ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.08.2004 Справа N 4/643
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С.,
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м.Києві
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 24.03.2004 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "YYY"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
3-тя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "ZZZ"
про стягнення суми
та за зустрічним
позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "YYY"
про стягнення суми
УСТАНОВИВ:
У жовтні 2003 року позивач звернувся до господарського суду
м.Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення
заборгованості в сумі 2580,85 грн., пені в сумі 181,15 грн. та
інфляційних сум 141,72 грн., посилаючись на те, що останній
неналежним чином виконав договірні зобов'язання з оплати за
послуги з організації перевезення вантажу автомобільним
транспортом.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив
заявлені вимоги і просив стягнути з відповідача заборгованість в
сумі 2034,85 грн., пені в сумі 142,82 грн. та інфляційні суми
111,73 грн.
В суді першої інстанції відповідач за первісним позовом пред'явив
зустрічний позов до позивача за первісним позовом про стягнення
вартості пошкодженого вантажу в сумі 1958 грн., посилаючись на те,
що останній зобов'язаний здійснити зазначені відшкодування на
підставі договору.
Рішенням господарського суду м.Києва від 30.01.2004 року первісний
позов задоволено, а в зустрічному позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
24.03.2004 року зазначене рішення суду першої інстанції залишене
без змін.
У касаційній скарзі відповідач за первісним позовом вважає, що
апеляційним судом порушено норми процесуального права, і тому
просить прийняту ним постанову скасувати та справу передати на
новий розгляд до суду першої інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу позивач за первісним позовом вважає,
що постанова апеляційного суду відповідає вимогам законодавства, і
тому просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без
задоволення.
Відзив на касаційну скаргу від 3-ї особи до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом,
дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши
матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних
підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, що між сторонами було укладено
договір-доручення № TIR/ЭЗ-52 від 30.04.2002р., за умовами якого
позивач зобов'язався надати послуги з організації перевезення
вантажу автомобільним транспортом, а відповідач за первісним
позовом зобов'язався оплатити за надані послуги.
За заявкою № 406 від 06.09.2002р. відповідач за первісним позовом
звернувся до позивача з відомостями та умовами з надання послуг
перевезення.
З міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) видно, що
перевізником було ТзОВ "ZZZ".
Предметом даного судового розгляду є вимоги за первісним позовом
про стягнення з відповідача заборгованості, інфляційних сум і пені
у зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов'язань з оплати
та вимоги за зустрічним позовом про стягнення з відповідача
вартості пошкодженого вантажу і перевезення на підставі договору.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у п.п.1,6 постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про
судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад
законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом
обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а
також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при
задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і
відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати.
Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущений без
поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в задоволенні
позову з цих підстав, крім випадків, коли позов не доведений.
Судові рішення попередніх інстанцій, прийняті в даній справі, за
своїм змістом не відповідають цим вимогам.
Так, судом не було належним чином з'ясовано правову природу
укладеного між сторонами договору з урахуванням його умов і
фактичних дій сторін, пов'язаних з виконанням договору, а звідси,
якими нормами матеріального права регулюються спірні
правовідносини.
При цьому суду слід звернути увагу на те, що застосування ним до
спірних правовідносин норм матеріального права, які регулюють
перевезення, виходячи з умов договору та його правового змісту і
фактичних дій сторін, належним чином у прийнятих рішеннях не
обгрунтовано.
До того ж, вирішуючи спір за зустрічним позовом, суд відмовив у
позові як з підстав недоведеності, так і з підстав пропуску строку
позовної давності.
Разом з цим, застосувавши до спірних правовідносин ст.72 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, суд не звернув уваги на правову природу спірних
правовідносин і таке застосування є помилковим, оскільки судом не
встановлено між сторонами відносин поставки.
У той же час, суду слід було мати на увазі вимоги п.п. 4, 6
Прикінцевих та перехідних положень ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
від
16.01.2003р., за якими Цивільний кодекс України ( 435-15 ) (435-15)
застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання
ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності
Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
, положення цього Кодексу
застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або
продовжують існувати після набрання ним чинності.
Правила Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
про позовну давність
застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких встановлений
законодавством, що діяло раніше, не сплинув до набрання чинності
цим Кодексом.
Отже, суди, вирішуючи спір, не встановили дійсних обставин спірних
правовідносин, що склалися між сторонами, їх прав і обов'язків за
договором, та якими нормами матеріального права ці правовідносини
регулюються.
За таких обставин ухвалені у даній справі судові рішення не можна
визнати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене
і вирішити спір відповідно до вимог закону.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
24.03.2004 року та рішення господарського суду м.Києва від
30.01.2004 року скасувати, і справу № 4/643 передати на новий
розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий В.Перепічай
Судді І.Вовк
П.Гончарук