6/328-04-8521 Про стягнення збитків., - Текст документа

У листопаді 2004 року позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача про стягнення збитків у сумі 861928,94 грн., посилаючись на те, що останнім були порушені зобов’язання за договорами з оплати за поставлений природний газ, і в зв’язку з цим йому були завдані збитки у вигляді сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач доповнив і уточнив заявлені вимоги, включивши до них витрати, пов’язані з оплатою юридичних послуг та просив стягнути збитки в сумі 990055,93 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.01.2004 року позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача збитки в сумі 704157,12 грн., а в решті позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2005 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач вважає, що апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

За уточненнями касаційної скарги позивач просив скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

У судовому засіданні оголошувалась перерва на 03.08.2005 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що між сторонами були укладені договори на постачання природного газу від 24.01.2002 року № 01-02/0, 20.09.2002 року № 01/10-0, 28.10.2002 року № 01- 11/0, 28.11.2002 року № 01-12/0, 25.12.2002 року № 01-01/0, 20.03.2003 року № 04-03/0, за умовами яких позивач зобов’язався поставити природний газ, а відповідач зобов’язався оплатити за поставлений природний газ.

До зазначених договорів сторонами укладалися додаткові угоди якими визначалися строки погашення заборгованості, яка виникла у відповідача та встановлювалась пеня за прострочення платежу.

Рішенням господарського суду від 26.08.2004 року в справі № 6- 28/40-04-664 стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 986 379,25 грн., інфляційні суми 6268,56 грн., 3% в сумі 29591,37 грн., пеню в сумі 187235,37 грн. і штраф у сумі 7560,02 грн. у зв’язку з порушенням зобов’язань за вказаними договорами поставки щодо оплати.

Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з відповідача збитків, завданих внаслідок порушення зобов’язань за договорами поставки з оплати за одержаний природний газ.

Позивачем заявлені вимоги обгрунтовуються тим, що у зв’язку з порушенням зобов’язання відповідачем за договорами поставки щодо строків оплати за поставлений природний газ йому були завдані збитки у вигляді сплати відсотків банківській установі за користування кредитними коштами за кредитними договорами, які були укладені для придбання природного газу та понесені витрати, пов’язані з оплатою юридичних послуг.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п. п. 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення” (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Оскаржені судові рішення цим вимогам не відповідають.

За вимогами ст. 203 ЦК УРСР (1540-06) в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання боржником, він зобов’язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Під збитками розуміються витрати зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов’язання було виконано боржником.

Умовами відповідальності за порушення зобов’язання, у тому числі у вигляді відшкодування збитків є встановлення факту порушення зобов’язання, наявності прямого причинного зв’язку між порушенням зобов’язання і завданими збитками та визначення їх розміру.

Проте, як апеляційний суд, скасувавши рішення місцевого господарського суду та відмовивши в позові, так і суд першої інстанції задовольнивши позов частково зазначеного не врахували, та зробили висновки, які в порушення вимог ст.ст. 38, 43 ГПК України (1798-12) грунтуються на неповно з’ясованих обставинах справи.

Так, судами обох інстанцій не було з’ясовано умов договорів поставки і додаткових угод до них щодо строків виконання зобов’язання відповідачем з оплати, та умов договорів кредиту з строків повернення кредитних коштів позивачем, а звідси, не було встановлено дійсних обставин, пов’язаних з наявністю чи відсутністю прямого причинного зв’язку між порушенням зобов’язання відповідачем і завданими збитками позивачу.

При цьому, судами не було з’ясовано питання про те, чи не завдані збитки позивачу одночасно і діями інших осіб з якими він також перебував у договірних відносинах з поставки природного газу, та зроблено висновок про відповідальність відповідача, без наведення правової оцінки цим обставинам.

Разом з цим, судами не було з’ясовано період часу, протягом якого позивачу були завдані збитки та не перевірено обгрунтування їх розміру, а судом першої інстанції при частковому задоволенні грошових вимог не було наведено у прийнятому рішенні розрахунків, з яких виходив суд.

У той же час, апеляційний суд у прийнятій постанові не навів висновків у частині вимог про стягнення збитків у вигляді витрат, пов’язаних з наданням юридичних послуг, а віднесення судом першої інстанції до збитків витрат позивача на правове обслуговування суперечить закону, зокрема, положенням ст. 203 ЦК УРСР (1540-06) , оскільки такі витрати не мають обов’язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходиться у необхідному зв’язку з оспорюваною заборгованістю.

Водночас, застосувавши до спірних правовідносин положення Господарського кодексу України (436-15) , суд першої інстанції не звернув уваги на час виникнення даних правовідносин та не врахував того, що цей Кодекс (436-15) застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності з 01.01.2004 року.

За таких обставин, прийняті в даній справі судові рішення не можна визнати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111- 12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газова спілка” задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2005 року та рішення господарського суду Одеської області від 17.01.2005 року скасувати, і справу № 6/328-04-8521 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.