ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 04.08.2004                                  Справа N 5/843-25/66
 
Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
 
головуючого Божок В.С.,
суддів: Плахотнюк С.О., Рибак В.В.
 
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу      Державної   податкової  інспекції у Н-ському
                      районі м. Ч-ська
 
на  постанову         Львівського апеляційного господарського суду
 
від                   19.08.2003
 
у справі              господарського суду Львівської області
 
за позовом            Ч-ської державної залізниці, м. Ч-ськ
 
до                    Державної  податкової  інспекції  у Н-ському
                      районі м. Ч-ська
 
про                   визнання частково недійсним рішення
 
в судовому засіданні взяли участь  представники:
 
від позивача: А.А.А. -дов. № 7170-18 від 02.01.2004
від відповідача: не з'явились
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
Рішенням від 25.03.2003  господарського  суду  Львівської  області
позовні   вимоги  задоволено.  Визнано  недійсним  рішення  ДПІ  у
Н-ському    районі    м.    Ч-ська    від    06.12.2001    за    №
971/17-2/25256137/40886  в частині застосування штрафної санкції з
прибуткового податку з громадян в сумі 1102,70 грн.
 
Постановою від 19.08.2003 Львівського апеляційного  господарського
суду рішення від 25.03.2003 господарського суду Львівської області
залишено без змін.
 
Судові рішення мотивовані тим, що в акті перевірки відповідачем не
наведено  конкретних  доказів отримання конкретною фізичною особою
будь-яких доходів від позивача,  а тому донарахування прибуткового
податку   з  громадян  є  неправомірним,  відповідно,  відсутні  і
підстави для застосування штрафних санкцій.
 
Не погоджуючись    з    постановою    Львівського     апеляційного
господарського суду ДПІ у Н-ському районі м.  Ч-ська звернулась до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і  просить
її   скасувати,   посилаючись  на  те,  що  судом  порушено  норми
матеріального та процесуального права,  зокрема, ст. ст. 7, 9, 10,
п.  2  ст.  19 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий
податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
        , п. 1. 9. ст. 17 Закону України "Про
порядок  погашення  зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
        , ст. ст. 43, 101, 105
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Колегія суддів,   приймаючи  до  уваги  межі  перегляду  справи  в
касаційній  інстанції,  проаналізувавши  на   підставі   фактичних
обставин  справи  застосування норм матеріального і процесуального
права  при  винесенні  оспорюваного   судового   акту,   знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.
 
Предметом даного  спору є рішення ДПІ у Н-ському районі м.  Ч-ська
від  06.12.2001  за  №  971/17-2/25256137/40886,   яким   позивачу
донарахований  прибутковий  податок з громадян в сумі 551,35 грн.,
та застосовано штрафні санкції в сумі 1102,7 грн.
 
Згідно довідки  про  включення  до  Єдиного   державного   реєстру
підприємств   та  організацій  України  та  Положення  про  Ч-ську
дирекцію залізничних перевезень ЧДЗ  Ч-ська  дирекція  залізничних
перевезень  діє  на  правах  відособленого структурного підрозділу
Ч-ської державної залізниці без права юридичної особи.
 
Господарським судом встановлено,  що  ДПІ  у  Н-ському  районі  м.
Ч-ська  проведено  перевірку  дотримання  вимог  законодавства про
оподаткування  Ч-ської  дирекції  залізничних  перевезень  Ч-ської
державної залізниці,  про що складено акт № 385 від 30.11.2001,  в
якому зазначено, що підприємством в порушення ст.ст. . 7, 3, 10 п.
2  ст.  13  Декрету  Кабінету  Міністрів  України "Про прибутковий
податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
         в результаті невірного  застосування
шкали  оподаткування при виплаті доходів громадянам,  не в повному
обсязі нараховано  прибутковий  податок  з  доходів  громадян,  що
позивачем не оспорюється.
 
Статтею 10  Декрету  Кабінету  Міністрів  України "Про прибутковий
податок з  громадян"  ( 13-92  ) (13-92)
          передбачено,  що  підприємства,
установи  i  організації  усіх  форм  власності,  фізичні  особи -
суб'єкти  підприємницької  діяльності  після  закінчення   кожного
місяця,  але не пізніше строку одержання в установах банків коштів
на виплату належних громадянам сум зобов'язані  перераховувати  до
бюджету  суми  нарахованого  i  утриманого прибуткового податку за
минулий місяць.  Зазначені юридичні i фізичні  особи  одночасно  з
поданням чеків на отримання коштів для виплати належних громадянам
сум за другу половину місяця подають до  установ  банків  платіжне
доручення  на  перерахування до бюджету утриманих сум прибуткового
податку.
 
Відповідно до п. 1. 9 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та  державними
цільовими фондами" ( 2181-14  ) (2181-14)
          у  разі,  коли  платник  податків
здійснює  грошові  виплати  без попереднього нарахування та сплати
податку,  якщо відповідно до  законодавства  таке  нарахування  та
сплата  є  обов'язковою  передумовою такої виплати,  такий платник
податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми  зобов'язання
з такого податку.
 
Колегія суддів вважає, що Львівський апеляційний господарський суд
при прийнятті постанови вийшов за межі позовних вимог в  порушення
п.  2    ст.  83  Господарського  процесуального  кодексу  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  яким встановлено,  що господарський  суд  має  право
виходити  за  межі  позовних вимог,  якщо це необхідно для захисту
прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними
вимогами  на  предмет  спору і про це є клопотання заінтересованої
сторони.
 
Позовні вимоги позивачем  заявлені  тільки  в  частині  визначення
недійсним рішення ДПІ Н-ському районі м.  Ч-ська від 06.12.2001 за
№ 971/17-2/25256137/40886 стосовно штрафних санкцій з прибуткового
податку з громадян в сумі 1102,70грн.
 
У відповідності  до ст.  101 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
         в апеляційній інстанції не  приймаються  і  не
розглядаються вимоги,  що не були предметом розгляду в суді першої
інстанції.
 
Зважаючи на викладене,  колегія суддів вважає,  що  господарськими
судами  дана  неправильна юридична оцінка обставинам справи,  тому
судові рішення не відповідають чинному  законодавству  України  та
обставинам справи і тому підлягають скасуванню.
 
На підставі    викладеного,   керуючись   ст.ст.   111-5,   111-7,
111-9-111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
Касаційну скаргу задовольнити.
 
Постанову від  19.08.2003  Львівського апеляційного господарського
суду та рішення  від  25.03.2003  господарського  суду  Львівської
області зі справи №5/843-25/66 скасувати.
 
В позові відмовити.
 
Доручити господарському  суду Львівської області видати відповідні
накази з урахуванням ст. 122 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Головуючий В.С. Божок
Судді      С.О. Плахотнюк
           В.В. Рибак