ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.08.2004 Справа N 30218
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційне
подання заступника прокурора Житомирської області на постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від 05.05.2004р.
та на ухвалу господарського суду Житомирської області від
31.10.2004 р. у справі за позовом прокурора м. Житомира в
інтересах держави в особі Житомирського обласного дочірнього
підприємства Державної акціонерної компанії “Х” до
Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю
“Н”
про стягнення сум
Заслухавши пояснення представника позивача, прокурора,
перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного
подання, суд
У С Т А Н О В И В:
У жовтні 2003 р. прокурор м. Житомира в інтересах держави в
особі Житомирського обласного дочірнього підприємства Державної
акціонерної компанії “Х” пред’явив в господарському суді позов
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю “Н” (далі – СТОВ “Н”) про стягнення 6437,63
грн.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від
31.10.2003р., залишеною без змін постановою Житомирського
апеляційного господарського суду від 05.05.2004 р., позовну
заяву було повернуто позивачу без розгляду.
У касаційному поданні заступник прокурора Житомирської області
просить скасувати постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 05.05.2004 р. та ухвалу господарського
суду Житомирської області від 31.10.2003р. і справу передати на
новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення
судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи поданий прокурором м. Житомира позов без розгляду з
підстав п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський
суд, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з
того, що прокурор не вказав орган уповноважений державою
здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а ДАК
“Х” не є таким органом.
Проте з таким вирішенням судовими інстанціями питання погодитись
не можна.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від
08.04.1999р. у справі № 1-1/99 за конституційним поданням Вищого
арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України
щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного
процесуального кодексу України (справа про представництво
прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді)
поняття “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні
функції у спірних відносинах” означає орган, на який державою
покладено обов’язок щодо здійснення конкретної діяльності у
відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів
держави.
Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у
спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушений за
позовною заявою прокурора.
За приписом ст.ст. 2, 29 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. 36-1
Закону України “Про прокуратуру” ( 1789-12 ) (1789-12)
, та зазначеного
рішення Конституційного Суду України прокурор та його заступник
має право подавати позови до господарського суду в інтересах
держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції
держави у спірних правовідносинах.
При цьому, у кожному конкретному випадку прокурор самостійно
визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого
подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися
порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує
у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган,
уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних
відносинах.
За Законом України “Про джерела фінансування органів державної
влади” ( 783-14 ) (783-14)
до системи органів виконавчої влади належать:
Кабінет Міністрів України, міністерства, комітети, комісії,
управління, інші центральні органи виконавчої влади і місцевих
державних адміністрацій та державної влади (ст. 1).
Відповідно до п.п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від
22.08.1996 р. № 1000 ( 1000-96-п ) (1000-96-п)
(із змінами та доповненнями),
п.п. 1, 5, 6 Статуту Державної акціонерної компанії “Х”,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
14.03.2001р. № 240 ( 240-2001-п ) (240-2001-п)
(нова редакція) – Компанія є
правонаступником прав та обов’язків Головного управління по
хлібопродуктах та Головного управління комбікормової
промисловості (були самостійними підрозділами (юридичні особи))
центрального апарату) Міністерства сільського господарства і
продовольства.
На Компанію покладено функції державного замовника із закупівлі
до державних ресурсів продовольчого елітного і сортового насіння
за напрямами, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Метою та предметом діяльності Компанії є задоволення потреб
населення, установ, підприємств будь-якої форми власності у
продовольчому і фуражному зерні, виконання функцій агента із
забезпечення державної заставної закупівлі зерна, формування
ресурсів зерна та продуктів, його первинної переробки на
регіональному та загальнодержавному рівні.
Суд на зазначене уваги не звернув, як і на те, що ДАК “Х” є
органом, на який державою покладено обов’язок щодо здійснення
конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої
на захист інтересів держави.
Прокурор, з огляду положень наведених законодавчих актів, у
позовній заяві обґрунтував порушення інтересів держави і
необхідність їх захисту, правильно визначив орган, який
уповноважений здійснювати функції держави в спірних
правовідносинах.
Отже, за вказаних обставин, ухвалені судові рішення визнати
законними і обґрунтованими не можна, а тому вони підлягають
скасуванню з направленням справи для розгляду суду першої
інстанції.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання заступника прокурора Житомирської області
задовольнити.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
05.05.2004р. та ухвалу господарського суду Житомирської області
від 31.10.2004 р. скасувати і справу передати на розгляд до суду
першої інстанції.
Л.Невдашенко