4/2808-28/290 Про стягнення 62084,00 грн. - Текст документа

за позовом Волинського природоохоронного міжрайонного прокурора в інтересах держави –Міністерства аграрної політики в особі Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства “Тур”

До Львівської державної залізниці

Про стягнення 62084,00 грн.

за участю представників :

позивача: - Козак В.Т.,

відповідача: - Тиндик Р.В.,

прокуратури: - не з’явились,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Вищого господарського суду від 08.09.2004 року у справі 4/80-17/14 (02-4/4-3) (судді: Михайлюк М.В., Дунаєвська Н.Г., Бенедисюк І.М.) рішення господарського суду Львівської області від 20.11.2003 року-09.01.2004 року та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2004 року скасовані, справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.12.2004 року у справі № 4/2808-28/290(4/80-17/14;02-4/4-3) (суддя Морозюк А.Я.) залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.01.2005 року (судді: Мельник Г.І., Новосад Д.Ф., Михалюк О.В.) позов Волинського природоохоронного міжрайонного прокурора в інтересах держави –Міністерства аграрної політики в особі Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства “Тур” до Львівської державної залізниці про стягнення 62084,00 грн. залишено без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України (1798-12) .

Не погоджуючись з ухвалою та постановою судів першої та апеляційної інстанцій Волинський природоохоронний міжрайонний прокурор звернувся до Вищого господарського суду з касаційним поданням, в якому просить ухвалу господарського суду Львівської області від 08.12.2004 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.01.2005 року скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області. В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових актів.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення” (v0011700-76) від 29.12.76 № 11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від 25.12.92 № 13 (v0013700-92) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, оскаржувані ухвала та постанова зазначеним вимогам не відповідають.

Обґрунтовуючи винесену ухвалу та прийняту постанову господарські суди послались на невиконання прокурором та позивачем вимог суду про надання документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору. При цьому, як зазначив суд, позивач не обґрунтував поважність причин неподання витребуваних матеріалів.

Разом з тим, висновки місцевого та апеляційного господарських судів, викладені в оскаржуваній ухвалі та постанові, колегія суддів вважає передчасними.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 27.10.2004 та 10.11.2004 року, позивачем додатково надані суду інформація слідчого відділу Волинського РВ УМВСУ на Львівській залізниці № 12/2420 від 05.11.2004 року про хід розслідування кримінальної справи № 8-2606, порушеної по факту пожежі лісового масиву поблизу с. Поповичі Ковельського району, кошторис понесених СЛАТ “Тур” збитків від пожежі, на очистку природного середовища після згарища та відновлення лісонасаджень. Крім того, позивач правомірно надав належно засвідчену копію складеного у відповідності до вимог ст.ст. 95, 96 Лісового кодексу Україн (3852-12) и державного лісового кадастру за станом на 01.01.2001 року, згідно якого позивачу передано у постійне користування 435 га земель лісового фонду, що не суперечить вимогам ст.ст. 6, 9 Лісового кодексу України (3852-12) .

Відповідно до ч. 2 ст. 95, ч. 1 ст. 96 Лісового кодексу України (3852-12) державний облік лісів і державний лісовий кадастр містять систему відомостей і документів про правовий режим лісового фонду, розподіл його між користувачами, якісний і кількісний стан лісового фонду, поділ лісів за групами та віднесення до категорій захисності, економічну оцінку та інші дані, необхідні для раціонального ведення лісового господарства і оцінки результатів господарської діяльності в лісовому фонді. Державний облік лісів і державний лісовий кадастр ведуться державними органами лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації, обстежень і первинного обліку лісів за єдиною для України системою на кошти державного бюджету.

Як вбачається з наданого позивачем державного лісового кадастру, в складі земель лісового фонду, що перебувають у постійному користуванні позивача, площа захисних смуг лісів вздовж залізниць та автомобільних доріг державного значення становить 86 га.

Позивач також правомірно посилався на Указ Президента України від 07.02.2004 року № 171/2004 “Про додаткові заходи щодо розвитку лісового господарства” (171/2004) відповідно до якого Кабінету Міністрів України доручено протягом 2004-2007 років забезпечити завершення оформлення правовстановлюючих документів на користування земельними ділянками лісового фонду.

Водночас, витребовуючи від позивача докази протиправності дій відповідача, причинного зв’язку між діями позивача та заподіяною шкодою, вини відповідача у заподіянні шкоди, місцевий господарський суд не звернув увагу та не врахував тієї обставини, що прокурор у позовній заяві вказував, що шкоду завдано внаслідок бездіяльності відповідача стосовно здійснення протипожежних заходів, а відповідно до ст. 440 ЦК УРСР (1540-06) , яка діяла в період спірних відносин, доведення відсутності вини в заподіянні шкоди покладалося на відповідача. Крім того, дослідження питання про протиправність дій особи та наявність або відсутність причинного зв’язку між діями чи бездіяльністю відповідача і завданою шкодою є компетенцією суду. Суд апеляційної інстанції вказаного не врахував, допущену судом першої інстанції помилку не виправив, а відтак прийняв постанову якою безпідставно залишив в силі оскаржувану ухвалу.

Відповідно до вимог ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин усі ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційне подання Волинського природоохоронного міжрайонного прокурора задовольнити.

Ухвалу господарського суду Львівської області від 08.12.2004 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.01.2005 року у справі № 4/2808-28/290(4/80-17/14; 02-4/4- 3) скасувати, справу передати на новий розгляд господарському суду Львівської області.