Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Дерепи В.І.

суддів Грека Б.М.

Стратієнко Л.В.

з участю представників:

позивача:

відповідача: Біленко Р.І.

3-ї особи, яка не заявляє

самостійних вимог на Білоусова Н.В.

предмет спору, на стороні

відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому державної акціонерної компанії

судовому засіданні “Укрресурси”

касаційну скаргу

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2005 р.

у справі № 9/68

за позовом державної акціонерної компанії “Укрресурси”

До агротехнічної корпорації “Украгроком”

3-я особа, яка не заявляє державне підприємство “Виробниче самостійних вимог на об’єднання Південний машинобудівний

предмет спору, на стороні завод ім. О.М. Макарова”

відповідача:

про стягнення 8 045 000 грн.

В С Т А Н О В И В:

У січні 2005 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення відповідача 8 045 000 грн. боргу за договором № 101 від 19.03.2003 р. згідно графіку розрахунків до нього.

Рішенням господарського суду м. Києва від 16.02.2005 р. ( Суддя Жирнов С.М.) позов задоволено. Стягнуто з агротехнічної корпорації “Украгроком” на користь державної акціонерної компанії “Укрресурси” 8 045 000 грн. основного боргу, судові витрати та 1700 грн. штрафу в дохід державного бюджету.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2005 р. (головуючий –Губенко Н.М., судді –Барицька Т.Л., Ропій Л.М.) рішення господарського суду м. Києва від 16.02.2005 р. скасовано. У задоволенні позову державної акціонерної компанії “Укрресурси” відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2005 р., залишивши в силі рішення господарського суду м. Києва від 16.02.2005 р.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції –без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України (436-15) суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 17.03.2003 р. між державним підприємством “Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова” ( за договором “підприємство”), державною акціонерною компанією “Укрресурси” (за договором “компанія”) та агротехнічною корпорацією “Украгроком” (за договором “третя особа”) на підставі договору № юр-93/2003 на користь третьої особи від 14.03.2003 р. укладено договір № 10 про покладення виконання зобов’язання на третю особу, згідно п. 2.3 якого компанія та третя особа визначили форму та порядок виконання зобов’язань у договорі № 101 від 19.03.2003 р.

Відповідно до п. 3.1 договору № 101 АК “Украгроком” здійснює виконання зобов’язань на користь компанії “Укрресурси” в розмірі, визначеному п. 2.1 даного договору (49 349 078,5 грн.) в грошовій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок компанії або шляхом поставки продовольчих або матеріально-технічних ресурсів згідно з графіком розрахунків, який є невід’ємною частиною даного договору.

Відповідно до графіку розрахунків (додаток № 2 до договору) з.05.по листопад 2004 р. відповідач повинен був перерахувати позивачу 8 045 000 грн.

Додатковою угодою № 1 від 30.05.2004 р. до договору № 101 від 19.03.2003 р. сторони домовились призупинити строк дії п. 3.1 договору до 15.06.2004 р. в частині перерахування грошових коштів за травень 2004 р. в сумі 600 000 грн. та на відповідача покладено зобов’язання достроково провести розрахунки з позивачем на суму 13 172 390 грн.

На виконання додаткової угоди 15.06.2004 р. між АК “Украгроком” і ДАК “Укрресурси” складено акт заліку взаємних вимог за договором № 101 від 19.03.2003 р., де кредитором є позивач, та за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 10.06.2004 р., де кредитором є відповідач, на суму 13 172 390 грн. Після здійснення заліку сторони підтвердили відсутність заборгованості ДАК “Укрресурси” перед агротехнічною корпорацією “Украгроком” за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 10.06.2004 р. та наявність заборгованості останньої перед позивачем за договором № 101 від 19.03.2003 р., яка станом на 15.06.2004 р. складає 34 472 610 грн.

Згідно ч. 5 ст. 193 ГК України (436-15) , ст. 531 ЦК України (435-15) зобов’язана сторона має право виконати зобов’язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно- правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов’язання.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що додатковою угодою від 30.05.2004 р. № 1 позивач погодився на дострокове виконання зобов’язання відповідачем, графіком розрахунків до договору № 101 від 19.03.2003 р. передбачені щомісячні строки внесення відповідачем платежів для погашення заборгованості, будь-яких змін до графіку сторони не вносили, а тому достроково погашеними на суму взаємозаліку є платежі у місяцях, наступних за здійсненням взаємозаліку та за травень 2004 р., враховуючи зміст додаткової угоди від 15.06.2004 р., інше позивачем відповідно до вимог ст. 33 ГПК України (1798-12) не доведено. У зв’язку з чим заборгованість відповідача з щомісячних платежів за травень- листопад 2004 р. відсутня.

Доводи касаційної скарги про те, що мало місце дострокового погашення заборгованості в цілому не заслуговують на увагу, оскільки кінцевий термін її погашення, зазначений у графіку, у зв’язку з проведенням взаємозаліку сторонами не був змінений.

Таким чином доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2005 р. не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 ГПК України (1798-12) , ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В И В:

касаційну скаргу державної акціонерної компанії “Укрресурси” залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2005 р. у справі за № 9/68 –без змін.