ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.08.2004 Справа N 7/157-27
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого) Вовка І.В. Невдашенко Л.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства з іноземною
інвестицією "Запорізький автомобілебудівний завод"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
05.04.2004 року
у справі за позовом Закритого акціонерного товариства з
іноземною інвестицією "Запорізький автомобілебудівний завод"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансімпекс",
третя особа - Закрите акціонерне товариство Українська акціонерна
страхова компанія "АСКА" в особі Волинської філії
про стягнення суми,
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Волинської області з позовною заявою до відповідача про стягнення
заборгованості в сумі 9890,65 грн., відсотків за надання кредиту в
сумі 8703,48 грн., пені в сумі 1361 грн. і 3% річних у
сумі 2231,30 грн., посилаючись на те, що останній неналежним чином
виконав договірні зобов'язання з оплати за придбаний ним
автомобіль.
Рішенням господарського суду Волинської області від
19.01.2004 року в позові відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
05.04.2004 року зазначене рішення суду першої інстанції залишене
без змін.
У касаційній скарзі позивач вважає, що судом порушено та
неправильно застосовано норми матеріального права, і тому просить
прийняті ним рішення скасувати та позов задовольнити.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що судові
рішення відповідають законодавству, і просить залишити їх змін, а
касаційну скаргу без задоволення.
Відзив на касаційну скаргу від третьої особи до суду не
надходив.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи
і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, що між сторонами було
укладено договір N 712602/33-007 р. від 21.12.1998 року, за
умовами якого позивач зобов'язався продати, а відповідач купити
один автомобіль ДЕУ-Нубіра - Е5СQF6 вартістю 13015 у.о. та
здійснити передоплату 30% його загальної вартості з відстрочкою
оплати решти вартості товару протягом 24 місяців, з грудня
1998 року по грудень 2000 року.
Здійснення розрахунків за договором сторони передбачили в
національній валюті України по курсу НБУ в еквіваленті до долара
США на день оплати.
Судом встановлено, що відповідачем було здійснено оплату
першого внеску 21.12.1998 р. і тоді ж позивач передав йому
автомобіль.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з
відповідача заборгованості, відсотків за надання кредиту, пені та
3% річних у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за
договором з оплати за придбаний товар.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України
викладених у п.п. 1, 6 постанови від 29.12.1976 р. N 11
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення", рішення є законним тоді,
коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені
судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну
оцінку, а також оцінку всіх доказів.
Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це
обгрунтувати.
Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущений без
поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в задоволенні
позову з цих підстав, крім випадків, коли позов не доведений.
Судові рішення попередніх інстанцій в даній справі за своїм
змістом цим вимогам не відповідають.
Так, суд, зробивши висновок про пропуск строку позовної
давності позивачем, не з'ясував належним чином умови договору щодо
строку виконання зобов'язання з оплати з боку відповідача, з
урахуванням фактичних дій сторін, пов'язаних з виконанням договору
та їх доводів, і не навів зазначеному належної правової оцінки
згідно ст. 76 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
До того ж, відмовляючи в позові за пропуском строку позовної
давності, суд не врахував вимоги ч. 2 ст. 80 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
за якими, якщо суд визнає поважною причину пропуску строку
позовної давності, порушене право підлягає захистові. Причини ж
пропуску строку позовної давності судами не було з'ясовано в
порушення вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Разом з цим, не можна погодитися з висновком суду про
невідповідність закону умов договору щодо визначення вартості
товару вираженому не в національній валюті України, оскільки чинне
законодавство обмежує лише застосування іноземної валюти як засобу
платежу в розрахунках між резидентами, і не містить заборони на
вираження грошових зобов'язань в іноземній валюті. При цьому судом
не було наведено такому висновку правового обгрунтування, та не
зазначено правового значення цього висновку для вирішення спору.
За таких обставин, ухвалені в даній справі судові рішення не
можна визнати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід врахувати наведене і
вирішити спір відповідно до вимог закону.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства з
іноземною інвестицією "Запорізький автомобілебудівний завод"
задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
05.04.2004 року та рішення господарського суду Волинської області
від 19.01.2004 року скасувати, і справу N 7/157-27 передати на
новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.