ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.08.2004 Справа N Б-11/45
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі:
Полякова Б.М., – головуючого (доповідач
у справі),
Ткаченко Н.Г.,
Львова Б.Ю.
розглянувши касаційну ПП “Переплут”
скаргу
на постанову від 18.02.2004р. Львівського
апеляційного господарського суду
та ухвалу від 11.09.2003р. господарського суду
Івано-Франківської області
у справі № Б-11/45 господарського суду
Івано-Франківської області
за заявою ДП “Підгайчиківський спиртзавод”
до Івано-Франківського обласного державного
об’єднання спиртової та
лікеро-горілчаної промисловості
про банкрутство
арбітражний керуючий Саєвич Н.А.
представники сторін в судове засідання не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від
11.09.2003р. (суддя Голяк Л.Й.) визнано та включено до реєстру
вимог кредиторів Івано-Франківського обласного державного
об’єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості грошові
вимог ДПІ у м. Івано-Франківську на суму 16 886 641,84 грн., як
вимоги третьої черги. Також, включено до реєстру вимог
кредиторів окремою графою 3 225 649,85 грн. пені та фінансових
санкцій.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
18.02.2004р. (судді: Михайлюк О.В. - головуючий, Новосад Д.Ф.,
Мельник Г.І.) ухвала залишена без змін, а апеляційна скарга ПП
“Переплут” – без задоволення.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою та постановою, ПП “Переплут”
звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти
повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у визнанні та
включенні до реєстру вимог кредиторів вимоги ДПІ у
м. Івано-Франківську, з підстав неправильного застосування
судами норм ст. 1 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
.
В обґрунтування касаційної скарги її заявник посилається на те,
що визнана судом сума складається із сум бюджетної
заборгованості за різними видами податкових платежів, що є
недоїмкою боржника перед бюджетом, і тому не повинна
зараховуватись до складу грошових зобов’язань боржника у справі
про банкрутство.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні
матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи
з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня
порушення провадження у справі про банкрутство, протягом
тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому
органі оголошення про порушення провадження у справі про
банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові
заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх
підтверджують.
В силу ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
боржником
визнається суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний
виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому
числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових
платежўв), протягом трьох місяців після настання встановленого
строку їх сплати.
Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
у реєстрі вимог кредиторів повинні міститися
відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими
зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги,
окремо розмір неустойки (штрафу, пені).
Таким чином, судом правомірно визнано та включено до реєстру
вимог кредиторів боржника вимоги ДПІ у м. Івано-Франківську, які
становлять заборгованість за зобов'язаннями щодо сплати податків
і зборів (обов'язкових платежів).
Твердження заявника касаційної скарги про те, що відповідно до
ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
до складу грошових
зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф),
при цьому такою недоїмкою згідно з ст. 1 Закону України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
є податковий борг,
податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх
наявності), самостійно узгоджене платником податків або
узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не
сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму
такого податкового зобов'язання, є необґрунтованими.
Колегія суддів зазначає, що ст. 1 Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено, що
визначені в даній статті терміни вживаються у такому значенні
виключно для цілей цього закону. Тобто, визначені в цій статті
терміни не поширюються на інші закони, якщо це прямо не
передбачено таким законом.
Тому, застосовування терміну “недоїмка” до правовідносин, які
регулюються Законом України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, у значені,
наданому Законом України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, не може мати місце.
Таким чином, у ст. 1 України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом термін “недоїмка” наданий у
значенні штрафних санкцій, тобто штрафу та пені.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що
винесені у справі оскаржувані судові рішення відповідають
чинному законодавству та підстав для їх скасування не
вбачається.
Беручи до уваги наведене та керуючись ст. ст. 1, 14, 15 Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
та ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ПП “Переплут” на постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 18.02.2004р. та ухвалу
господарського суду Івано-Франківської області від 11.09.2003р.
у справі № Б-11/45 залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
18.02.2004р. та ухвалу господарського суду Івано-Франківської
області від 11.09.2003р. у справі № Б-11/45 залишити без змін.