ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.2004 Справа N 2/274
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому ПП "Агрофірма "В"
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Одеського апеляційного
господарського суду 01.06.2004
у справі № 2/274
господарського суду Миколаївської області
за позовом Акціонерний комерційний
агропромисловий банк "У" в особі
Миколаївської дирекції АК АПБ "У"
до ПП "Агрофірма "В"
про банкрутство,
за участю представників від:
позивача
відповідача не з'явилися
В С Т А Н О В И В :
В листопаді 2003р. акціонерний комерційний агропромисловий банк
"У" в особі Миколаївської дирекції акціонерного комерційного
агропромислового банку "У" звернувся до господарського суду із
заявою про банкрутство приватного підприємства "Агрофірма "В" у
зв'язку з неспроможністю виконати грошові зобов'язання.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.12.2003р.
було порушено провадження у справі про банкрутство ПП "Агрофірма
"В" та введено мораторій.
За результатами підготовчого засідання на підставі ст. 7 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, ст. 80 ч. 1-1, ст. 83 п. 5 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
провадження у справі за заявою АК АПБ "У" про
банкрутство ПП "Агрофірма "В" припинено з тих мотивів, що
відсутній предмет спору, оскільки належних доказів безспірності
вимог, визнаних боржником та підтверджених виконавчими документами
кредитор не надав, згідно розподільчого балансу та акта
приймання-передачі від КСП "К" до КСП "Ч" заборгованість перед АК
АПБ "У" не рахувалася, борг за кредитним договором погашений у
серні 1997р., а саме: у 1977р. було виписано та відвантажено банку
зерно озимої пшениці на суму 17985,54 грн. та на суму 11626,52
грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
01.06.2004р. апеляційна скарга банку задоволена частково,
скасовано ухвалу господарського суду Миколаївської області від
26.03.2004р. в частині припинення провадження у справі про
банкрутство боржника.
У касаційній скарзі боржник ставить питання про скасування
постанови Одеського апеляційного господарського суду у справі №
2/274 та залишення в силі ухвали господарського суду Миколаївської
області від 26.03.2004р.
В обґрунтування касаційної скарги зроблено посилання на порушення
вимог ст. ст. 4-2, 4-3, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно
рівності учасників процесу перед законом та судом, здійснення
судочинства на засадах змагальності та обов'язкового дослідження
та оцінки всіх доказів, наданих сторонами, що призвело до
невірного вирішення питання по суті. В скарзі зазначено, що
апеляційним судом не вірно застосовано законодавство України "Про
відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, а саме: ст. 1, згідно якої безспірні вимоги
кредиторів підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими
документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється
списання коштів з рахунків боржника.
На час надання до суду заяви кредитором, акцептована боржником
платіжна вимога не була виконавчим документом, згідно діючого
законодавства.
На думку скаржника, приймаючи спірний процесуальний документ, суд
апеляційної інстанції обґрунтовує скасування суду першої інстанції
шляхом вирішення питання про наявність боргу по суті, що
протирічить основним принципам Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника та визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши правильність
застосування судом норм матеріального і процесуального права при
прийнятті оспорюваного судового акта та заслухавши представників
кредитора, колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до ст. 2, ч. 2 ст. 4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а також
ч. 2 ст. 6 Закону підставою для порушення господарським судом
провадження у справі про банкрутство є заява кредитора чи
боржника.
У вирішенні питання про наявність підстав для порушення
провадження у справі про банкрутство господарський суд
зобов'язаний брати до уваги вимоги кредитора, а також зобов'язання
щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
При цьому такі вимоги мають бути:
- грошовими, тобто стосуватися стягнення з боржника грошових
коштів, а не витребування майна;
- безспірними;
- не задоволеними боржником протягом трьох місяців після
встановленого для їх погашення строку;
- сукупно складати не менше 300 мінімальних розмірів заробітної
плати.
Місцевим господарським судом встановлено, що АК АПБ "У" належних
доказів безспірних вимог кредитора, визнаних боржником та
підтверджених виконавчими документами, не надав.
Суд визнав, що борг за кредитним договором, яким кредитор
обґрунтовує свої вимоги, погашений у серпні 1997р. по довіреності
серії БАП № 448620 від 04.08.97 економістом Чистяковим Т.В.
Згідно накладних № 552 від 14.08.97р. відписано зерно озимої
пшениці на суму 17895,54 грн. та на 11626,52 грн. Розрахунки
Миколаївським відділенням АК АПБ "У" за отриманим кредитом у
розмірі 17895,54 грн. та нарахованих відсотках в сумі 11626,52
грн. закрито станом на 01.09.97р.
В основу даного висновку місцевий господарський суд прийняв
головну книгу КСП "К" за серпень 1997р., а також ту обставину, що
кредитор не надав доказів руху коштів у 1997р.
Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, апеляційним
господарським судом з урахуванням поданих матеріалів зроблено
висновок про те, що припинено провадженням у справі про
банкрутство без встановлення всіх обставин в їх сукупності, якого
вимагає ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника та визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Так, апеляційний господарський суд робить висновок про те, що
твердження місцевого господарського суду про погашення боржником
боргу у повному обсязі зроблено без аналізу тих обставин, що
погашення боржником у 1997р. зобов'язань за кредитними договорами
відбулося саме в частині погашення сум наданих кредитів, а не
нарахованих за 1994р. на них відсотків. Залишок невиконаного
грошового зобов'язання становить 85745,21 грн. Крім того, не
надано належної правової оцінки факту щодо відкритого виконавчого
провадження про стягнення боргу.
Колегія суддів зазначає, що висновок апеляційного господарського
суду зроблено з урахуванням наявних у справі матеріалів та норм
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
та відсутності правової
оцінки щодо заборгованості боржника перед кредитором та стосовно
виконавчого провадження.
Аналіз наведених договорів в їх сукупності свідчить про неповне
з'ясування місцевим господарським судом дійсних обставин та
відповідності заявлених вимог основним принципам та засадам Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
в частині обґрунтованості порушення
справи про банкрутство та невиконанням грошового зобов'язання, що
має значення для правильного вирішення спору, а, отже, порушенням
вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх
обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові
господарського суду першої інстанції.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не наділена
повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні
встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11, Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу приватного підприємства ПП "Агрофірма "В" № 16
від 30.06.2004р. залишити без задоволення, а постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 01.06.2004р. - без змін.