ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.08.2004 Справа N 2-18/4339.1-2004
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Грека Б.М.
суддів Жаботиної Г.В., Плахотнюк С.О.
у відкритому судовому засіданні за участю представників
сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши касаційне подання Заступника прокурора Автономної
Республіки Крим
на рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від
08.04.2004 р.
у справі N 2-18/4339.1-2004 Господарського суду Автономної
Республіки Крим
за позовом Приватного підприємця Халікова Сеітосмана
Саффетовича
до Кримської регіональної митниці
до Управління Державного казначейства в Автономній Республіці
Крим
за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим
про спонукання Управління Державного казначейства в
Автономній Республіці Крим здійснити повернення 8988,48 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Приватний підприємець Халіков С.С. звернувся до
Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до
Кримської регіональної митниці та Управління Державного
казначейства в Автономній Республіці Крим про спонукання Кримської
регіональної митниці виконати дії, необхідні для повернення
неправомірно утриманого податку на додану вартість у розмірі
8988,48 грн. та спонукання Управління Державного казначейства в
Автономній Республіці Крим повернути податок на додану вартість у
розмірі 8988,48 грн.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від
08.04.2003 р. у справі N 2-20/6286-2003 (суддя М.І. Луцяк), яке
постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
27.05.2003 р. (судді: Н.Н. Шевченко, В.С. Голік, Т.П. Фенько)
залишене без змін, позов задоволено: зобов'язано Управління
Державного казначейства Автономної Республіки Крим повернути
суб'єкту підприємницької діяльності Халікову Сеітосману
Саффетовичу 8988,48 грн. податку на додану вартість.
Постановою Вищого господарського суду України від
10.09.2003 р. постанова Севастопольського апеляційного
господарського суду від 27.05.2003 р. залишена без змін.
За касаційною скаргою Кримської регіональної митниці
Верховним судом України було порушено касаційне провадження з
перегляду постанови Вищого господарського суду України від
10.09.2003 р. у справі N 2-20/6286-2003.
Постановою Верховного суду України від 23.12.2003 р.
постанову Вищого господарського суду України від 10.09.2003 р. у
справі N 2-20/6286-2003, постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 27.05.2003 р. та рішення Господарського
суду Автономної Республіки Крим від 08.04.2003 р. скасовано, а
справу передано на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції.
За новим розглядом справи, якій присвоєно N 2-18/4339.1-2004,
рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від
08.04.2004 р. (суддя І.К. Осоченко) позов задоволено: зобов'язано
Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим
повернути приватному підприємцю Халікову Сеітосману Саффетовичу з
Державного бюджету України 8988,48 грн. податку на додану
вартість; стягнуто з Кримської регіональної митниці на користь
суб'єкту підприємницької діяльності - Халікова Сеітосмана
Саффетовича держмито у розмірі 89,88 грн., 898,85 грн. витрат на
оплату послуг адвоката та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Автономної
Республіки Крим від 08.04.2004 р., Заступник прокурора Автономної
Республіки Крим подав касаційне подання, в якому просить дане
рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові
відмовити. Свою вимогу Заступник прокурора Автономної Республіки
Крим мотивує тим, що рішення прийняте з порушенням та не
правильним застосуванням норм матеріального та процесуального
права, а саме: Указу Президента "Про спрощену систему
оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва"
( 727/98 ) (727/98)
, Закону України "Про державну підтримку малого
підприємництва" ( 2063-14 ) (2063-14)
, Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та ст.ст. 32-34, 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, Вищий
господарський суд України дійшов висновку, що касаційне подання
Заступника прокурора Автономної Республіки Крим підлягає
задоволенню частково.
Як випливає з ст. 1 Закону України "Про державну підтримку
малого підприємництва" ( 2063-14 ) (2063-14)
суб'єктами малого
підприємництва, зокрема, є фізичні особи, зареєстровані у
встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької
діяльності.
Як встановлено місцевим господарським судом, позивач -
Халіков С.С. є суб'єктом підприємницької діяльності, за такої
обставини він є суб'єктом малого підприємництва і на нього
поширюється дія Закону України "Про державну підтримку малого
підприємництва" ( 2063-14 ) (2063-14)
.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про державну підтримку
малого підприємництва" ( 2063-14 ) (2063-14)
одним із основних напрямків
державної підтримки малого підприємництва є запровадження
спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та
звітності. Згідно ч. 1 ст. 11 вищезгаданого Закону для суб'єктів
малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством
України, може застосовуватися спрощена система оподаткування,
бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає: заміну сплати
встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових
платежів) сплатою єдиного податку; застосування спрощеної форми
бухгалтерського обліку та звітності. Таким чином, приписами даної
правової норми визначено, що спрощена система оподаткування
передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і
зборів сплатою єдиного податку.
Згідно ст. 11 Закону України "Про державну підтримку малого
підприємництва" ( 2063-14 ) (2063-14)
для суб'єктів малого підприємництва в
порядку, встановленому законодавством України, може
застосовуватися спрощена система оподаткування, бухгалтерського
обліку та звітності, яка передбачає, зокрема, заміну сплати
встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових
платежів) сплатою єдиного податку.
Як випливає з Указу Президента України "Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
, даним Указом встановлено порядок
застосування спрощеної системи оподаткування.
Згідно ст. 2 Указу Президента України "Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
, ставка єдиного податку для суб'єктів
малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими
радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду
діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше
200 гривень на місяць. У разі коли фізична особа - суб'єкт малого
підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності,
для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею
придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не
перевищує встановленої максимальної ставки. Таким чином, як
випливає з приписів даної правової норми, об'єктом оподаткування
єдиним податком є вид діяльності, в залежності від якого і
встановлюється розмір єдиного податку для суб'єктів малого
підприємництва - фізичних осіб. Отже, для вирішення даного спору,
господарський суд у встановленому законом порядку на підставі
відповідних доказів був зобов'язаний встановити обставини щодо
того за яким (якими) видами діяльності позивач обрав спосіб
оподаткування доходів за єдиним податком. Проте, господарський суд
встановивши, що позивач сплачує єдиний податок за ставкою 200 грн.
не встановив обставини щодо того, які види діяльності обрані
позивачем для оподаткування доходів за даним (даними) видами
діяльності єдиним податком, що є порушення ст. ст. 32, 34, 36, 43
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо дослідження та оцінки доказів.
Господарським судом встановлено, що за контрактом N 5 від
16.11.2001 р. на митну територію України на адресу позивача
надійшов вантаж зрізів живих квітів. Отже, на митну територію
України за контрактом N 5 від 16.11.2001 р. було імпортовано
товар - зріз живих квітів.
Згідно ст. 4 Закону України "Про зовнішньоекономічну
діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
и імпорт товарів є вид зовнішньоекономічної
діяльності, який здійснюють в Україні суб'єкти
зовнішньоекономічної діяльності.
Господарським судом встановлено, що при митному оформленні
вантажу позивачем було сплачено податок на додану вартість у
розмірі 8988,48 грн.
Як випливає з преамбули Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, цей закон визначає платників податку на
додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування перелік
неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій,
особливості оподаткування експортних та імпортних операцій,
поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та
внесення податку до бюджету.
Згідно п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
термін "платник податку" вживається в
цьому Законі в такому значенні: особа, яка згідно з цим Законом
зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку,
що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари
на митну територію України.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платником податку є, зокрема, особа, яка
ввозить (пересилає) товари на митну територію України або отримує
від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або
споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб,
не зареєстрованих як платники податку, в разі коли такі фізичні
особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах, що не
підлягають оподаткуванню згідно із законодавством.
Проте, як випливає з ст. 6 Указу Президента України "Про
спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів
малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
фізичні особи - суб'єкти малого
підприємництва, які сплачують єдиний податок за обраними ними
об'єктами оподаткування, платниками податку на додану вартість за
даними об'єктами оподаткування (видами діяльності) не є. Як вже
було зазначено, позивачем було сплачено податок на додану вартість
з імпорту товару при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за
зовнішньоекономічним контрактом. Проте, господарським судом не
було встановлено обставини щодо того, чи є зовнішньоекономічна
діяльність з імпорту товару об'єктом оподаткування єдиним податком
за свідоцтвом про сплату єдиного податку, що отримав позивач.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського суду
є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права. Оскільки місцевим господарським судом та
апеляційним господарським судом порушено вищезгадані норми
матеріального та процесуального права, то постановлені зазначеними
судовими інстанціями у даній справі рішення підлягають скасуванню.
Межі перегляду справи в касаційній інстанції встановлені
ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якою визначено, що переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Зважаючи на те, що попередніми судовими інстанціями не було
досліджено доказів та не встановлено обставини справи, які мають
значення для правильного вирішення даного господарського спору, а
касаційній інстанції таке право не надано, то справа підлягає
направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи щодо всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Заступника прокурора Автономної Республіки
Крим задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від
08.04.2004 р. у справі N 2-18/4339.1-2004 скасувати, а справу
передати на новий розгляд до Господарського суду Автономної
Республіки Крим.