ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.08.2004 Справа N 282/5-03
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі:
Полякова Б.М., – головуючого (доповідач у
справі),
Ткаченко Н.Г.,
Львова Б.Ю.
розглянувши матеріали Миронівського інституту пшениці ім. В.М.
касаційної скарги Ремесла Української академії аграрних
наук
на постанову від 09.03.2004р. Київського апеляційного
господарського суду
та рішення від 23.12.2003р. господарського суду
Київської області
у справі № 282/5-03 господарського суду Київської
області
за позовом Миронівського інституту пшениці ім. В.М.
Ремесла Української академії аграрних
наук
до ТОВ “Науково-дослідницька
комерційно-виробнича фірма “Мир-Сем”
про виключення майна з ліквідаційної маси та його повернення
власнику
за участю представників сторони:
від позивача –
Бондаренко І.В., дор. від 03.08.2004 р.
Колючий В.Т., заступник директора
В С Т А Н О В И В:
Миронівський інститут пшениці ім. В.М. Ремесла Української
академії аграрних наук звернувся до господарського суду
Київської області з позовом до ТОВ “Науково-дослідницька
комерційно-виробнича фірма “Мир-Сем” про виключення майна з
ліквідаційної маси та його повернення власнику.
Рішенням господарського суду Київської області від 23.12.2003р.
у справі № 282/5-03 (суддя – Фаловська І.М.) в задоволені
позовної заяви відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено тієї
обставини, що він є неволодіючим одноособовим власником спірного
майна.
Київський апеляційний господарський суд (судді: Коваленко В.М. –
головуючий, Вербицька О.В., Муравйов О.В.) постановою від
09.03.2004р. залишив вищезазначене рішення без змін з тих же
підстав.
Не погоджуючись з винесеними у справі судовими рішеннями,
Миронівський інститут пшениці ім. В.М. Ремесла Української
академії аграрних наук звернувся до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою в якій просив скасувати оскаржувані
судові акти та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши пояснення представників сторони, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з
наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
усі види майнових активів (майно та майнові права)
банкрута, які належать йому на праві власності або повного
господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури
та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до
складу ліквідаційної маси.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої і
апеляційної інстанцій, що постановою господарського суду
Київської області від 04.03.2002 р. у справі № 119/2б-2001 ТОВ
“Науково-дослідницька комерційно-виробнича фірма “Мир-Сем”
визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
До ліквідаційної маси ТОВ “Науково-дослідницька
комерцўйно-виробнича фірма “Мир-Сем” було включено майно, яке
позивач просить повернути йому, як особі, що здійснює відповідні
функції власника.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, на виконання
постанови Президії Української академії аграрних наук від
28.05.1998 р. (протокол № 7) та у відповідності до Договору про
спільну господарсько-економічну діяльність та співробітництво
від 12.01.1998 р. № 131/М, укладеного між позивачем та
відповідачем, наказом Української академії аграрних наук № 73
від 02.06.1998 р. “Про передачу незавершене будівництво
комплексу первинного насінництва Миронівського інституту пшениці
ім. В.М. Ремесла” відповідачу було передано незавершене
будівництво комплексу первинного насінництва вартістю 2 508 000,
00 грн., як дольовий внесок до статутного фонду, для спільного
використання згідно Договору на строк визначений у Договорі –
31.01.2008 р.
Судами також встановлено, що відповідно до статуту Миронівського
інституту пшениці ім. В.М. Ремесла Української академії аграрних
наук (із відповідними змінами) позивач підпорядкований
Українській академії аграрних наук та знаходиться у віданні
органів державного управління. Позивач є державною бюджетною
науковою організацією.
Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
майно, що є державною власністю і закріплене за державною
установою (організацією), яка перебуває на державному бюджеті,
належить їй на праві оперативного управління.
Згідно довідки про включення до Єдиного державного реєстру
підприємств та організацій України форма власності Миронівського
інституту пшениці ім. В.М. Ремесла Української академії аграрних
наук є загальнодержавною.
Відповідно до ст. 9 Закону України “Про основи державної
політики у сфері науки і науково-технічної діяльності”
( 284-14 ) (284-14)
(в редакції Закону від 03.12.1991 року N 1977-XII
( 1977-12 ) (1977-12)
із змінами і доповненнями) держава безкоштовно надає
Академії наук України та Українській академії аграрних наук у
довічне користування основні та обігові фонди, що
використовуються для діяльності, передбаченої їх статутами.
Згідно з п. 2 Постанови Президії Верховної Ради Української РСР
“Про статус Української академії аграрних наук” ( 1370-12 ) (1370-12)
від
29.07.1991 року N 1370-XII за Українською академією аграрних
наук закріплено землю, всі основні фонди та інше державне майно,
що знаходяться в розпорядженні її установ.
Таким чином, Українській академії аграрних наук надано державне
майно у довічне користування, що не передбачає право вільного
розпорядження таким майном.
Крім того, колегія суддів вказує на те, що відповідно до ч. 2
ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти, встановлені рішенням
господарського суду під час розгляду однієї справи, не
доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть
участь ті самі сторони.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
29.09.2003 р. у справі № 75/9-03 за позовом Миронівського
інституту пшениці ім. В.М. Ремесла Української академії аграрних
наук до Миронівської районної державної адміністрації, третя
особа – ТОВ “Науково-дослідницька комерційно-виробнича фірма
“Мир-Сем”, про скасування змін до статуту останнього,
встановлено, що передане майно – незавершене будівництво
комплексу первинного насінництва, вартістю 2 507 892, 00 грн., –
є державною власністю.
Оскільки Українська академія аграрних наук наділена правом
користування державним майном, то незалежно від укладених угод
таке майно залишається державним.
Відчуження державного майна відбувається за певним порядком,
встановленим Законом.
Тому, будь-які дії (угоди) спрямовані на зміну правового статусу
державного майна, в порядку не передбаченому Законом, є
нікчемними, тобто недійсними, в силу Закону.
Таким чином, при розгляді справи господарські суди повинні
виходити з нікчемного характеру дій учасників правовідносин з
передачі незавершеного будівництва комплексу первинного
насінництва Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла
відповідачу у справі.
Вищезазначені обставини при розгляді справи судами враховані не
були.
Беручи до уваги викладене, висновок попередніх судових інстанцій
про те, що позивачем не надано доказів, що спірне майно після
передачі його, як дольового внеску до статутного фонду
відповідача для спільного користування, залишилось у власності
позивача чи оперативному управлінні, є неправомірним.
Крім того, посилання суду апеляційної інстанції на те, що вимоги
позивача за своєю суттю є скаргою на дії ліквідатора, яка має
розглядатися в процедурі банкрутства, є необґрунтованими з
огляду на наступне.
Статтею 6 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено, що
захист цивільних прав також здійснюється іншими засобами,
передбаченими законом.
Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
власник має право вимагати повернення (віндикації) свого майна з
чужого незаконного володіння.
Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
не передбачає порядок
розгляду вимог про витребування майна з чужого незаконного
володіння в межах процедури банкрутства.
Отже, захист права власності повинен здійснюватися в позовному
проваджені, в якому в повній мірі застосовуються засоби захисту,
передбачені законом.
Таким чином, заявлені позивачем вимоги про виключення майна з
ліквідаційної маси та його повернення власнику за своєю суттю не
можуть вважатися скаргою на дії ліквідатора, оскільки в даному
випадку вимоги позивача пов’язані з встановленням права
власності на спірне майно, що має відбуватися виключно в
позовному проваджені.
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, колегія
суддів дійшла висновку, що судами була дана невірна юридична
оцінка обставинам справи, що призвело до прийняття незаконних та
необґрунтованих рішення та постанови.
Тому прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню, а
справа – направленню на новий розгляд.
При новому розгляді місцевому господарському суду необхідно
врахувати викладене та вирішити спір відповідно до вимог чинного
законодавства.
З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9 – 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Миронівського інституту пшениці ім. В.М.
Ремесла Української академії аграрних наук на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2004р. та
рішення господарського суду Київської області від 23.12.2003р. у
справі № 282/5-03 задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
09.03.2004р. та рішення господарського суду Київської області
від 23.12.2003р. у справі № 282/5-03 скасувати.
3. Справу № 282/5-03 передати на новий розгляд до
господарського суду Київської області.