ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.2004 Справа N 2/9
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О.- головуюча,
Рибака В.В.,
Плахотнюк С.О.,
за участю представників сторін:
від позивача – не з’явилися;
від відповідача – Кальчев О.В. (дов. № 1089 від
29.04.2004р.);
розглянувши ДП “Дарницький вагоноремонтний завод”
матеріали
касаційної скарги
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 06.04.2004р.
у справі № 2/9 господарського суду м. Києва
за позовом Управління Державної служби охорони
при ГУ МВС України у м. Києві
до ДП “Дарницький вагоноремонтний завод”
про стягнення суми
за зустрічним ДП “Дарницький вагоноремонтний завод”
позовом
до Управління Державної служби охорони
при ГУ МВС України у м. Києві
про визнання частково недійсним договору
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 12.02.04 у справі
№ 2/9 первісний позов Управління Державної служби охорони при ГУ
МВС України у м. Києві задоволено з підстав доведеності
матеріалами справи факту надання позивачем у серпні місяці 2003
року послуг відповідачу по охороні грошових коштів та наявності
заборгованості відповідача по оплаті цих послуг в цьому періоді
в сумі 5100 грн. внаслідок порушення вимог укладеної угоди від
30.04.2003 № 285-Д/2003/Др в частині, що регулює оплату цих
послуг; по зустрічному позову ДП “Дарницький вагоноремонтний
завод” щодо визнання п. 1 Додатку № 3 до договору № 285-Д
2003/Др/539 частково недійсним шляхом виключення з його редакції
тексту слідуючого змісту: “але не менше 6000 (шести тисяч) грн.
в місяць (в т.ч. ПДВ)” провадження у справі припинено на
підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки дія
цієї угоди припинена у встановленому порядку.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
06.04.04 рішення суду першої інстанції скасовано в частині
припинення провадження у справі за зустрічним позовом ДП
“Дарницький вагоноремонтний завод” про визнання недійсним
частини договору № 85/Д/2003/Др від 30.04.03 з тих підстав, що
домовленість сторін щодо розірвання цієї угоди не виключає
проведення між сторонами розрахунків з урахуванням зобов’язань
по цій угоді і, в зв’язку з цим, суд необгрунтовано припинив
провадження у справі по зустрічному позову; в задоволенні
зустрічного позову відмовлено, т.я. оспорювана частина договору,
що визначає порядок розрахунків, не суперечить чинному
законодавству.
У поданій касаційній скарзі ДП “Дарницький вагоноремонтний
завод” просить скасувати рішення та постанову зазначених судових
інстанцій як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального
законодавства, зокрема, п. 11 ст. 80, п. 1 ст. 83 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та прийняти нове рішення по зустрічному позову, яким
задовольнити його.
Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши
юридичну оцінку судом обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування ним норм
матеріального та процесуального права прийшла до висновку про
наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної
скарги виходячи з наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що 30.04.03 між Управлінням
Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві та ДП
“Дарницький вагоноремонтний завод” було укладено договір
№ 285-Д/2003/Др “Про охорону Службою інкасації Державної служби
охорони при МВС України грошових знаків та цінних паперів, що
перевозяться уповноваженими на те особами ДП “Дарницький
вагоноремонтний завод”.
За умовами договору відповідач по зустрічному позову –
Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в
м. Києві приймало під охорону грошові кошти і цінні папери, що
перевозяться уповноваженою особою позивача по цьому позову – ДП
“Дарницький вагоноремонтний завод”.
Ціна охорони була визначена сторонами та узгоджена в Додатку № 3
до зазначеного договору і складала 0,5% від суми, яка
перевозиться (в т.ч. ПДВ) за кожне перевезення, але не менше
6000 грн. на місяць (в т.ч. ПДВ).
Такий порядок оплати послуг охорони не був залежним від
кількості наданих послуг, але передбачав задоволення потреб ДП
“Дарницький вагоноремонтний завод” в послугах охорони грошових
коштів на протязі місяця. Лише при умові дотримання цієї умови
договору, що викладена в додатку № 3 до нього (а.с. 10), позивач
по основному позову набував право вимоги про сплату йому
передбаченої цим додатком суми (6000 грн.).
Судом першої та апеляційної інстанції не були перевірені
заперечення відповідача – ДП “Дарницький вагоноремонтний завод”
відносно того, що в серпні місяці 2003р. це підприємство
користувалось послугами служби охорони лише на протязі 6-ти
робочих днів, що завод відкрив відділення АБ “Експрес-банк”,
послугами якого він користувався, на своїй території, що
зумовлювало припинення його договірних відносин з позивачем по
основному позову.
Зазначене має суттєве значення для розгляду первісного позову,
свідчить про неповне з’ясування судовими інстанціями обставин
справи, що виключає правильне застосування норм матеріального
права до спірних правовідносин.
Касаційна інстанція погоджується з висновком апеляційного суду
відносно відсутності правових підстав для задоволення
зустрічного позову ДП “Дарницький вагоноремонтний завод”.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДП “Дарницький вагоноремонтний завод”
задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 12.02.04 та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 06.04.04 по
первісному позову у справі № 2/9 по зустрічному позову
скасувати.
Справу направити по цьому позову на новий розгляд до суду першої
інстанції.
В іншій частині постанову апеляційного суду залишити без зміни.