Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.2004 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
- головуючого у засіданні,
суддів,
розглянувши
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ"
на рішення господарського суду Н-ської області від
ХХ.03.2004
та постанову Н-ського апеляційного господарського суду від
ХХ.05.2004
у справі № Х3
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ"
до Відкритого акціонерного товариства "YYY"
третя особа, яка не товариства з обмеженою відповідальністю "ZZZ"
заявляє самостійних
вимог на предмет
спору відповідача
про стягнення заборгованості за договором на
ведення системи реєстру власників іменних
цінних паперів
за участю представників:
від позивача - присутні,
від відповідача - присутній,
від 3-ї особи - не з'явилися;
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 10.08.2004 р. були оголошені лише вступна
та резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого
господарського суду України.
Рішенням Господарського суду Н-ської області від ХХ березня 2004
р. задоволено первісний позов ТОВ "ХХХ" до ВАТ "YYY" і стягнуто з
останнього на користь ТОВ "ХХХ" 240 000 грн. 00 коп. основного
боргу, 4068 грн. 84 коп. - 3% річних, 18093 грн. 49 коп. збитків
від інфляції, 1700 грн. 00 коп. держмита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Цим же
рішенням задоволено зустрічний позов ВАТ "YYY" до ТОВ "ХХХ" і
визнано договір № Х1 на ведення системи реєстру власників іменних
цінних паперів від ХХ.10.2001 р., укладений між ВАТ "YYY" та ТОВ
"ХХХ" недійсним, а також зобов'язано ТОВ "ХХХ" передати систему
реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ "YYY" ТОВ "ZZZ".
Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ травня
2004 р. рішення Господарського суду Н-ської області від ХХ березня
2004 р. змінено. За первісним позовом стягнуто з ВАТ "YYY" на
користь ТОВ "ХХХ" 195 000 грн. 00 коп. основного боргу, 8427 грн.
збитків від інфляції, 1330, 49 грн. річних, 1327, 70 грн. держмита
та 92,16 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення
судового процесу, в решті позову відмовлено. За зустрічним позовом
визнано договір № Х1 на ведення системи реєстру власників іменних
цінних паперів від ХХ.10.2001 р., укладений між ВАТ "YYY" та ТОВ
"ХХХ" недійсним на майбутнє, а також зобов'язано ТОВ "ХХХ"
передати систему реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ
"YYY" ТОВ "ZZZ" протягом тижня з дня набрання рішенням законної
сили.
ТОВ "ХХХ" звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою на постанову Н-ського апеляційного
господарського суду і рішення Господарського суду Н-ської області,
вважаючи, що вказані постанова і рішення винесені з порушенням
норм матеріального і процесуального права і просить постанову
скасувати повністю, а рішення змінити і в частині задоволення
первісного позову залишити без змін, а в частині задоволення
зустрічного позову рішення скасувати і в зустрічному позові
відмовити.
Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянувши
касаційну скаргу ТОВ "ХХХ", заслухавши представників сторін та
перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності
застосування норм матеріального і процесуального права, відзначає
наступне:
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між
позивачем і відповідачем ХХ.10.2001 р. був укладений договір № Х1
на ведення системи реєстру власників іменних цінних паперів.
Рішення про укладення цього договору було прийняте позачерговими
загальними зборами акціонерів від ХХ.09.2001 р. (протокол № Х).
Договір підписав голова правління ВАТ "YYY", який має такі
повноваження згідно із Статутом підприємства.
Відповідно до п. 3.1 Договору № Х1 від ХХ.10.2001 р. оплата робіт
та послуг Реєстратора з ведення системи реєстру, яку сплачує
емітент, здійснюється в безготівковій формі відповідно до тарифів
на послуги, які є невід'ємною частиною цього договору. Оплата
здійснюється шляхом внесення: ... абонементної плати за ведення
системи реєстру (здійснюється щомісячно протягом десяти робочих
днів після одержання рахунку від Реєстратора)... Відповідно до ст.
193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
суб'єкти господарювання та інші учасники
господарських відносин повинні виконувати господарські
зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових
актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання
зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно
ставляться. Як вбачається зі змісту договору оплата послуг
реєстратора провадиться щомісячно. Судом апеляційної інстанції не
прийнято до уваги, що строки розрахунків визначено договором, що
відповідає вимогам вищеназваної статті ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
. Судом
апеляційної інстанції невірно застосовані норми матеріального
права і зокрема норми ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
щодо моменту виникнення
строків розрахунків. Відповідно до п. 5 прикінцевих положень
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
положення Господарського
кодексу України щодо відповідальності за порушення правил
здійснення господарської діяльності, а також за порушення
господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення
були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім
випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була
встановлена інша відповідальність договором, укладеним до
ХХ.01.2004 р. Враховуючи той факт, що порушення з боку відповідача
за первісним позовом мали місце до набрання чинності Господарським
кодексом України ( 436-15 ) (436-15)
, судом першої інстанції правомірно
застосовані положення ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
щодо визначення
відповідальності за порушення грошового зобов'язання. З огляду на
це колегія суддів приходить до висновку, що розрахунок
заборгованості відповідача перед позивачем за первісним позовом
визначено вірно і судом першої інстанції правомірно задоволено
позовні вимоги в цій частині.
В той же час колегія суддів прийшла до висновку, що судами
попередніх інстанцій невірно застосовані норми матеріального права
при розгляді позовних вимог за зустрічним позовом.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
щодо цивільних відносин, які виникли до набрання
чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу
( 435-15 ) (435-15)
застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або
продовжують існувати після набрання ним чинності. Враховуючи, що
відносини що виникли на підставі договору № Х1 від 15.10.2001 р.
продовжують існувати після набрання чинності ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, то при розгляді зустрічного позову мали
застосовуватися положення цього кодексу.
Відповідно до ст. 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
підставою недійсності
правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною
(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою,
п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
. Відповідно
до ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено вичерпний перелік
вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину і
зокрема визначено наступні вимоги: 1. Зміст правочину не може
суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а
також моральним засадам суспільства; 2. Особа, яка вчиняє
правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати
його внутрішній волі; 4. Правочин має вчинятися у формі,
встановленій законом; 5. Правочин має бути спрямований на реальне
настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6. Правочин, що
вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та
інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Зміст оскаржуваного договору відповідає вимогам законодавства
України, яке діяло на момент вчинення правочину, так і
законодавству, що діє в даний час.
Судами попередніх інстанцій підставою для визнання оскаржуваного
договору недійсним стала та обставина, що голова правління
позивача за зустрічним позовом не був уповноважений на укладення
відповідно договору і зокрема підставою для такого твердження
стали положення Закону України "Про Національну депозитарну
систему й особливості електронного обігу цінних паперів в Україні"
( 710/97-ВР ) (710/97-ВР)
. Зокрема відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України
"Про Національну депозитарну систему й особливості електронного
обігу цінних паперів в Україні" ( 710/97-ВР ) (710/97-ВР)
загальні збори
акціонерів або спостережна рада акціонерного товариства
затверджують умови договору на ведення реєстру власників іменних
цінних паперів в порядку, визначеному статутом товариства.
Виходячи з цього судами попередніх інстанцій невірно змішуються
поняття укладення договору і затвердження його умов.
Враховуючи, що вимоги встановлені ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
мають бути дотримані на момент укладення угоди, то обсяг
повноважень, обсяг цивільної дієздатності, мав визначатися
відповідно до законодавства, яке діяло на момент укладення
оскаржуваного договору. Відповідно до ст. 29 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні
обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за
законом або статутом (положенням). Відповідно до ст. 47 Закону
України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
виконавчим
органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його
поточною діяльністю, є правління або інший орган, передбачений
статутом. Роботою правління керує голова правління, який
призначається або обирається відповідно до статуту акціонерного
товариства. Правління вирішує всі питання діяльності акціонерного
товариства, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів
і ради акціонерного товариства (спостережної ради). Відповідно до
ст. 48 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
голова правління акціонерного товариства вправі без довіреності
здійснювати дії від імені товариства. Відповідно до статуту ВАТ
"YYY" голова правління наділений повноваженнями щодо укладання
договорів і зокрема до повноважень голови правління входить і
укладення угод на ведення реєстрів власників іменних цінних
паперів.
Виходячи з вищевикладеного при укладенні договору № Х1 на ведення
системи реєстру власників іменних цінних паперів від ХХ.10.
2001 р., укладений між ВАТ "YYY" та ТОВ "ХХХ" голова правління ВАТ
"YYY" мав необхідний обсяг цивільної дієздатності на укладення
вищеназваного договору.
Також договір № Х1 на ведення системи реєстру власників іменних
цінних паперів від ХХ.10.2001 р., укладений між ВАТ "YYY" та ТОВ
"ХХХ" відповідає іншим вимогам, встановленим ст. 203 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що підстав для
визнання договору № Х1 на ведення системи реєстру власників
іменних цінних паперів від ХХ.10.2001 р., укладений між ВАТ "YYY"
та ТОВ "ХХХ" недійсним, не було, а відповідно не було підстав для
задоволення зустрічного позову.
Таким чином, постанова Н-ського апеляційного господарського суду
підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції частковій
зміні.
Керуючись ст.ст. 111-9 - 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
колегія суддів Вищого господарського
суду України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ"
задовольнити.
2. Постанову Н-ського апеляційного господарського суду від
ХХ.05.2004 р. у справі № Х3 скасувати.
3. Рішення господарського суду Н-ської області від ХХ.03.2004 р. у
справі № Х3 змінити:
"В задоволенні зустрічного позову відмовити.". В решті рішення
залишити без змін.