ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.08.2004 Справа N 2/345
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді - Семчука В.В.
суддів: Шульги О.Ф., Борденюк Є.М.,
розглянувши касаційну скаргу Малого приватного підприємства
"Агросервіс"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
10 березня 2004 року та ухвалу господарського суду Чернівецької
області від 30 грудня 2003 року
у справі N 2/345
за скаргою Малого приватного підприємства "Агросервіс"
(далі - Підприємство)
на дії Державної виконавчої служби Шевченківського районного
управління юстиції м. Чернівці (далі - ВДВС)
стягував - Виконком Чернівецької міської ради (далі - Рада)
за участю представників:
скаржника - Єфтемій Р.Ф.
ВДВС - не з'явилися,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Чернівецької області від
17 січня 2002 року (суддя Скрипничук І.В.) визнано договір оренди
нежитлового приміщення від 6 червня 1997 року за N 9/112
неукладеним і зобов'язано Підприємство звільнити приміщення.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
17 червня 2002 року рішення господарського суду Чернівецької
області від 17 січня 2002 року у справі N 2/345 змінено.
Провадження у справі щодо вимоги про визнання договору оренди
нежитлових приміщень від 6 червня 1997 року за N 9/112
неукладеним - припинено. В іншій частині - рішення залишено без
змін.
На примусове виконання рішення господарського суду
Чернівецької області від 17 січня 2002 року був виданий наказ від
8 липня 2003 року.
Підприємство у процесі виконання наказу господарського суду
Чернівецької області від 8 липня 2003 року звернулося із скаргою
на дії державної виконавчої служби Шевченківського районного
управління юстиції м. Чернівці з таких підстав, що виконавчою
службою не правомірно відкрито виконавче провадження.
Ухвалою господарського суду Чернівецької області від
30 грудня 2003 року у задоволенні скарги Підприємства відмовлено
за безпідставністю.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
10 березня 2004 року (судді Юркевич М.В., Городечна М.І.,
Бонк Т.Б.) ухвалу місцевого господарського суду від 30 грудня
2003 року залишено без змін.
Підприємство звернулося з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, в якій просить постанову апеляційного
та ухвалу місцевого господарських судів скасувати як такі, що
прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права і
прийняти нове рішення, яким визнати постанову ВДВС недійсною та
зобов'язати ВДВС винести постанову про відмову у відкритті
виконавчого провадження.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні
матеріали на предмет їх юридичної оцінки апеляційним господарським
судом, колегія суддів встановила, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими
до виконання на всій території України.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від
17 січня 2002 року зобов'язано підприємство звільнити займане
нежитлове приміщення.
Як встановлено судами, вищезазначене рішення місцевого
господарського суду Підприємством виконано не було.
У разі невиконання рішення суду про задоволення негаторного
позову (в т.ч. і виселення), господарський суд видає наказ на
примусове його виконання державним виконавцем.
Так, на примусове виконання рішення господарським судом
Чернівецької області виданий наказ від 8 липня 2003 року.
Відповідно до ст. 116 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, саме наказ
господарського суду є виконавчим документом.
В наказі господарського суду від 8 липня 2003 року зазначено,
що наказ дійсний для пред'явлення до 8 жовтня 2003 року і як
встановлено апеляційним судом, цей наказ був пред'явлений до
виконання в межах встановленого строку.
Пункт 1 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" від
21 квітня 1999 року за N 606-XIV ( 606-14 ) (606-14)
зі змінами і
доповненнями (далі - Закон) передбачає, що державний виконавець
зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити
виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення
виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає
вимогам, передбаченим цим Законом.
Пункт 2 Закону ( 606-14 ) (606-14)
передбачає, що державний виконавець
у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа
виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Господарськими судами встановлено, що ВДВС зазначені вимоги
ст. 24 Закону ( 606-14 ) (606-14)
були дотримані, а отже господарські суди
підставно прийшли до висновку про відмову в задоволенні скарги
Підприємства на дії ВДВС.
Доводи скаржника про знаходження судді у відпустці під час
видання наказу від 8 липня 2003 року не знайшли свого
документального підтвердження.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу малого приватного підприємства "Агросервіс"
залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
10 березня 2004 року та ухвалу господарського суду Чернівецької
області від 30 грудня 2003 року у справі N 2/345 залишити без
змін.