ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.2004 Справа N 15/1669
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:
розглянув відкритого акціонерного товариства "Ж"
касаційну
скаргу
на постанову від 06.05.2004
Житомирського апеляційного господарського суду
у справі № 15/1669
господарського суду Житомирської області
за позовом колективного охоронного агентства "В"
до відкритого акціонерного товариства "Ж"
про стягнення 8514,36 грн.
за участю представників сторін:
від позивача не з'явилися
від відповідача
В С Т А Н О В И В:
В червні 2001 року колективне охоронне агентство "В" звернулось до
суду з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства
"Ж" 8 514,36 грн., з яких 7 404,23 грн. основний борг за надані
послуги по охороні об'єкту та 1 110, 13 грн. інфляційних
нарахувань за період з січня по травень 2000 року.
В судовому засіданні представник позивача подав заяву про
зменшення розміру суми позовних вимог до 6 118, 63 грн. та відмову
від стягнення інфляційних нарахувань.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 01.04.2003
позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь
позивача 6 118, 63 грн. боргу. В решті позову провадження
припинено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
06.05.2004 рішення господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями відповідач подав касаційну
скаргу в якій просить дані рішення скасувати та прийняте нове яким
в позові Колективному охоронному агентству "В" відмовити.
В обґрунтування своїх вимог товариство посилається на те, що
судовим інстанціями неправильно застосовані норми матеріального та
процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень.
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно ст. 161 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений
строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а
при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно
ставляться.
Як встановлено судами попередніх інстанцій 01.12.1998 сторони
уклали договір № 18 про організацію охорони власності відповідача
по принципу повної матеріальної відповідальності та організації
пропускного режиму на території відповідача.
Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язався забезпечити
збереження об'єктів права власності відповідача, а позивач
зобов'язався проводити розрахунок з відповідачем щомісяця.
Судовими інстанціями встановлено, що позивач у період з січня 2000
року по травень 2001 року взяті на себе зобов'язання передбачені
п. 1.1 договору виконав в повному обсязі.
Однак взяті на себе зобов'язання по оплаті послуг по охороні
об'єкта відповідач в порушення зазначених вище умов договору не
виконав, в зв'язку з чим у нього виник борг у сумі 7 404,23 грн.
Наявність заборгованості відповідача перед позивачем
підтверджується також висновками судово-бухгалтерської експертизи
№ 48 від 11.10.2001 року.
Так відповідно до висновку згаданої експертизи сума дебіторської
заборгованості перед позивачем станом на 01.07.2001 складала 7
404,23 грн.
В зв'язку з подальшим зменшенням позивачем своїх позовних вимог
сума заборгованості склала 6 118,63 грн.
Доказів проведення розрахунків з позивачем, що спростовують факт
наявності боргу в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками
попередніх судових інстанцій щодо правомірності стягнення з
відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 6 118,63
грн.
Посилання відповідача на ту обставину, що позивач не виконав
належним чином свої зобов'язання по договору охорони і це призвело
до нанесення відповідачу шкоди у сумі 5 254,46 грн., яку він
вирахував із вартості наданих позивачем послуг, не можуть братись
до уваги, оскільки відшкодування завданої шкоди повинно
вирішуватись шляхом подання відповідного позову до господарського
суду.
З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що відповідно до
вимог Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення місцевого господарського суду та постанова Житомирського
апеляційного господарського суду ґрунтуються на всебічному,
повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають
суттєве значення для вирішення спору, відповідають нормам
матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги
не спростовують висновків суду.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ "Ж" залишити без задоволення, а постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від 06.05.2004 у
справі № 15/1669 без змін.