);

розглянувши матеріали  ТОВ “ГЕД Плаза”

касаційної скарги

на рішення             господарського суду Дніпропетровської

                       області від 29.03.2004р.

у справі               № 18/136

за позовом             ПП “Клінерс”

до                     ТОВ “ГЕД Плаза”

про   стягнення сум

                       В С Т А Н О В И В:

Рішенням  господарського  суду  Дніпропетровської  області   від

29.03.04 у справі № 18/136 позов задоволено частково.

З  відповідача  на користь ПП “Клінерс” стягнуто  420028,5  грн.

заборгованості в тому числі 360000 грн. основного боргу, 24758,4

грн.  збитків  від  інфляції, 25407,12 грн. пені,  5444,38  грн.

річних за договором позики.

В стягненні 4418,63 грн. процентів за цим договором відмовлено з

тих  підстав, що п. 2 нової редакції договору передбачає надання

безпроцентної  позики,  що  не  суперечить  вимогам   ст.   1048

Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
        .

У  поданій  касаційній скарзі ТОВ “ГЕД Плаза” просить  скасувати

рішення  господарського суду Дніпропетровської області  у  даній

справі  як  таке,  що прийняте з порушенням норм  процесуального

законодавства, зокрема, ст.ст. 87 та 28 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,

що  стосується обов'язку суду повідомити сторони про час і місце

розгляду  справи  та  представництва  сторін  у  справі;  справу

направити на новий розгляд.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши

юридичну   оцінку   судом  обставин   справи   та   повноту   їх

встановлення,  дослідивши правильність застосування  судом  норм

матеріального  та  процесуального  права  до  них,  прийшов   до

висновку   про  відсутність  правових  підстав  для  задоволення

касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судом  встановлено, що 02.06.03 ПП “Клінерс” та ТОВ “ГЕД  Плаза”

було  підписано  угоду про внесення змін до  Договору  позики  –

поворотної фінансової допомоги № 29122 від 29.12.02.

Згідно   з   новою   редакцією  цього  договору   ПП   “Клінерс”

(позикодавець)   повинен   був   передати   ТОВ   “ГЕД    Плаза”

(позичальник) у власність грошові кошти в сумі 360000 грн.

Виконання  цієї умови договору підтверджено платіжним документом

№ 95 від 29.12.02 (а.с. 16).

Пункт  5 нової редакції договору визначав термін надання кредиту

–  до  01.08.03. Кредит у вказаний термін відповідачем повернуто

не було.

Відповідальність  за несвоєчасне повернення позички  передбачена

п.  9  договору  і,  згідно  з розрахунком  позивача,  становить

25407,12 грн.

У  відповідності з ст. 214 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
        

боржник,  який  прострочив виконання грошового зобов'язання,  на

вимогу  кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням

встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних з простроченої суми.

Відповідно  з розрахунком позивача ці суми відповідно  складають

24758,40 грн. та 5444,38 грн.

В  новій  редакції  договір від 29.12.02 № 29122  не  передбачає

такого  виду  відповідальності  за  невиконання  зобов'язань  як

нарахування пені.

Матеріалами   справи  підтверджується  також,  що   в   судовому

засіданні інтереси відповідача представляв юрисконсульт Касьянов

Д.В.,  що  діяв  на  підставі довіреності  від  10.06.03  і  був

повноважною особою, оскільки така довіреність визнана такою,  що

припинила  дію,  лише  26.06.03,  тобто  після  ухвалення  судом

рішення;  що відповідно з відміткою канцелярії суду  ухвала  про

порушення  провадження у справі 18/136 від 15.03.04 направлялась

сторонам.

Належних  доказів  про те, що така ухвала не надходила  на  його

адресу скаржником не представлено.

Таким  чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків

суду.

За  таких  умов,  прийняте у справі рішення господарського  суду

відповідає  матеріалам справи та чинному законодавству;  правові

підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись  ст.ст.  111-5,  111-7, 111-9,  111-11  Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий  господарський

суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Рішення   господарського  суду  Дніпропетровської  області   від

29.03.04  у  справі  № 18/136 залишити без  зміни,  а  касаційну

скаргу без задоволення.