ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.08.2004 Справа N 34/650
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Семчука В.В.
суддів Шульги О.Ф.
Борденюк Є.М.
розглянувши
касаційну скаргу Української державної інноваційної компанії в
особі Дніпропетровського регіонального
відділення
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 01 квітня 2004 року та рішення
господарського суду м. Києва від 03 лютого
2004 року
у справі № 34/650
за позовом Української державної інноваційної компанії в
особі Дніпропетровського регіонального
відділення (далі - Компанія)
до Науково-виробничої фірми "Емір" (далі-Фірма)
про стягнення 99500, 00 грн.
за участю представників:
позивача: А.А.А.;
відповідача: Б.Б.Б.;
встановив:
Рішенням господарського суду м. Києва від 3 лютого 2004 року
(суддя Студинець В.І.) в задоволенні позову Компанії про стягнення
з Фірми 99 500 грн. відмовлено, оскільки позивачем пропущено строк
позовної давності.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 1
квітня 2004 року (судді Шаргало В.І., Ланченко Л.В., Пилипчук
Н.Г.) рішення місцевого господарського суду від 3 лютого 2004 року
залишено без змін.
Компанія звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського
суду України, в якій просить скасувати рішення господарського суду
м. Києва від 3 лютого 2004 року та постанову Київського
апеляційного господарського суду від 1 квітня 2004 року, як такі,
що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального
права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Компанії
задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали на предмет їх
юридичної оцінки місцевим та апеляційним господарськими судами,
колегія суддів встановила, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено місцевим господарським судом, 24 лютого 1994 року
між Компанією та Фірмою укладено інноваційний договір №94-12 для
реалізації інноваційного проекту "Створення і проведення ходових
випробувань плавзасобів з принципово новими судновими рушійними
засобами - фронтально-ротативними". Згідно умов вказаного договору
Компанія перерахувала кошти в сумі 6 800 грн., а Фірма виконала
свої зобов'язання.
Додатковою угодою від 18 липня 1995 року до інноваційного договору
внесені зміни відносно вартості проекту, яка визначена в сумі
150 000 грн. Строк повернення коштів встановлений до 30 січня 1997
року.
Додатковою угодою від 94-12/2 від 31 серпня 2000 року до
інноваційного договору №94/12 від 24 лютого 1994 року Фірма
підтвердила свою заборгованість перед Компанією.
4 серпня 1998 року між сторонами укладено договір на реінвестицію
№98-05/Р, предметом якого є подальша реалізація зазначеного
проекту по впровадженню нових технологій та створенню виробництва
конкурентоспроможної продукції.
Відповідно до п.2.2 договору на реінвестицію №98-05/Р загальна
вартість проекту складає 150 000 грн. Кінцевий термін повернення
усіх платежів - грудень 1999 року.
Заборгованість по договору на реінвестицію була частково погашена
шляхом реалізації заставленого майна. Заборгованість Фірми перед
Компанією склала 99 500грн.
Судами безпідставно зазначено, що оскільки цивільні права та
обов'язки, які виникли на підставі договору про реінвестицію
продовжують існувати після набрання чинності ЦК України 1 січня
2004 року, то згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, то до спору підлягають застосування норми ЦК
України.
Так, відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
правила Цивільного кодексу України про позовну
давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких,
встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання
чинності цим Кодексом.
Отже, господарські суди повинні застосовувати норми ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
щодо строків позовної давності.
Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
загальний строк для
захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна
давність), встановлюється в три роки.
Судами встановлено, що Договором на реінвестицію строк повернення
позики встановлений - грудень 1999 року, позивач звернувся в суд з
позовом 19 листопада 2003 року, а отже пропустив строк позовної
давності.
Відповідно до ст. 80 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
закінчення строку
позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в
позові.
Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної
давності, порушене право підлягає захистові.
Так, місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до висновку
про відсутність поважних причин пропуску строку позовної давності.
Вказані висновки місцевого господарського суду не суперечать ст.
ст. 71,80 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Отже, господарські суди підставно прийшли до висновку про відмову
в задоволенні позовних вимог.
Матеріали справи свідчать про те, що господарські суди в порядку
ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об'єктивно
дослідили матеріали справи в їх сукупності і підставно застосували
норми процесуального та матеріального права. Як наслідок, прийняті
у справі процесуальні документи відповідають вимогам постанови
Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
із змінами і доповненнями.
Протилежні доводи оскаржувача не приймаються колегією суддів до
уваги з огляду на приписи ст.111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Виходячи з наведеного, судова колегія не вбачає підстав для
скасування чи зміни оскаржуваних судових актів.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Української державної інноваційної компанії в
особі Дніпропетровського регіонального відділення залишити без
задоволення.
Рішення господарського суду м. Києва від 03 лютого 2004 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 01
квітня 2004 року по справі №34/650 залишити без змін.
Головуючий суддя В. Семчук
Судді: О. Шульга
Є.Борденюк