Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. –головуючого,

Костенко Т.Ф.,

Коробенко Г.П. ,

розглянувши матеріали

касаційної скарги Кіровоградської ОДПІ

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського

суду від 19.04.2005 р.

у справі господарського суду Кіровоградської області

за позовом ПП “Балтимор”

до Кіровоградської ОДПІ

Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з’явились,

відповідача: Вовк М.О. (дов. від 03.03.05 № 16),

В С Т А Н О В И В:

Рішенням від 31.01.05 господарського суду Кіровоградської області позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції № 0001832600/0 від 16.07.2004 p. Цим же рішенням з ДПІ на користь позивача стягнуто 203 грн. судових витрат.

Постановою від 19.04.05 Дніпропетровського апеляційного господарського суду згадане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Кіровоградська ОДПІ звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою і просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-14) № 2181-ІІІ (далі Закон № 2181-ІІІ (2181-14) ), ч. 4 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у даній справі, за результатами позапланової документальної перевірки ПП. .Балтимор" з питання правомірності відшкодування з бюджету податку на додану вартість станом на 16.07.2004 року Кіровоградської ОДПІ складено акт № 26-20/180/32892810 від 16.07.2004, у якому вказано, що станом на 16.07.2004 року за позивачем відповідно до наданих ним до державної податкової інспекції податкових декларацій з податку на додану вартість по особовому рахунку рахується залишок не відшкодованих сум податку па додану вартість в розмірі 27920,00 грн. Перевіркою встановлено, що позивач не надав доказів того, що вартість товарів (робіт, послуг) та суми податку на додану вартість сплачені продавцями, у зв’язку з чим ДПІ дійшла висновку, що в даному випадку не було надмірної сплати до бюджету коштів, тому не існувало бюджетної заборгованості перед позивачем. Крім того, в акті перевірки зазначено про відсутність підтвердження того, що продавцями податок з позивача утриманий та внесений до бюджету. За таких обставин за висновком ДПІ у позивача відсутнє право вимагати бюджетне відшкодування. Також в акті вказано про відсутність доказів фактичної поставки товарів (робіт, послуг), що було б підставою для видачі податкових накладних, відповідно до частини 4 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97- BP (168/97-ВР) .

На підставі вказаного акта Кіровоградською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001832600/0 від 16.07.2004 р., яким позивачу визначено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 27 920 грн. за травень 2004 р.

При прийнятті судових рішень суди виходили з того, що в акті перевірки на зазначено підстав її проведення та період за який вона проведена; жодної із обставин, вказаних в ст. 3 Указу Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” (817/98) в акті не зазначено, що є порушенням вимог абзацу 6 частини 1 пункту 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України № 429 від 16.09.2002 р. (z1023-02) (далі Порядок (z1023-02) ). В порушення підпункту 2 частини 2 пункту 2 Порядку (z1023-02) , відповідач не висвітлив в зазначеному акті періоди в яких виявлені розбіжності між показниками, що відображені в податковій звітності позивача, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, не зазначив перелік документів, що не були надані позивачем, і документ, що підтверджує факт не витребування цих документів від позивача у ході здійснення перевірки. Не відображено в акті перевірки факту відмови посадових осіб позивача надати посадовим особам податкової служби письмові пояснення щодо причини ненадання витребуваних документів. Нечітке, необ'єктивне та неповне викладення в акті перевірки обставин щодо виявлених порушень податкового законодавства, на думку судів, позбавило їх можливості дати оцінку обгрунтованості висновків відповідача, викладених в акті перевірки, а отже, і правових підстав для зменшення суми, бюджетного відшкодування на 27 920,00 грн.

В той же час, колегія суддів Вищого господарського суду вважає, що судові інстанції, зосередившись на акті перевірки, не дослідили фактичні обставини, пов’язані з господарською діяльністю позивача та наявні в матеріалах справи докази, зокрема, первинні документи за період, що перевірявся.

Судовими інстанціями не враховано того факту, що порушення процедури проведення перевірки не є достатньою підставою для визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення.

Поза увагою судів залишився той факт, що згідно довідки ЄДРПОУ позивача зареєстровано 05.05.05, свідоцтво платника ПДВ йому видано 26.05.04, в той же час, в акті перевірки зазначено, що звітний період, за який подано декларацію, згідно якої позивач має від’ємне значення з ПДВ в сумі 27920 грн. –травень 2004 року.

З огляду на викладене вказані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді судам слід рекомендувати Кіровоградській NDO2 провести зустрічні перевірки контрагентів позивача для з’ясування фактичних обставин справи та правомірності внесеної в декларацію суми відшкодування, дослідити та надати належну оцінку наявним у справі письмовим доказам.

Керуючись ст. 107, ст. 111-5, ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення від 31.01.05 господарського суду Кіровоградської області та постанову від 19.04.05 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 14/266 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.