ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.08.2004 Справа N 13/385
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Перепічая В.С.
суддів: Невдашенко Л.П., Вовка І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Приватного підприємства "Агрохім", м. Кіровоград
на постанову від 25.03.2004 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі господарського суду N 13/385 Кіровоградської області
за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства
"Красносільське", с. Красносілля
до Приватного підприємства "Агрохім", м. Кіровоград
про відшкодування збитків у сумі 36 754,65 грн.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явилися
відповідача - Казанчук А.В.
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення збитків
пов'язаних з наданням юридичної допомоги на підставі ст. 203
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
До прийняття рішення представник позивача позовні вимоги
змінив та просив стягнути 36 754,65 грн. як інші витрати, що
виникли з розгляду справи на підставі ст. 49 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
22.01.2004 задоволено позов Приватного сільськогосподарського
підприємства "Красносільське" до Приватного підприємства "Агрохім"
про стягнення 36 754,65 грн.
Суд мотивував своє рішення тим, що саме дії відповідача
спонукали позивача звернутися за допомогою до юридичної фірми,
отримати належну допомогу та понести витрати на юридичну допомогу,
тому витрати позивача слід розцінити як інші судові витрати у
відповідності з вимогами ст. 49 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 25.03.2004 залишено без змін рішення господарського суду
Кіровоградської області від 22.01.2004 з тих же підстав.
Оскаржуючи постанову апеляційного суду та рішення
господарського суду, скаржник просить їх скасувати та прийняти
нове рішення, яким позивачу відмовити в задоволенні позовних вимог
посилаючись на те, що при винесенні постанови апеляційним судом
порушено норми процесуального права, а саме ст. 44 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки до інших
витрат віднесено витрати на юридичну допомогу.
Скаржник зазначає, що питання про розподіл господарських
витрат, включаючи інші витрати, має розглядатися водночас з
розглядом справи у якій ці послуги надавалися.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Приватне сільськогосподарське підприємство "Красносільське"
звернулося до господарського суду з позовом (з подальшим
уточненням) про стягнення з Приватного підприємства "Агрохім"
витрат на юридичну допомогу, що належать до інших витрат,
пов'язаних з розглядом справи, на підставі ст. 49 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
визначено, що судові витрати складаються з державного
мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи,
призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та
дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг
перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з
розглядом справи. В контексті цієї норми, судові витрати за участю
адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому
випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги
надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими
документами.
Крім того, відповідно до статті 28 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
справи юридичних осіб в
господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень
наданих їм законом та установчими документами, через свого
представника.
Керівники підприємств та організацій, інші особи,
повноваження яких визначені законодавством або установчими
документами, подають господарському суду документи, що посвідчують
їх посадове становище.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи,
повноваження яких підтверджується довіреністю від імені
підприємства, організації. Довіреність видається за підписом
керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується
печаткою підприємства, організації.
Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
витрати, що підлягають
сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому
Законом України "Про адвокатуру" ( 2887-12 ) (2887-12)
. Дія вказаного закону
поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону
України "Про адвокатуру" ( 2887-12 ) (2887-12)
, яка зазначає, що адвокатом
може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж
роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше
двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про
право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу
адвоката України.
Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачає відшкодування сум в якості судових
витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише
адвокатам, а не будь-яким представником.
Договір N 66/09 від 26.08.2003 між Приватним
сільськогосподарським підприємством "Краснопільське" та
Колективним підприємством "Юр-Інформ" Кіровоградської міської
організації Спілки юристів України укладено про надання юридичних
послуг, тобто в даному випадку юридична допомога надавалася не
адвокатом чи адвокатським бюро, а юридичною фірмою.
Витрати скаржника не мають обов'язкового характеру і факт їх
наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з
оспорюваною шкодою.
Суди попередніх інстанцій помилково дійшли висновку щодо
віднесення юридичних послуг до інших витрат, оскільки до інших
витрат, пов'язаних з розглядом господарських спорів, відносяться
суми, що підлягають виплаті особам, викликаним до господарського
суду відповідно до статті 30 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а також
витрати понесені сторонніми підприємствами і організаціями у
зв'язку з наданням документів або матеріалів, необхідних для
вирішення господарського спору в порядку статті 38 зазначеного
кодексу, витрат на проведення огляду і дослідження письмових та
речових доказів у місці їх знаходження, а також витрати пов'язані
з розглядом справи безпосередньо на підприємстві або організації,
яка є стороною по справі.
Стаття 49 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
регулює питання розподілу господарських витрат, в тому
числі витрат пов'язаних з розглядом справи.
При цьому розподіл господарських витрат відбувається при
розгляді спору, а не стягується пред'явленням окремого позову.
Суд першої та апеляційної інстанції на зазначені вимоги
закону увагу не звернув і зробив помилковий висновок про те, що
витрати на юридичну допомогу слід віднести до інших витрат на
підставі ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин Вищий господарський суд України вважає, що
рішення господарського суду Кіровоградської області та постанова
Дніпропетровського апеляційного господарського суду підлягають
скасуванню, а в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10, 122 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від
22.01.2004 та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 25.03.2004 у справі N 13/385 скасувати. В
позові відмовити.
В поворот виконання рішення відповідні накази доручити видати
господарському суду Кіровоградської області.