ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.08.2004 Справа N 4134/6-20
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 04.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого), Вовка І.В., Гончарука П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в
особі Харківської обласної філії на постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 3 березня 2004 року у справі
N 4134/6-20 за позовом акціонерно-комерційного банку соціального
розвитку "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії до
акціонерного товариства відкритого типу "Харківський канатний
завод", за участю органу стягнення - відділу державної виконавчої
служби Жовтневого районного управління юстиції м. Харкова
про стягнення суми
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2000 року акціонерно-комерційний банк соціального
розвитку "Укрсоцбанк" в особі Ленінського відділення м. Харкова
звернувся до арбітражного суду Харківської області з позовом до
акціонерного товариства відкритого типу "Харківський канатний
завод" про звернення стягнення на майно, що знаходиться у заставі,
за договором N 2 від 31 березня 1998 року в сумі 1052765,18 грн.,
посилаючись на невиконання відповідачем умов вказаного договору.
Рішенням арбітражного суду Харківської області від 16 травня
2000 року позовні вимоги задоволено та наказом від 16 травня
2000 року звернено стягнення на майно відповідача.
Ухвалою того ж суду від 26 липня 2001 року затверджено графік
погашення заборгованості.
11 лютого 2002 року позивачем заявлено клопотання про
поновлення виконавчого провадження згідно наказу суду першої
інстанції від 16 травня 2000 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 3 квітня
2002 року клопотання позивача задоволено. Визнано такою, що
втратила чинність ухвалу господарського суду Харківської області
від 26 липня 2001 року та зобов'язано відділ Державної виконавчої
служби Жовтневого районного управління юстиції поновити виконавче
провадження згідно наказу суду першої інстанції від 16 травня
2000 року у справі N 4134/6-63 про звернення стягнення на майно
відповідача, яке є предметом застави.
8 жовтня 2003 року відповідач звернувся до суду зі скаргою на
дії відділу Державної виконавчої служби Жовтневого району
м. Харкова, у якій просив визнати незаконними дії відділу
Державної виконавчої служби щодо здійснення дій з продажу майна
відповідача, яке не є предметом застави за договором N 2 від
31 березня 1998 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від
10 листопада 2003 року у задоволенні скарги відповідача
відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
3 березня 2004 року ухвалу суду першої інстанції змінено.
Викладено резолютивну частину вказаної ухвали в такій редакції:
"Скаргу на дії відділу Державної виконавчої служби Жовтневого
районного управління юстиції м. Харкова задовольнити частково.
Визнати незаконними дії відділу Державної виконавчої служби щодо
опису та накладення арешту на майно відповідача, яке не є
предметом договору застави N 2 від 31 березня 1998 року на день
прийняття арбітражним судом рішення від 15 травня 2000 року у
справі N 4134/6-63. У задоволенні скарги на дії відділу Державної
виконавчої служби щодо заборони здійснювати дії з реалізації
обладнання відповідача відмовити.".
Не погодившись з вказаними ухвалою та постановою, позивач
звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення
та неправильне застосування судами норм матеріального та
процесуального права, просить постановлені у справі рішення
скасувати, а у задоволенні скарги відмовити.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити
оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без
задоволення, посилаючись на відсутність правових підстав для її
задоволення.
Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши
матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні скарги на дії відділу Державної
виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції
м. Харкова щодо відчуження майна відповідача, місцевий суд виходив
з того, що відповідач є об'єктом, який має стратегічне значення
для держави, і тому виконання рішення суду слід проводити шляхом
звернення стягнення заборгованості на готову продукцію боржника.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку про
необхідність заборони відділу Державної виконавчої служби
здійснювати будь-які дії щодо реалізації обладнання відповідача.
Змінюючи ухвалу місцевого суду, суд другої інстанції виходив
з того, що дії державної виконавчої служби щодо опису майна,
накладення на нього арешту та передачі для продажу на аукціон не
відповідають (суперечать) чинному законодавству, зокрема,
положенням ч. 2 ст. 52, п. 6 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про
виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
, оскільки відповідний відділ
державної виконавчої служби в даному випадку вийшов за межі своїх
повноважень - виявивши відсутність майна, зазначеного у
виконавчому документі, на яке необхідно звернути стягнення з метою
погашення заборгованості, останньому необхідно було повернути
виконавчий документ стягувачу.
Проте, як з висновком місцевого суду про відмову в
задоволенні скарги, так і з висновком апеляційної інстанції про її
часткове задоволення погодитись не можна, оскільки вони прийняті
за неповно встановлених обставин справи.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче
провадження" ( 606-14 ) (606-14)
виконання судового рішення здійснюється на
підставах і у спосіб, визначених даним рішенням.
Рішенням арбітражного суду Харківської області від 16 травня
2000 року, на підставі якого видано наказ, за яким порушене
виконавче провадження, та в процесі виконання якого оскаржуються
дії органу Державної виконавчої служби, звернуто стягнення на
майно акціонерного товариства відкритого типу "Харківський
канатний завод", яке є предметом застави за договором N 2 від
31 березня 1998 року.
Приймаючи рішення як про відмову у задоволенні скарги на дії
органу Державної виконавчої служби, так і про її часткове
задоволення, попередні судові інстанції не з'ясували та не вказали
в судових рішеннях, яке конкретно майно акціонерного товариства
відкритого типу "Харківський канатний завод" перебувало під
заставою і на яке звернуто стягнення, та на яке конкретно майно,
що не перебувало у заставі, державним виконавцем звернуто
стягнення.
Оскільки ухвала місцевого суду та постанова апеляційного
господарського суду не містять вичерпних, чітких і безумовних
висновків, що випливають із встановлених фактичних обставин, то
вони не можуть бути визнані законними і обґрунтованими.
До того ж, в порушення вимог ст. 121-2 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, попередніми судовими
інстанціями не перевірено, чи дотримані боржником строки на
оскарження дій органу Державної виконавчої служби, і в разі його
пропуску не вирішено питання його відновлення.
З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення
не можна визнати законними, обґрунтованими, прийнятими у
відповідності з нормами матеріального і процесуального права,
фактичними обставинами та наявними матеріалами справи, а тому вони
підлягають скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до
суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід урахувати наведене,
встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права та
обов'язки сторін і, в залежності від встановленого та вимог
закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України - П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу акціонерно-комерційного банку соціального
розвитку "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії
задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Харківської області від
10 листопада 2003 року та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 3 березня 2004 року у справі N 4134/6-20
скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої
інстанції.